WEB-ресурс научно-практических конференций

Боровікова М.О.

Київський національний університет ім. Т.Шевченка

ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ І КАПІТАЛІЗАЦІЯ БАНКІВ В ПЕРІОД ДЕСТАБІЛІЗАЦІЇ економіки України

Інвестиційна діяльність і ка піталізація банківської системи – це один з най­ головніших показників рівня роз­ витку економіки. В останні роки дос­ лідження інвестиційної діяльності та капіталізації банківської систе­ ми проводили такі науковці, як М.Д. Алексеєнко , І.А. Бланк, З.М. Василь ченко, Є.Ф. Жуков , Б.Л. Луців , І.О. Лютий, А.В. Муричев , Л.О. Примостка, В.І. Ричаківська , А.В. Шапова лов та інші.

Велика кількість нерозв'язаних проблем, які нагромадились в інвестиційній діяльності за останні роки, обмежу­ють приток капіталів до економіки, гальму­ють науково-технічний прогрес та не сприяють створенню міцної бази для процесу відтворення. До того ж, сьогодні інвестиційна політика держави повинна будуватися з урахуванням кризи у вітчизняній економіці та розбалансування світових ринків.

Треба зауважити, що в кризовій ситуації сьогодення, питання визначення стабільності комерційних банків є актуальним як ніколи раніше. Багато науковців та економістів наголошують, що жодна економіка не може жити без інвестицій та кредитів, особливо у складні часи. Тому головним та першочерговим заходом щодо стабілізації та подальшого розвитку банківської системи є необхідність інвестування у банківську систему реальних грошей.

При цьому доведено, що обсяг грошових вливань у банківську систему має перевищити втрачений галуззю капітал, тобто бути навіть більшим ніж обсяги інвестування в часи стабільної діяльності комерційних банків. Водночас, відновити довіру інвесторів зараз, як ніколи раніше, становиться дуже важко та дорого [3, с. 215].

Сьогодні, інвесторам і вкладникам потрібні набагато серйозніші гарантії безпеки капіталу, ніж до кризи. Наприклад, вже відомо, що вимоги інвесторів до адекватності капіталів американських банків посиляться на 40%. Якщо використати арифметичний підрахунок, то з’ясуємо, що якщо в докризовий період прийнятним для інвестора був коефіцієнт покриття ризиків на рівні 10% капіталу, то сьогодні для стабілізації банківської системи цей показник буде становити не менш як 14% капіталу.

Але боротися за поновлення довіри з боку інвесторів варто того, адже в Україні останнім часом прогнози на майбутнє є не дуже втішними, і це доводять наступні статистичні дані:

- спад промислового виробництва протягом останнього кварталу попереднього року (-18,8% у жовтні, -28,6% у листопаді, -26,6% у грудні до відповідного місяця 2007 року);

- висока інфляція у 2008 році (приріст споживчих цін сягнув 22,3%);

- одні з найвищих серед європейських країн темпи знецінення національної валюти [6, с. 6] .

В таких умовах, на наш погляд, перш за все необхідно звернутися до існуючого досвіду залучення інвестування та якнайшвидше почати впроваджувати механізми реформування банківської системи.

Треба відмітити, що антикризові заходи Національного банку України сьогодні, головним чином спрямовані на вирішення проблеми залучення вільних капіталів у банківську систему.

Зокрема, НБУ вже порекомендував банкірам внести додаткові кошти в статутний фонд, щоб не допустити розриву між активами та пасивами. Збільшення статутного капіталу, на думку Національного банку є необхідним. Це – єдиний спосіб стабілізувати ситуацію в масштабах окремих бізнесів і в масштабі галузі. Зрозуміло, що такої ж думки повинні дотримуватись не тільки держава, але й учасники фінансових ринків. Не можна нехтувати доведену в світовій ринковій економіці теорію, що для того, щоб вийти із кризи і зберегти позиції банку на ринку, треба інвестувати.

Проте, для того щоб зберегти, а не зруй­ нувати існуючу банківської си­ стеми України, залучити інвестиції, але не витіснити вітчиз­ няні фінансові інститути, та при цьому підвищити рівень капі­талізації комерційних банків та рівень адекватності їх капіталу, необхідне також ґрунтовне оновлення правової бази, що регламентує порядок реструктуризації та реорганізації банківських установ.

Реформування банківського законодавства в напрямі реструктуризації та реорганізації, а також започат кування банківських об'єднань надаватиме вітчизняним банкам можливість не тільки вижити в складному та невизначеному економічному середовищі, а й розширятиме перелік інстру­ ментів та форм інвестування у банкі­вський бізнес. Однак існуючі протиріччя між Законом України "Про банки і бан­ківську діяльність" та нормативни­ми актами НБУ, що регулюють питання реструктуризації та реорганізації, створення та діяльності банківських об'єднань, практично перешкоджають інвестиційним процесам. По-перше, згідно з Постановою Національного банку України № 368 від 28.08.01р., внески в статутні фонди банківських установ вважа­ються інвестиціями і при розра­хунках регулятивного капіталу зменшують його суму на розмір інвестиції, а при розрахунку су­купного капіталу створюваної бан­ківської корпорації, регулятивні капітали банків-учасників не суму ю ться . По-друге, у Постанові Національного банку України № 377 від 31.08.01р. взагалі відсутній такий вид банківського об'єднан­ня, як фінансова холдингова гру­па, що передбачена ст. 12 Закону України "Про банки та банківську діяльність". Вирішення цього питання є надзвичайно важ­ливим для виживання банківської системи України, підвищення її інвестиційного потенціалу та при цьому безризикового забез­печення незалежності нашої дер­жави.

На жаль, відсутність єдиної цільової комплек­сної програми залучення інвестування не сприяє якнайшвидшій стабілізації нашої банківської системи, а відповідно, і стабілізації економіки в цілому. Треба розуміти, що тільки комплексне рішення всіх вищезазначених проблем здатне відродити інвестиційну діяльність і капіталь­ну базу банків в Україні.

Література:

1. Інструкція про порядок ре­ г улювання діяльності банків Украї­ни, затверджена Постановою Правління НБУ № 368 від 28.08.01 р.

2. Закон України "Про банки та банківську діяльність" від 07 грудня 2000 року № 2121-ПІ // Урядовий кур'єр. – 2001. – № 8 (17 січня).

3. Луців Б.Л. Банківська діяльність у сфері інвестицій. – Тернопіль: Екон. думка: Картбланш, 2001. – 318 с.

4. Порошенко П.В. Відновлення довіри до банків – першочергове завдання антикризової політики // Дзеркало тижня. - 2009. - № 3 (731). - С.36