WEB-ресурс научно-практических конференций

Черниш О.А., Хубаєв Р.С., к.е.н . Осадча Н.В.

Академія митної служби України, м. Дніпропетровськ

УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМИ РИЗИКАМИ ЗА ДОПОМОГОЮ ФІНАНСОВОГО ЛЕВЕРИДЖА ПРИ ФІНАНСУВАННІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ /p>

В умовах ринкової економіки можливостей для вкладення коштів досить багато. Разом з тим будь-яке підприємство має обмежені фінансові ресурси, доступні для інвестування. Тому виникає проблема оптимізації інвестиційного портфеля. Слід враховувати, що ця діяльність завжди пов'язана з невизначеністю, ступінь якої може істотно варіюватися. За таких обставин особливу увагу необхідно приділити правильному оцінюванню ефективності інвестиційних проектів.

Розуміння природи інвестиційного ризику і уміння оцінювати його величину важливе не тільки для інвестора, але і для фінансового менеджера підприємства. Для фінансового менеджера ставка виплачуваного доходу означає ціну залучення капіталу. Тому, плануючи джерела фінансування інвестицій, він зобов'язаний враховувати ринкову оцінку ризику своєї компанії.

Разом із зовнішніми чинниками (валютний ризик, ризик процентної ставки), існують внутрішні передумови збільшення або зниження ризику підприємства: підприємницький (діловий) і фінансовий ризики. Під підприємницьким розуміється ризик неотримання операційного прибутку (прибутку до сплати відсотків по кредитах і податку на прибуток). Однією з характеристик цього ризику є операційний леверидж . Фінансовий ризик пов'язаний з можливістю неотримання чистого прибутку до сплати податку на прибуток, але після виплати відсотків . Одним із вимірників ризику такого роду є фінансовий леверидж або ефект фінансового важеля.

Фінансовий леверидж вважається показником фінансової стійкості акціонерного товариства, що відбивається на прибутковості портфельних інвестицій (високий рівень левериджа свідчить про фінансову нестійкість). Додатковим чинником ризику у разі фінансового левериджа виступає загальна сума відсотків за кредит .

Отже, фінансовий леверидж відображає ступінь залежності підприємства від кредиторів, тобто величину ризику втрати платоспроможності . Чим вище фінансовий леверидж , тим вище ризик по-перше неотримання чистого прибутку, а по-друге – банкрутства підприємства. З іншого боку, фінансовий леверидж сприяє підвищенню рентабельності власного капіталу: не вкладаючи в підприємство додатковий власний капітал (він заміщається позиковими коштами), власники отримують велику суму чистого прибутку, “зароблену” позиковим капіталом. Окрім цього підприємство отримує можливість скористатися “ податковим щитом” , оскільки, на відміну від дивідендів по акціях, сума відсотків за кредит віднімається із загальної величини прибутку, що підлягає оподаткуванню. Проте, щоб скористатися перевагами фінансового левериджа , підприємству необхідно виконати обов'язкову умову – заробити операційний прибуток, достатній як мінімум для покриття процентних платежів по позикових засобах.

Вплив фінансового левериджа “накладається” на ефект операційного важеля. Загальний ризик підприємства різко зростає, якщо і операційний, і фінансові леверидж мають значення вище одиниці. Добуток цих двох показників називається загальним або комбінованим левериджем . Розуміння сенсу і механізму дії ефектів фінансового і операційного важелів дає фінансовому менеджеру можливість управляти внутрішнім ризиком свого підприємства, сприяючи тим самим зниженню ціни капіталу, що залучається на фінансовому ринку.

Ефект фінансового левериджа дозволяє виділити в ньому три основні складові:

1. Податковий коректор фінансового левериджа , який показує, в якому ступені виявляється ефект фінансового левериджа у зв'язку з різним рівнем оподаткування прибутку.

2. Диференціал фінансового левериджа , який характеризує різницю між коефіцієнтом валової рентабельності активів і середнім розміром відсотка за кредит.

3. Коефіцієнт фінансового левериджа , який характеризує суму позикового капіталу, використовуваного підприємством, з розрахунку на одиницю власного капіталу.

Податковий коректор фінансового левериджа практично не залежить від діяльності підприємства, оскільки ставка податку на прибуток встановлюється законодавством. Разом з тим, в процесі управління фінансовим левериджем , диференціальний податковий коректор може бути використаний в наступних випадках:

• якщо по різних видах діяльності підприємства встановлені диференційовані ставки оподаткування прибутку;
• якщо по окремих видах діяльності підприємство використовує пільги щодо оподаткування прибутку;
• якщо окремі дочірні фірми підприємства здійснюють свою діяльність у вільних економічних зонах своєї країни, де діє пільговий режим оподаткування прибутку;
• якщо окремі дочірні фірми підприємства здійснюють свою діяльність в державах з нижчим рівнем оподаткування прибутку.

У цих випадках, впливаючи на галузеву або регіональну структуру виробництва (а, відповідно, і на склад прибутку по рівню його оподаткування), можна, понизивши середню ставку оподаткування прибутку, підвищити дію податкового коректора фінансового левериджа на його ефект (за інших рівних умов).

Диференціал фінансового левериджа є головною умовою, що формує позитивний ефект фінансового левериджа . Цей ефект виявляється тільки в тому випадку, якщо рівень валового прибутку, що генерується активами підприємства, перевищує середній розмір відсотка за використовуваний кредит. Чим вище позитивне значення диференціала фінансового левериджа , тим вище за інших рівних умов буде його ефект. У зв'язку з високою динамічністю цього показника, він вимагає постійного моніторингу в процесі управління ефектом фінансового левериджа . Цей динамізм обумовлений дією ряду чинників.

Знання механізму дії фінансового капіталу на рівень прибутковості власного капіталу і рівень фінансового ризику дозволяє цілеспрямовано управляти як вартістю, так і структурою капіталу підприємства.

Література:

1. Кузин Б., Юрьев В., Шахдинаров Г. Методы и модели управления фирмой . - СПб : Питер , 2001. - 432с.

2. Лутц Крушвиц . Инвестиционные расчеты . – СПб .: Питер , 2005. - 323с.