WEB-ресурс научно-практических конференций

Плотніков Є.В.

Донецький державний університет управління

СУЧАСНІ ПРИОРІТЕТИ ДЕРЖАВНОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ

Реалізація державою функції забезпечення суспільними благами викликає відмінності в ухваленні державою економічних рішень, програм, інвестиційних проектів в порівнянні з іншими учасниками інвестиційних процесів. Це пов'язано з неможливістю держави при здійсненні інвестиційної політики керуватися виключно комерційними мотивами і необхідністю мати ширший погляд, порівнюючи в процесі ухвалення рішення суспільну користь від здійснення проекту з суспільними витратами.

Таким чином, цілі держави значно ширше інтересів інших учасників інвестиційних процесів. Тому разом з економічними показниками при проведенні економічної політики в інвестиційній сфері держава зобов'язана приймати до уваги параметри соціальної ефективності, що на даний момент, є істотним для України. З позиції держави вони повинні бути більш значущі, ніж, наприклад, термін окупності інвестицій або рівень рентабельності якогось проекту, оскільки безпосередньо відбиваються на добробуті суспільства, а значить, впливають на всі макроекономічні процеси в національній економіці.

Оптимальність державної інвестиційної політики п олягає в необхідності визначення чітких і однозначних критеріїв оптимальності даних варіантів при визначенні пріоритетів здійснення державної інвестиційної політики в країні, направлених на активізацію участі в інвестиційних процесах всіх її суб'єктів (населення, підприємств, банків і інших фінансових інститутів, іноземних інвесторів). Вважається, що доцільно розмежувати інтереси держави і інтереси інших суб'єктів інвестиційних процесів, що дозволить забезпечити державі виконання не тільки економічної, але і соціальної функції в національній економіці України.

В сучасних умовах недоліку державних фінансових коштів, необхідно розробити такі заходи інвестиційної політики, які були б не пов'язані з додатковими витратами ресурсів. Тому актуальною може стати проблема визначення критеріїв відбору управлінських рішень, що приносять максимальний ефект від здійснених інвестицій в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів. В даний час інвестиційні можливості держави є недостатніми. Загальний об'єм капітальних вкладень в країні складається із засобів централізованих капітальних вкладень, що направляються на ці цілі від прибутку і амортизації підприємств, емісії цінних паперів корпоративним сектором економіки і кредитів. Сучасна структура джерел інвестиційних вкладень характеризується зниженням частки бюджетних коштів.

За такими умовами, пропонуються наступні приорітети державної інвестиційної політики:

- скорочення збиткової державної власності шляхом трансформації інституту залишкової державної власності в більш довершені організаційно-правові форми з метою переорієнтації державних коштів на пріоритетні для держави напрями інвестування, наприклад, високотехнологічні і наукоємкі галузі економіки, що потребують притоку інвестицій, при цьому інвестиції в основний капітал повинні поєднуватися з підвищенням ефективності капіталовкладень;

- державна підтримка науково-технічної сфери, виділення коштів на її реструктуризацію з метою збереження досягнутого світового лідерства по ряду наукових напрямів, наприклад, частина галузей оборонної промисловості, житлове будівництво;

- формування державою сприятливого інституційного інвестиційного середовища, що дозволить підвищити рівень накопичень в економіці, створить умови для трансформації заощаджень населення в інвестиції і приверне капітали іноземних інвесторів;

- пайова участь держави в інвестиційних проектах по кредитуванню реального сектора економіки з урахуванням необхідності структурної перебудови економіки України і пайова участь держави в інвестиційних проектах, що стосуються соціально значущих секторів економіки, наприклад, ЖКХ, що дозволить державі поєднувати комерційний інтерес з рішенням соціальної задачі;

- стимулювання інвестиційної активності в країні через кредитну і грошову емісію, пільгове оподаткування доходів від інвестицій, стимулювання державного попиту в тій або іншій формі;

- концентрація можливостей державних регулюючих органів, не у галузі пошуку нових джерел інвестицій і не в збільшенні їх кількості, а в створенні механізмів підвищення їх ефективності, зокрема, через стимулювання створення ринкових інститутів.

Додержання таких пріоритетів дозволить, не збільшуючи витрати державного бюджету, проводити ефективну інвестиційну політику держави, згідно принципу оптимальності задіяних інвестиційних ресурсів.