WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Ципліцька О.О.

Чорноморський державний університет ім. П. Могили

ЗБІЛЬШЕННЯ РИНКОВОЇ КАПІТАЛІЗАЦІЇ КОМПАНІЇ ЗА РАХУНОК ВИКОРИСТАННЯ ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Найчастіше капіталізація компанії оцінюється за ринковим курсом акцій. На ціну акцій впливають, окрім спекулятивних, й такі об’єктивні чинники розвитку компанії, як розмір прибутку, вид діяльності, менеджмент, репутація, володіння нематеріальними активами.

В умовах кризи прибутковість активів може спадати, однак найчастіше цей чинник не надто впливає на капіталізацію компанії, якщо вона володіє значним виробничим потенціалом і залишається конкурентноздатною на ринку. Два останні чинники багато в чому залежать від наявних на підприємстві нематеріальних активів – об’єктів інтелектуальної власності.

Проблема інноваційного розвитку підприємств та впливу володіння об’єктами інтелектуальної власності на зростання капіталізації підприємства та його інвестиційну привабливість є предметом дослідження значної кількості українських та зарубіжних економістів, серед яких Федулова Л., Морозов О., Маргащук С., Ольховський В., Ощепков В., Подольна В., Карпенко Г., Данілов О., Малютін О. тощо.

Метою роботи є визначення основних важелів впливу об’єктів інтелектуальної власності на ринкову капіталізацію компаній та розробка рекомендацій щодо залучення інвестицій.

Об’єктами інноваційної діяльності згідно Закону України «Про інноваційну діяльність» визначено нові знання та інтелектуальні продукти [1]. Права власності на ці об’єкти охороняються в усіх країнах світу законом, в тому числі й в Україні. Предметом інноваційної діяльності є створення інноваційного продукту, який є реалізацією (впровадженням) об'єкта інтелектуальної власності, на який виробник продукту має державні охоронні документи (патенти, свідоцтва) чи одержані від власників цих об'єктів інтелектуальної власності ліцензії, або реалізацією (впровадженням) відкриттів. При цьому використаний об'єкт інтелектуальної власності має бути визначальним для даного продукту [1].

Кількість створених інноваційних продуктів, що знаходять попит на ринку, визначають інноваційну активність підприємств.

В Україні кількість інноваційно активних підприємств в Україні коливається з 2004 по 2007 рік від 1118 до 1472 од., що склало у 2007 році лише 1,2% від загальної кількості промислових підприємств. В той час, як в розвинутих країнах цей показник в декілька разів вище [3, с.332-336].

Позитивною тенденцією характеризується динаміка інноваційних витрат у промисловості, однак слід зважати на те, що ці витрати є номінальними, а справжнє їх зростання є повільнішим.

Слід відмітити зростання кількості підприємств, що впроваджували інновації з 810 у 2005 році до 1186 у 2007 році, а обсяг реалізованої інноваційної продукції зріс у 2007 році порівняно з 2004 в 2,14 разів і склав 40188 млн. грн.

Наявна також позитивна динаміка кількості охоронних документів, що отримані у Державному департаменті інтелектуальної власності та у патентних відомств інших країн. Крім того, більше 96% поданих заявок на видачу документів, що охороняють права інтелектуальної власності, задовольняються щороку.

Найчастіше ці права закріплюються на балансі підприємства як нематеріальні активи у формі патентів, ліцензій. Іноземні компанії намагаються в повній мірі використати всі переваги об’єктів інтелектуальної власності, оскільки їх потенціал можна реалізувати багаторазово, вони не піддаються фізичному зносу, існує можливість передачі або продажу прав на використання об’єктів інтелектуальної власності іншим компаніям.

Наприклад, компанія Хеrох продажем патентів та ліцензій у 1998 році збільшила ринкову капіталізацію на 13% [4, с. 14]. В даному випадку часткове використання винаходів та науково-технічних розробок забезпечують компанії стабільну позицію на ринку та зростаючу ринкову вартість.

Підвищення капіталізації може здійснюватися і за рахунок створення науково-технічних підрозділів, основною діяльністю яких може бути реалізація інтелектуального потенціалу працівників (підприємців) у вигляді винаходів, раціоналізаторських розробок тощо. Проблемою виступає те, що подібні організаційні форми можуть фінансуватися лише великими компаніями і не можуть забезпечуватися середніми та малими фірмами.

Специфічним нематеріальним активом для підприємства виступає гудвіл, вартість якого формується через позитивну ділову репутацію, сталі ділові зв’язки з постачальниками, сформовану мережу стабільних споживачів тощо. Ринкова капіталізація підприємства значною мірою залежить від гудвілу. Нормами бухгалтерського обліку передбачено включення гудвілу до фінансової звітності підприємств лише у випадку їх купівлі/продажу на ринку. Так, гудвіл включено до балансу ВАТ «Укртелеком».

Провідну роль для майбутньої капіталізації підприємства відіграє інвестування в придбання нематеріальних цінностей або їх розробку. Виробництво значної частки інтелектуальної (інноваційної) продукції фінансується венчурними фондами. Середній прибуток на інвестований венчурний капітал становить 50-60% в перші 5 років [2, с.5].

В Україні номінальні капітальні інвестиції з 2002 року по 2007 рік зросли у 1,5 разів. Проте, якщо брати цей показник у реальному вираженні, то можна спостерігати спад інвестицій у нематеріальні активи. Також знизилася їх частка за період більше, ніж у 3 рази, що свідчить про уповільнення інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств.

Одним із способів збільшення капіталізації активів підприємства є залучення інвестицій шляхом випуску цінних паперів та вихід на ІРО – іноземні ринки інвестування. Отримати таке право можуть лише компанії, що вже досягли певного становища на ринку. Основну роль в таких операціях відіграє вартість нематеріальних активів підприємства.

Таким чином, відправною точкою для нарощування капіталізації підприємств можна визначити володіння нематеріальними активами та їх нарощування. В свою чергу, це сприятиме залученню інвестицій, і знову ж таки, підвищуватиме капіталізацію підприємства.

Серед шляхів використання нематеріальних активів для підвищення ринкової вартості компанії можна визначити такі:

1) проведення компанією науково-технічних та раціоналізаторських розробок, реалізуються іншим компаніям;

2) створення науково-технічних підприємств або підрозділів, діяльність яких повністю спрямована на розробку й виготовлення інноваційної продукції;

3) використання для ринкової капіталізації такого показника, як гудвіл, що формується на підставі позитивних змін у менеджменті підприємства, його ресурсному забезпеченні.

Література:

1. Про інноваційну діяльність: Закон України №40-ІV від 04.07.2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №36. – Ст. 266.

2. Лукач Р.В. Регіональні венчурні фонди інноваційного розвитку: нова пропозиція від держави // Доповідь. – 4-й Національний форум з питань регіонального розвитку, Київ, 12 листопада 2008 року. – 19 с.

3. Статистичний щорічник України за 2007 рік / За ред. О.Г. Осауленка. – К.: Консультант, 2008. – 572 с.

4. Федулова Л. Нова роль інтелектуальної власності: виклики для України // Інтелектуальна власність. – 2008. – №4. – С. 10-19.