WEB-ресурс научно-практических конференций

Денисов К.В

Запорізький національний університет

ІНВЕСТИЦІЇ ЯК ЧИННИК ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ГМК УКРАЇНИ

Конкурентоспроможність в умовах ринкової економіки можна визначити як реальну та потенційну можливості фірм в існуючих для них умовах проектувати, виготовляти та збувати товари , які за ціновими і якісними характеристиками більш привабливі для споживачів, ніж товари конкурентів.

Сучасний розвиток економіки України свідчить про те, що основу національного експорту складає продукція металургійної промисловості. ГМК України - це група галузей української промисловості, що не тільки представляє значну частину економіки, але й здатна ефективно конкурувати як на внутрішньому, так і на глобальному ринку. За переконанням переважної більшості експертів, ГМК належить до числа галузей, у яких очікується помітний позитивний ефект від вступу до СОТ.

Вітчизняні гірничо-металургійні підприємства зберігають свої конкурентні позиції, перш за все, завдяки низьким цінам на власну продукцію (українська сталь є найдешевшою на світовому ринку), майже не використовуючи інші чинники підвищення конкурентоспроможності.

В умовах членства в СОТ та перспективи запровадження в дію угоди про Зону вільної торгівлі між Україною та ЄС постає проблема негайних структурних змін в виробництві металопродукції. Основними проблемами розвитку металургійної промисловості є: технічна відсталість підприємств ( зношенність основних фондів складає 70-80%), низька якість сировини та низька продуктивність праці, сировинний характер виробництва (32% проти 12-15% в інших країнах). Вищеозначені чинники в майбутньому впливатимуть на конкурентні позиції українських підприємств у боротьбі з європейськими виробниками.

Одним з чинників забезпечення конкурентних позицій вітчизняних металургійних підприємств має стати концепція інвестиційно-інноваційного розвитку галузі. На сучасному етапі економічного розвитку простежується тенденція диференціації й індивідуалізації ринкового попиту, ускладнюється конфігурація ринків. Головним напрямком економічного прориву України є створення умов для випуску конкурентоспроможної продукції, які б стимулювали завоювання нових ринків збуту, розвиток новітніх технологій та створення високотехнологічних секторів економіки.

На даному етапі розвитку економіки України питання інвестицій в основне виробництво є нерозвинутим через вплив низки чинників; висока інфляція, зростання цін на природний газ, зниження світових цін на метали, негативний міжнародний імідж України призводять до гальмування розвитку промисловості.

Відповідно до затвердженої «Державної програми розвитку та реформування гірничо-металургійного комплексу на період до 2011 року» для розвитку підприємств ГМК передбачено залучення інвестицій у розмірі 10 млрд. дол. США, які мають вплинути на якісний та кількісний розвиток галузі. Для успішної реалізації інвестиційної програми розвитку галузі необхідним є спільне, ефективне та взаємовигідне партнерство приватного капіталу та державних органів влади. Кожна зі сторін-партнерів має бути зацікавлена в досягненні своїх визначених цілей та завдань:

- держава – зростання надходжень до бюджету, створення нових робочих місць, покращення зовнішньоторговельного балансу, укріплення міжнародних позицій;

- металургійні підприємства – збільшення виробництва, зростання доходів, посилення конкурентних позицій на міжнародних ринках, розвиток інфраструктури.

Держава, як зацікавлена сторона, зі свого боку має стимулювати примислові підприємства до здійснення інвестицій, забезпечуючи підтримку на всіх рівнях, в тому числі і на міжнародному. Основним інструментом тут має стати Державно-приватне партнерство (ДПП), різноманітні моделі якого вже багато років діють в європейських країнах. Українська модель ДПП має ґрунтуватися на таких засадах:

- держава – залучення зовнішнього та внутрішнього капіталу для реалізації інвестиційних проектів, впровадження механізму захисту інвестицій, створення системи фінансових та організаційних преференцій для інвесторів, створення венчурних інвестиційних фондів за участю держави, залучення недержавних місцевих та закордонних фінансових інституцій до ризикового інвестування;

- металургійні підприємства – оновлення основних фондів, застосування енергоощадних технологій, розвиток і використання альтернативних джерел енергії, розвиток науково-дослідних проектів, спрямування коштів на розвиток інфраструктури виробництва.

Енергоощадні технології та розвиток альтернативних джерел енергії мають стати основним напрямком для інвестицій в умовах реалізації ДПП. Наразі вітчизняна економіка є однією з найбільш енергозалежних , що в свою чергу позначається не тільки на промислових підприємствах, а також на національній безпеці. Підприємства ГМК та державні органи влади мають спрямовувати кошти на:

-пряме фінансування державних цільових програм енергозбереження;

-дотації споживачам ПЕР, що впровадили енергоошадне обладнання;

-добровільні угоди між державою і підприємством щодо зниження енергоспоживання;

- лізинг енергоощадного обладнання;

-„договір енергоефективного підряду” тощо.

Успішний розвиток підприємств гірничо-металургійного комплексу має забезпечуватися не шляхом прямих податкових пільг або дотацій, а через створення сприятливих умов для капітального інвестування та швидшої амортизації.

Література:

1. Конкурентоспроможність економіки України в умовах глобалізації / Жаліло Я.А., Базилюк Я.Б., Белінська Я.В. та ін.; За ред. Я.А. Жаліла. - К.: НІСД, 2005. - 388 с.

2. Носова О. Удосконалення моделі державної підтримки випуску конкурентоспроможної продукції/ Аналітика. НІСД. – www.niss.gov.ua

3. Українська металургія: чи є перспективи? Круглий стіл/ МЦПД. Київ, 31 січня 2006 року. – www.icps.kiev.ua

4. Перспективи розвитку української металургії в контексті Угоди про вільну торгівлю між Україною та ЄС. Круглий стіл/ МЦПД. Київ, 3 жовтня 2006 року. - www.icps.kiev.ua

5. Газізуллін І. Нові ціни на газ і їхні наслідки/ Дело . 2 листопада 2006 року.