WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Кривов’язюк І.В.

Луцький національний технічний університет

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ПОШУКУ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ ДЛЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ

Підприємство виступає провідним суб’єктом господарювання економіки й для зміцнення конкурентних позицій, а також максимальної реалізації потенційних можливостей в умовах обмеженості ресурсної бази йому не обійтися без інвестиційних засобів, якісного та логічного управління інвестиційними процесами.

Питанням управління інвестиційною діяльністю підприємств присвячено багато праць українських і зарубіжних вчених. Останні дослідження в цій сфері детально представлені в працях О.Грабенко, Б.Данилишина, Н.Демчук, М.Дребота, В.Любімова, Т.Майорової, А.Музиченко, А.Пересади, В.Пухальського, О.Удалих, В.Федоренка, Д.Черваньова, А.Черепа та інших вчених.

Аналіз наукової літератури, яка присвячена вирішенню проблем залучення інвестиційних ресурсів для розвитку підприємств показав, що існуючі механізми формування джерел фінансування як у теоретичному, так і в практичному аспектах потребують значного удосконалення. Тому вирішення поставлених завдань щодо удосконалення механізму залучення інвестицій дозволить здійснювати управління інвестиціями на підприємстві з максимальним врахуванням внутрішніх і зовнішніх можливостей підприємства.

Мета дослідження полягає в розробці напрямів удосконалення механізму пошуку інвестиційних ресурсів для розвитку підприємства.

Важливим моментом в управлінні інвестиційним процесом розвитку підприємств є визначення потреби підприємства у фінансуванні, як внутрішньому, так й зовнішньому.

В роботі ми пропонуємо схему вивчення потреби досліджуваних промислових підприємств у зовнішньому інвестуванні, яка дозволяє чітко встановити пріоритети в залученні інвестицій для подальшого їх розвитку. Порядок застосування схеми наступний:

1 етап – визначення потреби підприємства в додатковому фінансуванні;

2 етап – вибір джерел фінансування розвитку підприємства.

В схемі доцільно використовувати ряд показників, що дозволяють спрогнозувати потоки інвестицій, зокрема розміри чистого прибутку, амортизаційного фонду, чинник «дрейфу», що враховує інфляцію та впливає на показники додаткового приросту чистого прибутку, активів і зобов’язань. Ключовим етапом процесу розробки інвестиційного процесу є вибір джерел фінансування проекту. Критерієм вибору при цьому повинне слугувати співвідношення рентабельності та середньорозрахункової ставки процента.

Для визначення потреби підприємства в додатковому фінансуванні слід використовувати прогнозування обсягу продажів. Якщо він збільшується, то повинні збільшуватися й активи, а отже, власні кошти підприємства та його зобов’язання. Частково потребу в додатковому фінансуванні задовольняють за рахунок збільшення прибутку, а частково – за рахунок залучення зовнішніх джерел. Додаткову потребу в зовнішньому фінансуванні доцільно визначати за формулою:

, (1)

де – додатковий приріст активів;

– приріст зобов’язань;

– приріст чистого прибутку.

Для прогнозування розміру чистого прибутку введемо чинник “дрейфу” – а , який, враховуватиме інфляцію й економічне зростання:

. (2)

Ключовим етапом процесу розробки інвестиційного проекту є вибір джерел його фінансування. Критерієм вибору при цьому служить співвідношення показників рентабельності та середньорозрахункової ставки процента.

Існує таке порогове значення прибутку до сплати процентів за кредит та податку на прибуток, при якому прибуток є рівноцінним як для варіанту із залученням коштів, так і для варіанту з використанням виключно власних засобів. Це значення можна знайти з рівності рентабельності та середньорозрахункової ставки процента:

, (3)

де ЕР – економічна рентабельність;

ПІП – прибуток інвестиційного проекту;

СРСП – середньорозрахункова ставка процента.

Звідси:

. (4)

До моменту досягнення прибутку інвестиційного проекту порогового значення економічно більш вигідно використовувати лише власні засоби.

Для того, щоб переконатися в необхідності залучення зовнішніх джерел фінансування, слід розрахувати порогове значення прибутку інвестиційного проекту, при якому доцільно використовувати лише власні кошти підприємств. Середньорозрахункову ставку проценту необхідно приймати рівною прогнозованій обліковій ставці НБУ.

Якщо порогові значення прибутку інвестиційного проекту інших підприємств є меншими, ніж прогнозовані значення чистого прибутку, отриманого внаслідок реалізації обраних заходів, то доцільним є використання як внутрішніх, так і зовнішніх джерел фінансування.

Після визначення суми грошових коштів, необхідних для реалізації програм розвитку, управління інвестиційними процесами передбачає визначення джерел отримання коштів. Для цього порівнюється потреба підприємств у фінансуванні та розмір власних фінансових ресурсів підприємств з метою визначення суми зовнішніх джерел фінансування. Дана схема використана для вивчення потреби у фінансуванні підприємств машинобудування України (табл. 1).

Таблиця 1. Вивчення потреби підприємств у зовнішньому фінансуванні

Дослідження показало, що ВАТ „Агропепломаш” повністю забезпечене власними фінансовими ресурсами, необхідними для реалізації обраної стратегії розвитку. На відміну від нього, інші підприємства потребують залучення зовнішніх джерел фінансування для реалізації стратегії розвитку у розмірі 2706,8 тис.грн., 23097,31 тис.грн., та 53734,59 тис.грн. відповідно.

Таким чином, використання запропонованої схеми пошуку джерел фінансування діяльності підприємств значно спрощує це завдання, надає інвестиційному процесу необхідної обґрунтованості.