WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н . Найчук-Хрущ М.Б.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

ОСНОВНІ ЕТАПИ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ ІННОВАЦІЙНОГО ВЕНЧУРНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Венчурний бізнес є відносно молодою формою інноваційної діяльності в Україні. Проте, висока ефективність його тривалого функціонування у країнах з ринковою економікою та збільшення кількості венчурних підприємств у вітчизняній економіці пояснюють активізацію венчурного підприємництва і у нашій державі. Разом з тим, висока ризиковість даного виду підприємництва та нерозкритість багатьох аспектів його функціонування обумовлюють актуальність досліджень у даній сфері. Так, одними із питань, що потребують конкретизації залишаються питання створення та функціонування інноваційних венчурних підприємств на усіх етапах їх життєвих циклів.

Загалом, під життєвим циклом інноваційної розробки розуміють період від зародження ідеї до розробки, створення, поширення, використання та утилізації (занепаду) продукту [1]. Аналіз літературних джерел щодо реалізації венчурних інноваційних проектів та створення венчурних підприємств дозволяє виділити в окрему категорію поняття життєвого циклу венчурного підприємства [1-3].

Так, під життєвим циклом венчурного підприємства доцільно розуміти сукупну послідовність етапів створення та розвитку такого підприємства. Загалом, життєвий цикл венчурної фірми може містити шість основних етапів: 1) НДДКР; 2) залучення інвестора; 3) запуск; 4) початкове зростання; 5) прискорене зростання; 6) стале зростання; 7) зрілість; 8) вихід інвестора .

Ці етапи, у свою чергу, можуть містити окремі підетапи , завдання та роботи, покликані забезпечити загальну місію створення та функціонування венчурного підприємства.

Перший етап – етап НДДКР – передбачає формування ідеї, первинну підготовку документації, а також здійснення досліджень і розробки щодо продукту-новинки, яка буде об’єктом інноваційної ідеї. Слід зазначити, що ця фаза не завжди закінчується успішно. Як зазначають фахівці [1], існує велика ймовірність невдач, ризиків і відстрочки одержання результатів, що часто пов’язано з великими коштами та низькою ймовірністю життєздатності ідеї, проекту.

Другий етап – пошук та залучення венчурного інвестора – без перебільшення є визначальним та самим складним етапом життєвого циклу. Саме на цьому етапі існує найбільша ймовірність невдач та помилок з боку венчурного підприємця. Часто відмови трапляються не з причин погано продуманої чи нежиттєздатної ідеї, а через помилки у стратегії її презентування та виборі шляхів пошуку інвестора. Саме тому, слід особливої уваги приділяти складанню та представленню бізнес-плану потенційному інвестору.

Третій етап – запуск – передбачає підготовку та реалізацію процесу формування венчурного підприємства. На цьому етапі важливим є виконання наступних основних завдань:

- вибір структури компанії;

- формування статуту компанії;

- організація штату службовців та керівників (за необхідності, формування ради запрошених директорів), набір працівників;

- підготовка компанії до реєстрації компанії;

- випуск засновницьких акцій та їх реєстрація тощо.

Наступні етапи - початкове, прискорене, стале зростання та зрілість передбачають виконання плану існування венчурного підприємства, виконання завдань з досягнення цілей та забезпечення першопочаткової місії створення підприємства.

Сутність даних етапів може варіюватися в залежності від типу та виду діяльності підприємства, способу взаємодії венчурних суб’єктів тощо.

Як правило, у процесі реалізації даних етапів власники та керівники підприємства вирішують низку поточних питань, як:

- організація договорів купівлі-продажу;

- організація та ведення бухгалтерського обліку і фінансів підприємства з урахуванням особливостей його функціонування;

- організація реклами та маркетингу для інноваційної продукції;

- корпоративне страхування ризиків, що виникають у процесі реалізації господарської діяльності тощо.

На стадіях сталого зростання та зрілості відбувається технологічне освоєння масштабного виробництва вже розробленої нової продукції. При цьому обсяги виробництва мають сягнути рівня, який забезпечує беззбитковість роботи. Результати даних етапів, як правило, передбачають зростання виробництва та прибутків. Особливістю є стабілізація обсягів виробництва з наступним поступовим зниженням обсягів виробництва і виводу продукції із сфери реалізації.

Останнім етапом життєвого циклу венчурного підприємства вважається етап «вихід інвестора» , який кардинально відрізняє життєвий цикл венчурної організації від інших. Як правило, вихід інвестора здійснюється через 3-5, частіше - 5-7 років функціонування підприємства. Загалом, існують такі основні варіанти виходу – IPO ( Initial Public offering - пропозиція акцій на публічному ринку), strategic sale (продаж стратегічному інвестору), MBO ( Management Buyout – викуп менеджерами) [4]. Після виходу інвестор отримує всю суму прибутку, накопиченого за період функціонування підприємства.

Особливістю функціонування венчурного підприємства є те, що протягом життєвого циклу функціонування такі підприємства, як правило, змінюють свій правовий статус. В більшості випадків, на початковому етапі венчурне підприємство реєструється як приватне підприємство. Наступна умова участі венчурного інвестора у акціонерному капіталі вимагатиме реорганізації підприємства в акціонерне товариство. У цьому випадку подальше отримання інвестором прибутку вимагатиме реалізації його частки на фондовому ринку або її продаж стратегічному чи фінансовому партнеру. Після виходу з бізнесу сторонніх інвесторів, фірма знову може прийняти форму приватного підприємства.

Розглядаючи весь життєвий цикл у сукупності його етапів, слід зауважити, що найбільш критичним моментом при створенні інноваційної фірми є отримання інвестицій ризикового капіталу від венчурного інвестора. Зміна стадій життєвого циклу венчурного підприємства загалом зумовлена певною закономірністю: так, найбільше зростання прибутку досягається на початковій стадії функціонування підприємства та організації виробництва інноваційної продукції за рахунок монопольно високої ціни на ринку та унікальності пропонованого продукту.

Література:

1. Краснокутська Н.В. Інноваційний менеджмент: Навч . посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 504 с.

2. Кузьмін О.Є., Литвин І.В. «Сутність та розвиток венчурного підприємництва» // Вісник НУ «Львівська політехніка» «Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку». – 2005. - №527. - С. 93-98.

3. Поручник А.М., Антонюк Л.Л. Вен­чурний капітал: зарубіжний досвід та проблеми становлення в Україні: Монографія. - К.: КНЕУ, 2000. – 153с.

4. Основы корпоративных финансов : Пер. с англ. / Росс С. и др. – М.: Лаборатория Базовых Знаний, 2001. – 720 с.