WEB-ресурс научно-практических конференций

Радзівіло І.В.

Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій

АКТИВІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ - ШЛЯХ ДО ВИХОДУ З ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ ТА ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

На сучасному етапі розвитку України, коли економічна, політична, фінансова нестабільності всередині країни підсилюється світовою фінансовою кризою, особливо актуальним постає питання інноваційного розвитку. Економіка України в умовах глобальної фінансової кризи не зможе ефективно розвиватися без розвитку інновацій та впровадження нових технологічних рішень. Адже саме в період криз активно просуваються рішення на користь інноваційного сектору. Інноваційна політика для забезпечення економічного росту – це ціль та інструмент.

П еред Україною стоїть проблеми виходу з економічної кризи і досягнення економічного зростання, все це вимагає системного підходу до вирішення науково-технічних, соціальних, економічних, політичних, правових, міжнародних, галузевих і регіональних аспектів реформ. При цьому дуже важливо враховувати ту обставину, що одним з визначальних елементів формування економічної системи держави та її основою, є розвиток науки (інновацій) . При цьому вкрай важливим є збереження можливості проведення самостійної інноваційно-структурної політики, орієнтованої на технологічний прорив, разом з передовими країнами Європи.

Саме розвиток інновації, досконаліша структура відтворення – головні в політиці держави і його інтересів, що становлять, в досягненні економічної стабільності. На перший план при цьому завжди висуваються швидкі структурні зміни у виробництві, технологіях, в споживчих властивостях продукції . Показник відношення частки витрат підприємства на інноваційну продукцію в Україні в 10-20 раз нижче ніж у розвинутих країнах світу.

Метою даної роботи є пошук можливих рішень проблем управління інноваційним потенціалом підприємства як найважливішого інструмента антикризової політики підприємства, виконання якої багато в чому залежить від інноваційних рішень і можливості знаходити такі рішення, які організаційно і економічно зможуть забезпечити досягнення поставленої мети.

Дослідженням проблем інноваційного потенціалу підприємства присвячені роботи таких авторів як Чижова О. Н., Попович А. С., Червинська Т. М., Савченко О. О., Удалов Ф. Є., Ковальчук К. Ф., Кравченко С. І., Кладченко І.С.

Як свідчить практика, українські промислові підприємства (металургійні, машинобудівні та інші) недооцінили значення інноваційного потенціалу, внаслідок чого сьогодні стикаються з послабленням своїх позицій на ринках, втратою споживачів, зниженням розмірів прибутку, із зупиненням виробництва, що характеризується інноваційною кризою.

Сьогодні Україна як ніколи потребує нових технологій, структурного і технічного оновлення виробничого апарату. Це вимагає великого внеску науки і величезних капітальних вкладень. Але саме це не передбачено програмами реформ. Йде процес згортання як інноваційного потенціалу, так і інвестиційних процесів.

Сам по собі високий інноваційний потенціал є необхідним, але ще не достатньою умовою для успішного освоєння досягнень науково-технічного прогресу, так само як і їх використання в цілях прискорення темпів економічного зростання, забезпечення високої конкурентоспроможності національної промисловості, підвищення добробуту народу. Важливо добитися повної і ефективної реалізації цього потенціалу, для чого необхідний вихід на державний рівень, вироблення державної політики науково-технічного розвитку, об'єднуючої в собі різні елементи науково-технічної, інноваційної і промислової політики . При цьому державна інноваційна політика грає роль, що пов'язує, між державною науково-технічною і державною промисловою політикою.

На етапі загального спаду виробництва, хронічної економічної і фінансової кризи, на жаль, стратегія виживання, а не розвитку, стає основою української політики . На всі пропозиції про орієнтацію на інноваційний розвиток підприємств, відповідь одна - немає інвестиційних ресурсів. Звідси збереження орієнтації на застарілі технології, які не дають можливості розвитку конкурентоспроможності національної промисловості на внутрішньому та зовнішньому ринках.

У ринковій економіці державна інноваційна політика повинна бути направлена на підвищення конкурентоспроможності національної промисловості на внутрішніх і зовнішніх ринках, розвиток сфери охорони навколишнього середовища, енергозбереження і т.п. Відповідно набір інструментів здійснення політики інноваційного розвитку досить великий. Це можуть бути заходи прямої дії, такі, як бюджетне фінансування, здійснення спеціальних інноваційних програм в пріоритетних напрямах НТП, державні замовлення і гарантовані закупівлі деяких видів наукоємної продукції, або ж заходи непрямої дії - податкове стимулювання інвестицій на дослідження і розробки, амортизаційні пільги і ін.

В Україні ж на даний момент як прямій, так і непрямий інструментарій дії держави на інноваційний процес практично знаходиться в бездіяльності.

Отже, на нашу думку активізація інноваційної політики як основа виходу з економічної кризи та економічного зростання повинна включати такі напрямки: вдосконалення нормативно – правової бази для забезпечення інноваційної системи; чітке розмежування понять «інноваційна криза» та «криза інноваційного розвитку», створення організаційно-економічного механізму управління інноваційним потенціалом; розробка методології оцінки інноваційного потенціалу підприємства.

Література:

1. Бузько И.Р. Экономический риск и управление инновационной деятельностью . – К., 1996

2. Бондар О.В. Актуальні аспекти управління інноваційною діяльністю машинобудівних підприємств в період трансформації економіки України // Регіональні перспективи. – 2002. – № 3-4 (22-23). – С. 36-37.

3. Инновационный менеджмент: Справ.пособие / Под . ред. П.Н. Завлина , А.К. Казанцева , Л.Э. Миндели . – СПб .: Наука, 1997. – С.560.

4. Кокурин Д.И. Инновационная деятельность . – М.: Екзамен, 2001. – 576 с.

5. Проблеми та пріоритети формування інноваційної моделі розвитку економіки України/ Жаліло Я.А., Архієреєв С.І., Базилюк Я.Б. та ін. - К., 2006.