WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н . Захарчин Г.М., Любомудрова Л.С.

Національний університет «Львівська політехніка»

ІННОВАЦІЙНА КУЛЬТУРА ЯК ПРІОРИТЕТНИЙ НАПРЯМОК ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Інноваційний розвиток вітчизняної економіки можливий за умови підтримки інноваційних процесів та активізації інноваційного характеру підприємницької діяльності на основі фактору інноваційної культури, яка об’єднує в одному ланцюжку інтелектуальний капітал, високу відповідальність і загальнолюдські цінності, що наповнюють їх ідеологічним змістом. Однак на шляху інноваційного розвитку вітчизняної економіки є перепони, які мають об’єктивний і суб’єктивний характер і значно гальмують цей процес. З огляду на це, необхідно спрямовувати наукові зусилля на розроблення нової парадигми управління інноваційним розвитком, в якій ключова роль буде відведена цінностям відповідно до рівня інноваційної культури підприємства. Ознаками інноваційної культури є прагнення до інновацій, здатність їх реалізовувати та розвивати інноваційний потенціал підприємства.

Інноваційний потенціал підприємства забезпечує конкурентноздатність підприємства, а інноваційна культура стимулює його розвиток завдяки своїй внутрішній силі і, спонукальних до творчого генерування ідей, мотивів.

Інноваційний потенціал є динамічною системою, що включає багато компонентів. Уже в самому принципі системності закладений взаємозв’язок інноваційного потенціалу із інноваційною культурою. Крім того, кожний складовий елемент інноваційного потенціалу опосередковується і зазнає впливу інноваційних чинників культури.

Вважаємо, що інноваційна культура є функціональною підсистемою в інноваційній системі підприємства, яка має свій власний потенціал і здатна стимулювати використання інноваційного потенціалу як підприємства, так і окремого його працівника. Головною ознакою реалізації принципів інноваційної культури на підприємстві є формування ефективної системи стимулювання, наявність прозорих та доступних інформаційно-комунікаційних потоків, розвиток сучасних організаційних структур управління компетенцією та знаннями. Інноваційна культура здатна направляти розвиток інноваційного потенціалу на соціальні цілі і в цьому проявляється її гуманний характер, який відповідає світовим тенденціям соціалізації праці. Інноваційна культура також гармонізує інтереси всіх учасників інноваційного процесу на всьому інноваційному ланцюгу, оскільки не завжди технічні можливості співпадають із соціальними намірами підприємства, а економічна ефективність від нововведення не завжди доповнюється соціальною. Роль культури полягає в тому, щоб збалансувати інтереси, цілі й ефекти. Інноваційна культура виступає ніби регулятором та неформальним контролером реалізації інноваційного потенціалу завдяки своїй системі цінностей, неформальних приписів, правил поведінки, якими повинні керуватися учасники інноваційного процесу, та своїй економічній природі, що відображає систему відносин між цими учасниками.

Інноваційна культура є результатом соціально-економічної взаємодії суб’єктів інноваційної діяльності, вона охоплює відносини, які складаються на всьому ланцюжку життєвого циклу зародження, формування і комерціалізації інновацій. Ці відносини опосередковуються відповідною системою цінностей, етичними орієнтаціями і системою відповідальності, тому інноваційній культурі властива якісна визначеність. Специфіка інноваційної культури проявляється через її двоїстість, оскільки вона є одночасно особливим видом культури і, заодно, елементом, який присутній кожному виду культури.

Інноваційна культура об’єднує інтелектуальний потенціал і креативний менеджмент. З позиції інноватики , інноваційну культуру можна трактувати як взаємопов’язану сукупність аспектів: « процесного »- як способу функціонування життєдіяльності її функціональних ланок; «предметного»- як результату діяльності; «генетичного»- як постійне джерело організаційних змін. З огляду на це, реальність використання інноваційної культури як внутрішнього джерела інноваційного розвитку є максимальною при будь-якому ризику, а відтак, її потенційна цінність дуже значна. Інноваційна культура є основою розвитку творчого стилю мислення і підходу до вирішення управлінських проблем і сама підвладна трансформації завдяки цьому ж креативному імпульсу.

Оскільки процес інноваційного пошуку триває постійно і приводить до відповідних якісних змін і організаційного розвитку, то в середовищі інноваційної культури важливо виділити підвид - культуру змін, яка пропагує креативність і позитивне, навіть легке, ставлення персоналу підприємства до різноманітних організаційних змін. Культура змін трансформується в культуру перехідних процесів, завдяки тому, що будь-яка інновація засвідчує про нову якість, яка формується протягом тривалого періоду: від моменту народження ідеї до її практичного втілення у виробництво.

Отже, роль інноваційної культури в розвитку інноваційної діяльності підприємства проявляється у тому, що вона: виконує функцію стимулятора творчої думки; оптимізує всі складові інноваційного потенціалу підприємства, відображає відносини, які складаються на всьому інноваційному циклі із висвітленням слабкої ланки; надає всьому інноваційному процесові певної організованості, регламентуючи відповідні процедури; істотно зменшує опір до нововведень завдяки культурі змін та перехідних процесів; впорядковує процес інновацій завдяки своєму інституціональному характеру; оптимізує весь інноваційний шлях підприємства на основі прийнятих цінностей та бажання працювати на випередження і гідно сприймати сучасні виклики часу.

Література:

1.Винокуров В.И. Основные термины и определения в сфере инноваций//Инновации.–2005. – №4. – С.6-21.

2.ГавкаловаН.Л. Формування та використання інтелектуального капіталу. Наукове видання/ Гавкалова Н.Л., Маркова Н.С. – Х.: Вид-во ХНЕЦ, 2006. - 252с.

3.ЖовнірН.М. Управління організаційною і інноваційною культурою в системі регіонального розвитку//Економіка і регіони. - 2004. - №1(2). - С.45-47.