WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н . Трофимова В.В.

Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана

КОНКУРЕНТНІ ПЕРЕВАГИ США В ІНВЕСТУВАННІ НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ

У другій половині 20 ст. США реалізують стратегію світового технологічного лідерства, ключову роль в успіху якої відіграє інвестиційний механізм. Результати проведеного аналізу дозволяють визначити конкурентні переваги США у сфері здійснення інвестицій у науково-технологічний розвиток.

По-перше, слід відзначити широкий галузевий спектр здійснюваних досліджень на відміну від інноваційних моделей інших країн, які змушені концентрувати інвестиційні ресурси в певних галузях та використовувати «стратегію обрання ніші». Витрати жодної галузі США не перевищували 16% загального обсягу витрат, тоді як 50% промислових НДДКР Фінляндії сконцентровано у сфері комунікаційного обладнання, 32% НДДКР Німеччини, 26% НДДКР Чехії, 19% НДДКР Швеції сконцентровано в галузі автомобілебудування. 20% НДДКР Данії, Великобританії [1].

По-друге, найвищі в світі обсяги інвестицій у НДДКР в абсолютному вимірі, незважаючи на те, що за показником «частка витрат на НДДКР у ВВП» США посідає сьоме місце. Перше місце посідає Ізраїль (4,7%), який реалізує стратегію інноваційного партнерства із США та більшість наукових досліджень у цивільній сфері яких реалізується в межах спільних ізраїльсько-американських проектів. Високе значення цього показника у Швеції (3,9%), Фінляндії (3,5%) та Японії (3,2%), які можуть становити загрозу обраній США стратегії утримання світового технологічного лідерства.

По-третє, значні обсяги промислових витрат на НДДКР зумовлено здатністю американських компаній підтримувати найвищий серед інших країн рівень рентабельності. У сфері високотехнологічного виробництва, темпи росту якого протягом 1988-2008 рр. удвічі перевищували темпи росту традиційних галузей промисловості, 35% світової додаткової вартості належить США. США займає лідируючи позиції в авіакосмічній галузі, фармацевтиці та виробництві наукового обладнання, друге місце в виробництві комунікаційного та офісного обладнання.

По-четверте, США зберігає високий рівень інвестування у НДДКР в сфері оборони (близько 16% загального обсягу витрат на НДДКР у 2006 р.), тоді як Японія та Німеччина витрачають на ці цілі не більше 1% загального обсягу витрат на НДДКР. Американський уряд використовує ефект довготермінового та різноспрямованого впливу на розвиток різних галузей цивільної промисловості.

По-п’яте, США забезпечує високий рівень фінансування фундаментальних досліджень у ВВП (0,5% у США, 0,4% у Японії, лідерство посідає Швейцарія із значенням цього показника у 0,8%).

По-шосте, слід відзначити високий рівень інтернаціоналізації НДДКР, по-перше, через транснаціональні мережі та, по-друге, шляхом залучення іноземних фахівців до науково-дослідної діяльності у США. Так, американські ТНК втрачають інтерес до класичних науково-технологічних націй та переносять свої науково-дослідні підрозділи до азіатських країн, насамперед, Китаю, який акумулює 17% американських закордонних інвестицій у НДДКР, Сінгапуру – 14%. Частка фінансування японських філіалів зменшилась у загальному обсязі з 64% у 1994 р. до 35% у 2004 р. Діяльність науково-дослідних підрозділів закордонних філіалів американських компаній сконцентровано переважно у традиційних технологіях, зокрема 28% у сфері транспортного обладнання, 23% в хімії, включаючи фармацевтику, 19% в сфері комп’ютерного обладнання. Разом з тим, розробки у сфері технологій нового покоління: біотехнології, нанотехнології , дослідження космосу, океану - сконцентровані у США. Щодо структури науково-дослідного персоналу американських компаній, то іноземці складають значну його частку. Політика залучення висококваліфікованих кадрів є складовою національних економічних стратегій багатьох країн. США реалізує цю стратегію, через гнучкі механізми освіти та високу якість науково-дослідної бази та через утворення міжнародних дослідницьких мереж на особовому рівні. У другому випадку мова йде, насамперед, про грантову допомогу дослідникам із інших країн, які згодом стають каналом інформаційного доступу до спеціалізованих досліджень, що провадяться науковими установами інших країн. 19% осіб, які отримали ступінь бакалавра в США, та 41% докторів наук є іноземцями. Щорічно протягом 90-х та на початку 21 ст. кількість науково-дослідних працівників збільшується на 2,7% й переважно за рахунок осіб іноземного походження. Китайці становлять 22% осіб із докторським ступенем іноземного походження, індійці – 14%. Вища освіта та сфера наукових досліджень є потужною індустрією, яка активно використовує задля власного розвитку міжнародні ресурси.

По-сьоме, сформована система державно-приватного партнерства дозволяє забезпечити оптимальне поєднання державного та приватного фінансування НДДКР. До 1979 р. федеральні витрати на НДДКР сягали понад 50% сукупного обсягу витрат. У 2000 р. значення цього показника досягло мінімального значення у 25%, та на початку 21 ст. почало зростати та досягло 28% у 2006 р.

Особливого значення в контексті розглядуваних конкурентних переваг США набуває ефективність застосування стратегії «розподілу ризику» в процесі фінансування НДДКР, яку виконує венчурний капітал. Залежно від етапу комерціалізації науково-технологічної розробки американські компанії мають доступ до коштів ризикових інвесторів: ангелів (індивідуальних інвесторів) та венчурних (інституційних інвесторів).

Література:

1. Science and Engineering Indicators 2008 published by National Science Board . – Available at <<www.nsf.gov/statistics/seind08>>.