WEB-ресурс научно-практических конференций

Борсук А.М.

Сумський національний аграрний університет

ПОНЯТТЯ АДАПТАЦІЇ ТА АДАПТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Проблема адаптації в економіці є дуже популярною темою в нашій країні. Цьому науковому напрямку присвячені роботи багатьох учених. Іншим напрямом є визначення поняття адаптивне управління. Середовище, в якому функціонують підприємства України, характеризуються великим ступенем невизначеності, внаслідок чого у своїй діяльності підприємства постійно стикаються з неочікуваним впливом зовнішнього середовища. Успіх підприємства на ринку значною мірою залежить від того, як підприємство навчиться адаптуватися до цих впливів. Одне з основних завдань науки у сфері адаптації на даний момент допомогти управлінцям й насамперед дати чітке пояснення самої адаптації та її складових, що дасть змогу більш результативно проводити адаптацію на підприємстві.

Дослідник Є. В. Чиженькова [1, c. 7] у роботі «Формування економічного механізму адаптації господарського суб‘єкту до ринкового середовища» під адаптацією господарських суб‘єктів розуміє процес пристосування їх параметрів до невизначених умов зовнішнього середовища, який забезпечує підвищення ефективності їх функціонування на протязі усього життєвого циклу. Це визначення перекликається з визначенням словників і є недостатньо конкретним для адаптації з економічної точки зору.

В роботі спеціаліста В. В. Дудчак [2, c. 8] «Теоретико-методологічні аспекти формування системи адаптивного управління промисловими підприємствами» зазначається, що адаптація підприємств до зміни умов функціонування виступає як вид взаємодії суб‘єкта господарювання або групи суб‘єктів з соціально - економічним середовищем, в ході якої узгоджуються вимоги з очікування її учасників. Автор додержується думки, що адаптація є не тільки погодженням зі змінами у соціально - економічному середовищі, але й взаємодією з ними, яка приводить до узгодження інтересів обох сторін.

Економіст М. М. Буднік [3, c. 4] у роботі «Адаптація промислових підприємств до ринкових умов господарювання» зазначає, що адаптація – це кінцевий етап процесу пристосування підприємств до ринку. Автор розрізняє процес пристосування та «адаптація» – це кінцевий етап процесу пристосування, тобто його результат.

Дослідник Г. В. Козаченко [6, c. 43] під адаптацією розуміє процес цілеспрямованої зміни параметрів, структури і властивостей будь-якого об‘єкта у відповідь на зміни, що відбуваються як у зовнішньому середовищі діяльності об‘єкта, так і у середині нього. У цьому визначенні адаптації автор теж відійшла від загального терміну «пристосування» та показала, що зміни, до яких приходиться адаптуватися підприємству можуть бути не тільки у зовнішньому середовищі, але і у середині самого підприємства.

Економіст Кравченко С. А. [7, c. 30] вважає, що адаптація – це сукупність форм та методів виживання сільськогосподарських підприємств в умовах конкуренції; підсистема економічного механізму держави, що визначає цілісність формування господарського, внутрішньогосподарського і ринкового механізмів функціонування; складова економічної політики держави, що забезпечує економічну підтримку і економічне регулювання; діалектично цілісна підсистема, що гармонізує відносини і зв‘язки ринку.

Наряду з поняттям адаптації існує поняття адаптивного управління, тобто управління в системі з неповною апріорною інформацією в керованому процесі, який змінюється по мірі накопичення інформації й приймається з метою покращення якості роботи системи. Таке визначення основних понять адаптації пов‘язане з тим, що знання про об‘єкт та середовище, в якому він функціонує, невизначені. Відома лише приналежність їх до певного класу і мета управління, від якої залежить бажана поведінка об‘єкта. Задача полягає в тому, щоб знайти алгоритм управління, що забезпечить досягнення мети за кінцевий період часу для будь-якого об‘єкту і умов його функціонування, що належить до певного класу [5, с. 132].

Автор праці «Адаптивне управління конкурентоздатністю підприємства» Алєксєєв С. Б. [4, с. 30] вважає, що адаптивне управління асоціюється з поняттям продуктивності, хоча продуктивність як критерій успіху організації виправданий тільки, якщо ринок надає додаткові можливості збуту продукції. Не можна не погодитися з авторами в тому, що в процесі адаптивного управління повинна розроблятися конкретна реакція на основі використання багатоваріантної моделі, порівняння та відбору оптимального варіанта.

Мета адаптивного управління – діагностувати все, що відбувається в середині системи: процеси, досліджувати процеси, що виникають ззовні системи і на основі цього планувати майбутнє. Головна задача адаптивного управління – підтримка внутрішньої стабільності системи в умовах постійно змінного зовнішнього середовища.

Погляд на адаптацію, як на пристосування є найбільш поширеним, характеризує саме єство адаптації й може використовуватися у будь-якій галузі науки. Це значення адаптації використовують в тих випадках, коли говорять про загальні питання, не заглиблюючись у суть проблеми.

Адаптацію, як механізм економічних і соціальних регулювань, що дозволяють системі зберігати (змінювати) напрям і темп розвитку незалежно від впливу зовнішніх чинників, слід використовувати у тому випадку, коли підприємство має можливості розробити сам механізм економічних і соціальних регулювань та в разі, якщо вплив зовнішніх чинників не є значним і не загрожує існуванню підприємства.

Визначення адаптації як процесу цілеспрямованої зміни параметрів, структури і властивостей будь-якого об‘єкту у відповідь на зміни, що відбуваються як у зовнішньому середовищі діяльності об‘єкта, так і у середині нього, є універсальним, його можна використовувати підприємствам будь-якої галузі при виникненні змін у зовнішньому середовищі та у самому підприємстві , які впливають на його діяльність. У цьому визначення немає обмежень за можливостями підприємства, воно достатньо конкретне й відображає сутність поняття «адаптація».

Таким чином, адаптивне управління – це таке управління підприємством, яке дозволяє йому шляхом використання механізму адаптації заснованого на постійному відстежуванні відповідності фактичного рівня адаптації нормативному, вносить своєчасні зміни в стратегічні, поточні та оперативні плани з метою забезпечення виживання підприємства, досягнення і постійного підтримання бажаного рівня конкурентоздатності. Розглянуті погляди на поняття «адаптація» є справедливими, використання кожного з них залежить від конкретної ситуації.

Література:

1. Чиженькова Е.В. Формирование экономического механизма адаптации хозяйствующего субъекта к рыночной среде: Автореф. … канд.экон.наук. – М., 2006.

2. Дубчак В.В. теоретико-методологические аспекты формирования системы адаптивного управления промышленными предприятиями: Автореф. … канд.экон.наук. - Ростов-на-Дону, 2006.

3. Буднік М. М. Адаптація промислових підприємств до ринкових умов господарювання: Автореф. … канд.екон.наук. – Х., 2002.

4. Алексеев С.Б. Адаптивное управление конкурентоспособностью предприятия: Монография. - Донецк: ДонНУЭТ, 2007. – 170 с.

5. Математические модели трансформационной экономики: Учеб. пособие / Клебанова Т.С., Раевнева Е.В., Стрижиченко К.А. и др. - Х.: ИД «ИНЖЭК», 2004. – 280 с.

6. Козаченко А.В., Пономарев В.П., Ляшенко А.Н. Экономическая безопасность предприятия: сущность и механизм обеспечения: Монографияю – К.: Либра, 2003. – 280 с.

7. Кравченко С.А. Адаптация экономического механизма функционирования сельскохозяйственных предприятий к условиям рынка: Монография. – К: ННЦ ИАЭ, 2008. – 444 с.