WEB-ресурс научно-практических конференций

Черниш О.В.

Європейський університет, м. Вінниця

МОДЕЛІ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ, ЯК ЕФЕКТИВНІ ІНСТРУМЕНТИ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Завданням будь-якого дослідження в галузі ціноутворення є розроблення конкретної моделі цінової політики.

У практиці використовують різноманітні моделі цінової політики, зокрема модель ціноутворення, що базується на витратах виробництва; модель ціноутворення, що базується на попиті; модель ціноутворення, що базується на конкуренції. Кожна модель охоплює конкретні методи ціноутворення.

Метод надбавок, який належить до витратної моделі. Відповідно до даного методу, ціну товару визначають додаванням до витрат на його виробництво і збут певної надбавки. Даний метод має два способи визначення цієї надбавки і внесення її у ціну товару: розрахунок, який здійснюється, виходячи із собівартості продукції та розрахунок з врахуванням бажаного доходу з обороту (ціни продажу).

Метод забезпечення цільового прибутку на інвестований капітал, який належить до витратної моделі цінової політики. Підприємство прагне встановити таку ціну, яка дасть їй змогу покрити всі витрати й отримати заплановану норму прибутку на інвестований капітал, тобто встановлення ціни з такого розрахунку, що забезпечить 15—20% прибуток на інвестований капітал. Однак, використовуючи цей метод, слід пам'ятати, що значні відхилення фактичних обсягів збуту від запланованих суттєво вплинуть на величину норми прибутку на капітал.

Метод максимізації поточного прибутку має відношення до другої моделі цінової політики. Оскільки згідно із законом попиту зниження ціни на товар збільшує попит на нього (обсяг його збуту) і навпаки, підприємство хоче знайти таку точку ціни на кривій попиту, яка забезпечить максимальний прибуток у найближчій перспективі. Даний метод доцільно використовувати для товарів із доволі високою еластичністю попиту по ціні. Найскладнішим при використанні даного методу є встановлення залежності між ціною товару і попитом на нього. Для отримання необхідних даних може проводитись ринкове тестування товару, в ході якого ціну декілька разів знижують і фіксують кількість товару, реалізованого при кожному значенні ціни.

Метод ціноутворення на основі рівня поточних цін, який належить до конкурентної моделі цінової політики. Його широко застосовують на олігопольних ринках металу, паперу, мінеральних добрив тощо, де коливання цін на однорідні товари незначні. У такій ситуації підприємство орієнтуються передусім не на власні витрати чи попит, а на ціни конкурентів. Поведінка підприємства адекватна їх становищу на ринку. Дрібні фірми „прямують за лідером", змінюючи власні ціни лише в разі відповідних дій ринкового лідера. Іноді вони дозволяють собі маленькі знижки чи надбавки, як, приміром, власники невеликих автозаправних станцій. Цей метод ціноутворення має популярність, у тих випадках, коли еластичність попиту складно виміряти, підприємствам здається, що рівень поточних цін ніби втілює колективну мудрість галузі, є запорукою справедливої норми прибутку і дає змогу зберігати ринкову рівновагу.

Метод визначення ціни за рівнем конкурентоспроможності товару, який належить до конкурентної моделі цінової політики. Якщо фірма розробила новий товар із певними технічними та економічними параметрами, відмінними за аналогічні параметри товару свого основного ринкового конкурента, то вона може встановлювати ціну з урахуванням інтегрального показника конкурентоспроможності.

Метод встановлення ціни на підставі торгів. Це ще один своєрідний метод конкурентного ціноутворення. Покупець оголошує конкурс на виробництво складного товару із заздалегідь визначеними параметрами, масштабну науково-дослідну розробку, будівництво певного об'єкта тощо. Одержавши і порівнявши пропозиції, замовник підписує контракт із виробником (продавцем), який пропонує найвигідніші умови. Для організації торгів замовник створює тендерний комітет, який готує документацію, проводить торги, аналізує і оцінює пропозиції — оферти, надані учасниками торгів. Торги можуть бути відкриті або закриті. Відкриті торги проводять, як звичайно, для порівняно нескладних проектів, у здійсненні яких захоче взяти участь багато фірм. Умови проведення конкурсів публікують у пресі. До участі в закритих торгах залучають обмежену кількість фірм із високою репутацією. Оголошення про проведення таких торгів не публікують, запрошення надсилають індивідуально. У ході торгів кожна фірма-конкурсант призначає свою ціну пропозиції. Чим вища ціна, тим менша ймовірність отримання замовлення і навпаки. Множачи прибуток, закладений у тому чи іншому варіанті ціни, на ймовірність отримання за такою ціною замовлення, можна одержати так звану оцінку очікування прибутку. Згідно з теорією рішень треба запропонувати ту ціну, яка веде до найбільшого очікуваного прибутку. Після визначення вихідної ціни на товар на основі обраного методу ціноутворення фірмі доцільно провести аналіз беззбиткової роботи при даному рівні ціни. Такий аналіз пов'язує будь-який застосований метод із витратною моделлю ціноутворення. У реальних ринкових умовах обсяг збуту є дуже динамічним показником і внаслідок впливу різних факторів (зміна економічної ситуації, дії конкурентів тощо) може падати. Аналіз дасть змогу визначити критичний обсяг збуту, при якому фірма ще не матиме збитків (при даному рівні вихідної ціни) [ 1,2 ] .

Обираючи модель цінової політики, підприємство бере на себе відповідальність за майбутнє її функціонування, саме тому вкрай важливим є врахування всіх складових методів ціноутворення.

Література:

1. Читальня он-лайн. – http://readbook.com.ua

2. Бібліотека економіста. - http://library.if.ua/book