WEB-ресурс научно-практических конференций

Верещинська М.В., Мудра О.В.

Автомобільно-дорожній інститут ДВНЗ „Донецький національний технічний університет”

СТРАТЕГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ІНСТРУМЕНТ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Аналізуючи складну економічну ситуацію в країні, слід зазначити, що криза в економіці України підвищила значення ефективного управління і привернула ще більшу увагу до нових вимог стратегічного менеджменту українських підприємств. Вибір стратегічних пріоритетів розвитку бізнесу вимагає від менеджерів і керівників уміння використовувати сучасні підходи в управлінні підприємством, оскільки саме вдосконалення менеджменту, впровадження сучасних інструментів стратегічного управління як підприємством, так і його ресурсами, підвищує його конкурентоспроможність в цілому.

Рішенню даної проблеми присвячено безліч публікацій зарубіжних і вітчизняних економістів, серед яких праці М. Портера, Д. Ромера, Ф. Котлера, К. Ендрю, І. Радіонова, В. Марцина, І. Галиця.

Метою даної статті є розгляд стратегічного менеджменту, як найбільш ефективного інструменту управління.

Грамотному, ефективному управлінню підприємством, як універсальної системи автоматизації економічної і організаційної діяльності завжди приділяється велике значення. Сучасні ринкові умови передбачають використання підприємством оптимального набору різних інструментів управління для конкретного підприємства, які залежать від його положення на ринку, внутрішнього стану і поставлених стратегічних цілей. Отже, актуальними завданнями сучасного етапу є заміна українськими підприємствами застарілих методів, розробка і реалізація на практиці сучасних, прогресивних підходів для переходу до нової, могутньої економічної системи прискорення темпів свого розвитку, формування прибутку в процесі діяльності підприємства.

Першочерговим завданням підвищення ефективності управління і розвитку підприємства є визначення необхідних інструментів, які дозволять оцінити можливості даного підприємства, раціональність впровадження розроблених планів, їх обґрунтованість, визначити положення підприємства на ринку, підвищити ефективність роботи, перш за все, збуту, зумовити доходи, узгодити потреби і можливості підприємства, скоординувати діяльність функціональних підрозділів, виявити і усунути неузгодженості і суперечності.

Враховуючи різноманіття інструментів управління визначити важливість будь-яких з них досить складно. Українські і зарубіжні керівники вважають одним з найбільш ефективних і перевірених практикою інструментів – стратегічний менеджмент.

Стратегічний менеджмент можна визначити, як комплекс стратегічних рішень, спрямованих на довготривалий розвиток підприємства, комплекс конкретних дій, що забезпечують швидке реагування підприємства на зміну зовнішньої кон'юнктури, яка може спричинити за собою необхідність перегляду стратегічних цілей і зміну загального напряму розвитку.

До етапів стратегічного менеджменту можна віднести:

1) оцінка можливостей підприємства (позиції на ринку, частка ринку, конкурентн и й статус, якісні характеристики товару, фінансовий стан, зовнішнє і внутрішнє середовище, необхідні ресурси, прогнози та ін.);

2) формування планів, підходів до планування (порядок дій, формування стратегічних рішень, вивчення зарубіжного досвіду, аналіз типових помилок і їх причин);

3) розробка стратегій (стратегічний план виходячи з потенційних можливостей, специфіки підприємства, змін в зовнішньому середовищі та ін.) ;

4) ранжування поставлених завдань (аналіз зовнішнього середовища, координація діяльності, випуск нових товарів, формування попиту);

3) постановка і можливість впровадження цілей, яка включає визначення інструментів планування, термінів досягнення цілей;

4) оцінка і затвердження вибраних стратегій (оцінка витрат, обґрунтованість термінів очікуваних результатів, ризики, відповідальність);

5) впровадження затвердженого плану.

На основі проведених досліджень позначимо напрями стратегічної програми підприємства [2-5]:

– дотримання комплексу – принципи ® стратегія ® тактика;

– активна політика (прагнення до випередження конкурентів, розробка нових товарів, розробка конкурентоздатних ідей);

– реалізація системи стратегічного управління, сприяюча ефективній діяльності фірми в довгостроковій перспективі;

– стратегічна гнучкість, прагнення досягти конкурентних переваг (гнучке поєднання методів ринкового регулювання і адміністративних методів управління);

– вилучення максимальної вигоди з наявних можливостей (прогнозування потенційних проблем, стійкість до зовнішнього середовища, максимальне використання можливостей);

– орієнтація конкурентної стратегії на переваги унікальності або низьких витрат;

– залучення додаткових клієнтів (за допомогою масштабних рекламних компаній, модернізації);

– підвищення стандартів виготовлення в порівнянні з тими, що існують (підтримка лідируючих позицій технології, виробництва);

– забезпечення високої ефективності впровадження інновацій;

– розвиток нових напрямів діяльності;

– альтернативні методи зміни стратегічної програми;

– успіх фірми – в досягненні поставленої стратегії (отримання прибутку, розвиток фірми, завоювання значної частини ринку та ін.).

Таким чином, можна зробити висновок, що стратегічний менеджмент – багатоплановий і багатофункціональний процес, що здійснюється з метою реалізації розробленої стратегії та з урахуванням впливу зовнішніх чинників. Впровадження і використання системи ефективного стратегічного менеджменту забезпечує комплексний погляд на внутрішнє і зовнішнє середовище підприємства, полегшує ухвалення стратегічних рішень, сприяє комунікації, можливості розвитку виробничих потужностей підприємства. Основною умовою ефективного функціонування системи стратегічного управління є постійна увага до неї з боку вищого керівництва, обґрунтування необхідності планування, залучення до розробки і реалізації стратегії широкого круга працівників. Реальність і ефективність стратегії підприємства можливі, за умови, що стратегічні цілі є чіткими, вимірюваними, досяжними, визначені в часі, комплексні, підтверджені необхідними ресурсами. Крім того, важливим чинником, що визначає успіх підприємства є працівники, і від того, наскільки ефективно відбувається управління людським потенціалом, багато в чому залежить його ефективність.

Література:

1. Стадник В.В Менеджмент як сфера д і яльності: П ос ібник. – К.: Академвидав, 2003. – 464 с.

2. Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. – 2-е европ. изд. – М., СПб., К.: Изд. дом «Вильямс», 2001. – 944 с.

3. Верба В. Управлінське консультування: світові та регіональні тен-денції розвитку // Актуальні проблеми економіки. – 2008. –№11. – С. 21 - 35.

4. Волынский Г. О качестве корпоративного управления // Экономика Украины. – 2009. – №1. – С. 42-49.

5. Портер М. Международная конкуренция: Пер. с англ. / Под. ред. и с предисл. В.Д. Щетинина. – М.: Межднародные отношения, 1993.