WEB-ресурс научно-практических конференций

Живко М.О.

Львівський державний університет внутрішніх справ

АНАЛІЗ ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇ В ПІДСИСТЕМІ БЕЗПЕКИ ФІРМИ

Характерною особливістю сьогодення є процес формування інформаційного суспільства. Все більше розвиваються обчислювальні та інформаційні мережі – унікальне поєднання комп’ютерів і комунікацій. Інформація стає вирішальним чинником у багатьох галузях народного господарства. Саме вона є продуктом наукової та дослідницької діяльності, необхідним компонентом у процесі наукових досліджень; важливим джерелом для розвитку бізнесу; вагомим компонентом економічної безпеки підприємства.

Організація - це самокерована система. Вона є елементом загального ринкового організму та самостійною одиницею із специфічним внутрішнім середовищем, здатним в умовах конкуренції до ефективної діяльності і розвитку. Тому системний підхід тут особливо важливий. Саме система здатна швидко реагувати на зміни, їх вивчення, аналіз, вибір альтернативних рішень виникаючих нестандартних ситуаційних проблем або завдань.

Основною метою підсистеми безпеки фірми є запобігання збитку її діяльності за рахунок розголошування, просочування інформації і несанкціонованого доступу до джерел конфіденційної інформації; розкрадання фінансових і матеріально-технічних коштів, знищення майна і цінностей; порушення роботи технічних засобів забезпечення виробничої діяльності. Створювати її необхідно усвідомлено і раціонально, максимально використовуючи досвід фахівців у сфері безпеки бізнесу.

Підсистема інформаційної безпеки складається з конкурентної чи ділової розвідки підприємства та контррозвідки. Саме у функції контррозвідки входить завдання захисту інформації. К омплекс сил, засобів контррозвідки і методів, які вона використовує, у значній мірі визначає потенціал контррозвідувальної діяльності. Умовою реалізації цього потенціалу є активна організаційно-управлінська діяльність керівництва служби безпеки, однак своєрідною основою такої діяльності є все-таки вищезазначений комплекс сил, засобів і методів.

До сил контррозвідки відносяться її кадрові співробітники, які поділяються на тих, що мають ліцензію на детективну діяльність і що не мають її (друкарки, водії, секретарі тощо). Співробітники контррозвідки, крім загальних вимог до працівників СБ, мають володіти такими якостями: уміти вислуховувати співбесідника; ясно і доступно викладати в документах інформацію; бути наполегливим і терплячими в досягненні мети; володіти прекрасною пам'яттю та вміти перевтілюватися тощо.

Інформаційні засоби займають центральне місце у системі засобів контррозвідки. Таке становище є закономірним, враховуючи, що продуктом контррозвідувальної діяльності є знання про об'єкт, який її цікавить, однак не будь-які знання, а нові. До інформаційних засобів належать різні види облікової документації, що допомагають працівникам контррозвідки в їх роботі.

Однією з явних проблем є правове забезпечення контррозвідки та її діяльності. При посяганні на промислову (комерційну) інформацію приватного підприємства ознаки складу злочину відсутні. Існує деяка зовнішня схожість даної діяльності щодо придбання інформації з ознаками складу злочину передачі відомостей іноземним організаціям, як складових службової таємниці. Однак, службова таємниця визначається нормативними актами лише державних і для державних підприємств. Отже, відсутня в даному діянні (посяганні на комерційну інформацію приватного підприємства) така ознака, як предмет злочину - службова таємниця.

Аналізуючи можливі методи отримання комерційної інформації іншими підприємствами, слід зазначити, що 90-95% всієї необхідної інформації може бути отримано легальними методами. Решту інформації (найбільш цінної і такої, що ретельно охороняється) дає промислове шпигунство з такими властивими йому методами, як викрадання документів і зразків нової продукції, шантаж, підкуп співробітників конкуруючої фірми, підслуховування розмов, зйомка і оптичне спостереження, несанкціоноване підключення до систем зв'язку і обчислювальних мереж, засилання і вербування агентів, а часом навіть фізична ліквідація конкурентів або їх підприємств.

Одночасно з розвитком промислового шпигунства постійно удосконалюються різноманітні засоби захисту таємниці підприємців, тобто інформаційних ресурсів. Зокрема, в промисловорозвинених країнах останніми роками постійно нарощує обсяги виробництва індустрія з випуску спеціальних технічних засобів захисту, використовуючи такі прогресивні нововведення, як системи кодованих карток, біометричні системи, що реагують на голос, підпис, відбитки пальців тощо.

До найбільш доступних легальних джерел отримання інформації можна віднести: усні виступи працівників підприємства на різних конференціях, семінарах тощо; відкриті публікації підприємства і його окремих працівників; експонати різних ярмарків, виставок і презентацій; дані товарних і фондових бірж; оголошення про наявні вакансії, конкурси на заміщення посад.

Систематизація і аналіз такої інформації вимагають від підприємства великих витрат матеріальних і трудових ресурсів. Нерідко цим займаються спеціально створені служби, оскільки обсяги інформації великі, а її достовірність іноді викликає сумнів.

Література:

1. Данільян О.Г., Дзьобань О.П., Панов М.І. Національна безпека України: структура та напрямки реалізації: Навч. посібник. – Х.: ФОЛІО, 2002. - С. 154-155.

2. Почепцов Г.Г., Чукет С.А. Інформаційна політика: Навч. посібник. - К.: Знан­ня, 2006. - С.28.