WEB-ресурс научно-практических конференций

Гура О.Л., Покуль О.В.

Одеський інститут фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі

КАПІТАЛІЗАЦІЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Один з найважливіших чинників зростання економіки – надійна і потужна банківська система. Становлення і розвиток вітчизняної банківської системи відбувалося в нелегких умовах перехідного періоду, характерною ознакою якого є низька ефективність державного управління, вкрай повільні перетворення реального сектору економіки, що зумовило падіння суспільного виробництва, зростання неплатежів, катастрофічне зубожіння народу. Все це спричинило низький рівень капіталізації банківської системи, обмеженість ресурсної бази банків, її невідповідність потребам економічного зростання. Недостатній рівень капіталізації банківської системи негативно впливає на її надійність та стійкість в умовах криз, гальмує динамічний розвиток. За таких умов ця тема є актуальною сьогодні і тому не можна залишати її без уваги.

Банківський капітал – це складова частина ресурсів банку, якими вільно управляють і використовують в операційній діяльності менеджери банку. Зростання частини банківського капіталу в структурі ресурсів банку свідчитиме про бажання його акціонерів ефективно співпрацювати з його кредиторами.

На сучасному етапі проблему капіталізації банків часто плутають з проблемою величини статутного капіталу або з проблемою ліцензійних вимог до розміру регулятивного капіталу. У цьому зв'язку необхідно чітко зазначити, що в умовах, коли темпи зростання капіталу істотно відстають від темпів збільшення активів, особливого значення набуває проблема капіталізації банківської системи[2].

При збереженні цієї тенденції виникає проблема виконання банками нормативу адекватності капіталу, а відповідно, і загроза порушення стійкості банківської системи. За п'ять років показник адекватності регулятивного капіталу зменшився на 4,2 процентного пункту – з 18,4 у 2002р. до 14,2 у 2006р. У результаті цього в недалекому майбутньому банківська система може потрапити до «пастки» швидкого зростання – недостатній рівень капіталізації почне обмежувати обсяги кредитування. А оскільки близько 70% доходів комерційних банків припадає саме на позичкову діяльність, то зменшення її масштабів за таких обставин є прямою загрозою стабільності усієї банківської системи.

Розрахунки з використанням методів екстраполяції тенденції (тренду) показують, що при збереженні нинішніх темпів зростання активів та капіталу в 2010р. банківська система України матиме недостатній обсяг капіталу – не виконуватиметься норматив Н2 адекватності регулятивного капіталу, а відповідно, зменшаться банківські інвестиції в економіку та соціальну сферу.

Питання капіталізації залежить, передусім, від самих банків, їхнього менеджменту та власників. Лише побудова ринкової моделі адекватного збільшення капіталу банків може стати дійовим механізмом вирішення цієї проблеми. Застосування адміністративних та примусових заходів не може в принципі зняти проблему адекватності капіталу банківської системи.

У банківській практиці сьогодні визначено декілька методів управління капіталом – управління внутрішнім та зовнішнім джерелами нарощування капіталу. За першим методом основне джерело поповнення капіталу банку – його прибуток . Він є одним з найлегших, найдешевших та найбезпечніших (з позиції контрольного пакета акцій) засобів нарощування капіталу. Це джерело безпосередньо пов'язане з дивідендною політикою банку: чим більше прибутку буде виплачено як дивіденди, тим менша його частка буде капіталізована, і навпаки. Світова практика показує, що дивідендна політика є оптимальною тоді, коли зростає ринкова вартість акцій. Таким чином, капіталізація прибутку дає змогу не розширювати коло власників, отже, зберегти існуючу систему контролю за діяльністю банку. Нарощування капіталу з використанням методу зовнішніх джерел здійснюється за рахунок таких основних фінансових інструментів, як :

Емісія простих акцій сьогодні використовується досить обережно, і пов'язано це з тим, що більшість власників бояться втратити контроль над управлінням банківською установою. У зв'язку з цим необхідні нові фінансові інструменти, які зацікавлять інвестора та власників і дадуть можливість нарощувати статутний фонд. Одним з таких інструментів може бути емісія привілейованих акцій з фіксованою дохідністю і пільговим оподаткуванням доходів громадян, які інвестуються в привілейовані акції, та доходів, отриманих від інвестування. При використанні такого джерела кошти направляються на поповнення статутного капіталу і при цьому не дають права на управління банком, а отже, відсутня загроза втратити контролю над банком.

Для ефективного використання такого джерела у населення є достатній обсяг грошових ресурсів. Так, офіційна статистика свідчить, що на сьогодні поза банками перебувають приблизно 75 млрд.грн готівкових коштів[1].

Капітальні боргові зобов'язання є довгостроковими позичковими коштами, вкладеними в банк зовнішніми інвесторами. Емісія може проводитися випуском в обіг довгострокових цінних паперів чи боргових зобов'язань. Передбачається що такі зобов'язання мають характер субординованих, тобто в разі банкрутства при встановленні порядковості виплат вони є другорядними порівняно із зобов'язаннями. Субординовані зобов'язання менш ризиковані, ніж акції банку, тому мають нижчий рівень доходності, а для банку це – дешевше джерело поповнення капіталу порівняно з емісією акцій.

Для поповнення капіталу банки проводять продаж активів , зокрема будівель, споруд, офісів, які належать банку, з одночасною довгостроковою їх орендою у нових власників. Частіше в банках створюються резерви переоцінювання основних засобів для покриття різниці між ринковою та балансовою вартістю. На суму дооцінки активів випускаються акції, які безкоштовно розміщуються між акціонерами банку.

Крім зазначених шляхів підвищення капіталізації окремих банків, слід також назвати консолідацію банківського капіталу в результаті злиття та поглинання банків . Це ефективний метод для створення висококапіталізованої банківської системи України, який широко застосовується в економічній практиці зарубіжних країн. В Україні на ринку злиття і поглинання в 2006р. було укладено близько 110 угод загальною вартістю майже 5 млрд.дол. Причому, як показано в таблиці (що наведена нижче), саме придбання українських банків іноземними стратегічними інвесторами на суму понад 3млрд.дол. становили левову частку всіх зазначених угод. Для порівняння загальна вартість угоди придбання американським банком Wachovia Corporation's фінансової корпорації Golden West Financial Corporation дорівнювала 26 млрд.дол. Ці дані свідчать, що, на жаль, в Україні консолідація банківського капіталу шляхом злиття та поглинання банківських установ не набула належних масштабів. Це пов'язано значною мірою з відсутністю досконалої нормативної бази процесу злиття та поглинання банківських установ.

Злиття і поглинання банків в Україні у 2006р.

Отже, незважаючи на динамічний розвиток банківської системи, рівень її інвестиційної активності, рентабельності та капіталізації залишається низьким. До того ж рівень капіталізації постійно знижується, що загрожує стабільності банківської системи і не відповідає потребам економічного зростання. У цих умовах важливим завданням державного регулювання та управління банківською діяльністю є підвищення стійкості та надійності функціонування банківської системи шляхом забезпечення достатньої капіталізації.

Оскільки вітчизняна банківська система потерпає від світової фінансової кризи, Кабінет Міністрів разом з ЄБРР, МВФ,НБУ відпрацював проект постанови про порядок рекапіталізації урядом комерційних банків. Придбання частини їх акцій дасть змогу покрити збитки цих структур і повернути їх в режим нормальної роботи.

Відповідна урядова постанова передбачає проведення такої операції лише за бажанням самих банків. У разі його наявності без своєрідної державної «діагностики» тут не обійтися, бо питання є непростим.

Річ у тім, що для успішного функціонування банків їх статутні капітали потребують поповнення. Завдання уряду полягає у поновленні цих капіталів, що дозволить зробити банки здоровими і працездатними.

Юлія Тимошенко нагадала про домовленість із президентом ЄБРР щодо виділення цією структурою півмільярда євро для поповнення статутних капіталів вітчизняних банків, зокрема приватних. На думку глави уряду, це є добрим сигналом про довіру світових фінансових організацій до України, їх бажання здійснювати інвестиції у ряд національних проектів[3].

В результаті цих заходів вже зараз повноцінно працює «Промінвестбанк». Нині платежі як в національній валюті так і в іноземній, здійснюються своєчасно та в повному обсязі. За словами пана Кротюка, сьогодні сплачено всі платіжні документи клієнтів, які перебували в «картотеці неплатежів», створено всі умови для поліпшення фінансового стану банку, повного дотримання економічних нормативів та відновлення його ліквідності.

За період роботи тимчасової адміністрації здійснено близько 3млн платежів у національній та іноземній валюті на суму майже 21млрд грн. У повному обсязі виконуються зобов'язання банку за картками міжнародних платіжних систем. Банкомати наповнені готівкою і їх кількість зросла. Крім того, тимчасово керуючий банку сказав, що вже у березні фінансова установа розпочне кредитування секторів економіки [4].

Література:

1. Матвієнко П. Капіталізація як дійовий інструмент підвищення надійності банківської системи України //Економіка України. – 2008. – №1; Фінанси. Податки. Кредит. - 2007. - С.45.

2. Диба М.І., Осадчий Є.С. Капіталізація банківської системи як чинник підвищення надійності економіки України //Фінанси України. – 2008. – №6; Банківська справа. - 2008. - С.77.

3. Медуниця Ю. Уряд протистоїть кризі і ... політичним інтригам // Урядовий кур'єр. –2009. – №30. – 19лютого. - С.2.

4. Чепіжко В. Перша ластівка фінансової стабілізації: Промінвестбанк розморозили // Урядовий кур'єр. – 2009. – №31. – 20лютого. - С.5.