WEB-ресурс научно-практических конференций

Іткін Д.Ф.

Євпропейський університет, м.Київ, Київський регіональний центр КБ «Володимирівський»

ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ СТРАТЕГІЄЮ КРЕДИТНО-ФІНАНСОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

Аналіз ефективності управління компанією - завдання, з яким аналітики стикаються в самих різних ситуаціях. Стандартний аналіз фінансових коефіцієнтів може виявити істотні відхилення від норми, але для того, щоб розібратися, чи зв'язано погіршення показників з дією зовнішніх несприятливих чинників або є наслідком неефективного управління, потрібні додаткові дослідження (т.з. "управлінський аудит").

Оцінка ефективності є важливим елементом розробки проектних і планових рішень, що дозволяє визначити рівень прогресивності діючої структури, чи проектів планових заходів, що розробляються, і проводиться з метою вибору найбільш раціонального варіанту структури або способу її вдосконалення.

Дослідження та побудова моделі оцінки ефективності системи управління стратегією кредитно-фінансового інституту базується на на основних положеннях економічної теорії, теорії банківської справи, теорії економіко-математичного моделювання, що представлені працями вітчизняних вчених: В. Гейця, М. Савлука, А. Чухна, Д.Черваньова, Н. Костіної, Л. Нейкової, А. Алєксєєва, В. Усоскіна, О. Василика, І. Ляшенка, О. Черняка, В. Вітлінського; закордонних вчених: J. Kallberg, W. Ziemba, S. Bradley, D. Crane, M. Kusy, M. Lane, P. Hutchinson, J. Collins, T. Ruefli, N. Fisher.

Дана стаття присвячена розробці економіко-математичної моделі оцінки ефективності системи управління стратегією кредитно-фінансової організації.

У англомовній літературі поняття ефективності менеджменту виражається двома ключовими термінами:

· managerial effectiveness - т.з. "системна" ефективність;

· management efficiency - т.з. "операційна" ефективність.

Системна ефективність залежить від того, наскільки раціонально організовано управління, тобто від складу і кількості ланок, їх підлеглості, розподілу функцій. Іншими словами, ефективність системи управління визначається якістю організаційної структури, процесів управління, а від якостей конкретних управлінців не залежить.

У ситуації, коли експерт має можливість проводити оцінювання аспектів роботи тільки цього банку, не маючи в своєму розпорядженні відомостей про якість функціонування інших кредитних організацій , найбільш простими з доступних форм експертних оцінок первинних складових надійності є бальні. Вибір простою з доступних форм обумовлений загальною філософією експертного оцінювання, відповідно до якої спрощення форм приводить до підвищення надійності (точність) висновків.

Прикладом такої методики є класична методика CAMEL, яка передбачає отримання підсумкової оцінки надійності банку в два етапи:

1. виставляння експертами бальної оцінки п'яти основних компонент надійності виходячи з його уявлень про значення первинних показників (процедура не має чіткої формалізації);

2. підсумовування виставлених експертом балів п'яти основних компонент (процедура не враховує різну міру впливу різних компонент на загальний показник, а також специфіку нечислової природи бальних експертних оцінок).

Аналізуючи досвід застосування методики, заснованої на експертних оцінках, ми пропонуємо врахувати недоліки етапів стандартної методики експертного оцінювання з додаванням ще одного формалізуючого етапу в проведенні розрахунку ефективності системи управління стратегією банку. Таким чином, нова методика складатиметься з трьох етапів.

В загальному вигляді можна виділити п’ять груп факторів, які визначають значення потенціалів:

1. Показники виконання стратегічних планів - .

2. Характеристика організаційної структури підприємства - .

3. Характеристика механізму прийняття рішень - .

4. Характеристика мотивації персоналу кредитно-фінансової установи - .

5. Характеристика стратегії кредитно-фінансової установи - .

Кожна група факторів складається з певної кількості показників, які й визначають значення потенціалу даної групи. Кількість показників і їх склад визначаються окремо для кожної конкретної кредитно-фінансової установи.

В пропонованій моделі можливо використання двох різних методів оцінки ефективності системи управління стратегією.

Суть першого методу полягає в визначенні значень кожного з потенціалів для п’яти груп факторів та визначення незадовільних елементів в системі управління стратегією кредитно-фінансової установи. Перший метод дозволяє визначити слабкі місця в системі управління стратегією й дозволяє наочно представити наскільки ефективною є система управління стратегією, оскільки перший метод зводиться до визначення середньовзважених значень потенціалів.

На відміну від першого методу, другий метод дозволяє отримати інтегральну оцінку ефективності системи управління стратегією кредитно-фінансової установи за рахунок обчислення інтегрального показника ефективності ( ):

Необхідно також відмітити, що у разі використання інтегрального коефіцієнта ефективності системи управління стратегією кредитно фінансової установи відносна похибка його визначення зростає приблизно в разів.

Також необхідно відзначити, що фактично похибка визначення інтегрального коефіцієнта залежить від двох чинників – кількості експертів, які оцінюють вагомість факторів та потенціалів (l) та кількості експертів, які оцінюють значення факторів (r).

Отже, нами була розроблена економіко-математична модель оцінки ефективності системи управління стратегією кредитно-фінансової установи та розглянуті два можливі методи її застосування. Дана модель оцінки ефективності системи управління стратегією кредитно-фінансової установи є важливим інструментом при плануванні стратегії та на етапах аналізу виконання стратегії. Також, не можна не відмітити важливість даної оцінки для промислових підприємств, які за її допомогою зможуть визначити ефективність роботи системи управління стратегією свого майбутнього партнера та прийняти рішення про співробітництво.

Шляхом вдосконалення даної моделі може бути її адаптація до вимог підприємств інших галузей та подальше вдосконалення та формалізація шляхів отримання інформації для побудови моделі, які можуть бути системами експертних оцінок чи отримання інформації зі статистичних даних.

Література:

1. Сидельников Ю.В. Теория и организация экспертного прогнозирования. – М.: ИМЭиМО АН СССР, 1990.

2. Миркин Б.Г. Проблема группового выбора. – М.: Наука, 1974.

3. Саати Т. Принятие решений. Метод анализа иерархий. – М.: Радио и связь, 1993.

4. Евланов Л.Г., Кутузов В.А. Экспертные оценки в управлении. – М.: Экономика, 1978. – 133 с.

5. http://www.mag-consulting.ru/asp/showarticle/306