WEB-ресурс научно-практических конференций

Хопчан М. О.

Тернопільський комерційний інститут

НЕОБХІДНІСТЬ ТА ПЕРЕДУМОВИ ОБГРУНТОВУВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

Постановка проблеми . Інвестиції або капіталовкладення в найзагальнішому значенні цього слова можна визначити як витрачання ресурсів з метою отримання доходу в майбутньому [2], якої-небудь цінності в теперішній момент часу за невизначену вартість в майбутньому [4]. Такі визначення дозволяють охопити все різноманіття існуючих інвестиційних можливостей, підкреслити єдиний економічний зміст будь-яких видів капіталовкладень. З другого боку, різні види інвестицій мають не тільки загальні, але і особливі, специфічні ознаки, що грають важливу роль при аналізі відповідних інвестиційних проектів і ухваленні інвестиційних рішень.

Актуальність проблеми . Дослідження проблеми аналізу ефективності капіталовкладень є актуальним стосовно проектів реальних інвестицій у виробничу сферу, в створення нових виробничих потужностей. Це зумовлено тим, що виробництво є першоджерелом прибутку як реальних, так і фінансових активів, і підвищення рівня інвестиційної активності в цій сфері, у тому числі і за рахунок збільшення надійності інвестиційних обґрунтувань, має особливе значення для стабілізації економічного стану.

З погляду власника підприємства, спрямування грошових коштів має довгостроковий характер. Реалізовуючи подібні проекти, інвестор піддає себе значному ризику. В таких умовах прийняття вірного інвестиційного рішення вимагає особливо ретельного аналізу інвестиційного проекту. Загальний аналіз інвестицій включає оцінку фінансової і економічної ефективності. Аналіз фінансової ефективності припускає проектування звіту про прибутки компанії, звіту про рух грошових коштів, коефіцієнта незалежності і ін. Аналіз економічної ефективності розглядає прибутковість або збитковість проекту для інвестора.

Основи існуючих методів аналізу економічної ефективності інвестиційного проекту були закладені в роботах Бем-Баверка, Вікселя, Фішера, Кейнса, тобто економістів, що займалися теорією капіталу і відсотка. Зокрема, Бем-Баверком, а потім Вікселем, були розглянуті причини зменшення вартості грошей в часі. Кейнсом була запропонована оцінка окремих інвестиційних проектів, а Фішером ранжування ряду порівняльних інвестицій. Крім цього Фішеру, відомому представнику австрійської школи, належить загальновідоме тепер припущення, згідно з яким номінальна норма відсотка дорівнює реальній з врахуванням зміни в рівні цін. Ця концепція, сформована в книзі Фішера «Теорія відсотка» (1930р.), грає вельми важливу роль при визначенні ефективності інвестицій в умовах інфляції.

В 60-80-і роки теорія інвестиційного аналізу була істотно розширена і доповнена, в основному за рахунок методик, що дозволяють в певній мірі врахувати в розрахунках ризик і невизначеність ринкової ситуації. В цей період були розроблені моделі оцінки капітальних активів (Шарп У., Літнер Дж, 1964-1966рр .) та спрощене правило дисконтування (Блек Ф. 1988р.) . Кожна з цих моделей може бути використана для оцінки ефективності фінансових і реальних інвестицій.

Сучасний рівень проведення інвестиційного аналізу був досягнутий завдяки роботам багатьох економістів, у тому числі Д. С. Львова, який зробив перші спроби ознайомити економістів з деякими правилами виконання інвестиційного аналізу в ринковій економіці. Створені в 1994р під керівництвом Д.С. Львова методичні рекомендації з оцінки ефективності інвестиційних проектів були орієнтовані на російських інвесторів. Висловлюючи основні проблеми інвестиційного аналізу, Рекомендації 1994р. намагаються сумістити зарубіжний досвід з особливостями російської економіки. Рекомендації щодо проблеми обґрунтування зводяться до формулювання самого поняття невизначеності і короткої характеристики деяких методів розрахунку, серед яких більше уваги відведено аналізу беззбитковості [3].

Підвищення надійності інвестиційних обґрунтувань і, перш за все, обґрунтувань проектів прямих реальних інвестицій є одним з чинників, що сприяють залученню капіталу в реальний виробничий сектор економіки. Тому постає реальна проблема щодо створення науково-практичних рекомендацій, що дозволяють удосконалити аналіз економічної ефективності інвестицій в умовах ризику з врахуванням специфічних особливостей інвестиційного проекту.

Розвиток економіки створює необхідні умови для реалізації численних інвестиційних проектів. У свою чергу надзвичайно високий рівень ризиків довгострокових інвестицій поставив багато вчених економістів перед проблемою об'єктивної оцінки ефективності проектів, що розробляються. Організаційно-методичні основи економічного аналізу промислових інвестиційних проектів вперше були комплексно представлені в „Руководстве по оценке эффективности инвестиций”, що розроблене в 1978р. фахівцями ООН з промислового розвитку (ЮНІДО).

Автори цієї праці В. Беренс. і П. Хавранек [1] розробили вельми оригінальну методику, яка підходить не тільки для обґрунтування нових інвестицій, але і для розробки проектів з фінансово-економічного і технологічного оздоровлення компаній, їх розширення, модернізації і перепрофілювання. Завдяки об'єктивним можливостям, що є у ЮНІДО в сфері розповсюдження своїх видань, ця методика була прийнята в багатьох країнах світу як стандарт оцінки ефективності інвестицій. В ній розглядаються проблеми маркетингу, вибору місцерозташування проекту, сировини, технології і устаткування, висвітлюються питання аналізу трудових ресурсів і дії капіталовкладень на навколишнє середовище.

В той же час, не применшуючи об'єктивних переваг названої методики (детально розробленої інформаційної бази техніко-економічного обґрунтування), слід зазначити, що окремим аспектам оцінки систематичного ризику, розподілу обмежених засобів фінансування серед альтернативних проектів, аналізу проектного ризику і дії інфляції не відведено достатньої уваги. Разом з ЮНІДО розробкою методик ТЕО для проектів в умовах ризику займалися і інші відомі в світі організації - Світовий банк, Європейський банк реконструкції і розвитку. 80-90-й роки характеризуються бурхливим зростанням інвестицій у високоризикові проекти, що створило безліч різних проблем фінансовим аналітикам і експертам в сфері капіталовкладень. В різних країнах стали розроблятися комп'ютерні програми, що дозволили менеджерам при обґрунтуванні капіталовкладень комплексно враховувати широкий спектр нефінансових аспектів (соціальних, екологічних, демографічних, політичних). Послідовність дій контролюється комп'ютером у відповідь на зовнішні і внутрішні умови, що постійно змінюються.

Історично склалося так, що дослідження теоретичних і організаційно-методичних аспектів аналізу інвестицій визначалися державними завданнями. Відсутність же в плановій економіці ринку взагалі і ринку цінних паперів зокрема безумовно негативно позначилося на рівні досліджень проблем інвестиційної діяльності. Розвиток отримали переважно проблеми оцінки економічної доцільності капітальних вкладень. Одним з перших, хто чітко сформулював завдання аналізу порівняльної ефективності капіталовкладень, був С.А. Кукель-Краєвський в роботі « Про методологію визначення порівняльної рентабельності різних варіантів контингенту споживачів Дніпропетровської гідроелектричної станції» (1923 р.)

Питання організаційно-методичного забезпечення проектного аналізу достатньо широко були представлені в типових методиках і розроблених на їх основі вказівках щодо визначення економічної ефективності різних галузей народного господарства.

Розроблені вітчизняними ученими наукові підходи до оцінки капіталовкладень в період 60-70-х років хоча і отримали широке застосування на практиці, але все таки в обґрунтуванні інвестиційних проектів за основу приймалися дещо інші критерії. Як пріоритетні завдання, спрямовані на досягнення більш високого рівня ефективності капітальних вкладень, висувалися вимоги збільшення частки витрат на устаткування і скорочення термінів будівництва. Все це в умовах адміністративної економіки стимулювало керівників підприємств за будь-яку ціну виконати планові нормативи. В результаті цього державні урядовці і управлінці були незацікавлені в об'єктивній оцінці доцільності ухвалюваних інвестиційних рішень.

З середини 70-х років подальші дослідження в цій сфері не мали істотних результатів. Ситуація ускладнювалась інформаційним вакуумом, який існував відносно західної економічної літератури. Лише в кінці 80-х років, в період переходу до ринкових економічних відносин в черговий раз пожвавилася дискусія, що зачіпала організаційно-методичні проблеми інвестиційної діяльності. Проте умови функціонування господарюючих суб'єктів, зокрема необхідність обліку ризику, недостатньо чітко були відображені в дослідженнях тієї пори.

Сучасний період розвитку аналізу інвестиційної діяльності характеризується виділенням його в самостійний науковий напрям, високим рівнем використання комп'ютерних технологій, системним і комплексним підходом до вивчення взаємозв'язків технологічних, економічних, фінансових, соціальних і політичних чинників в рамках інвестиційного процесу.

Успішний розвиток господарюючого суб'єкта будь-якої організаційно-правової форми в умовах конкурентного оточення багато в чому залежить від ступеня його інвестиційної активності. Це твердження по праву можна назвати аксіомою ринкової економіки. Прагнення компанії не тільки вижити, але і отримати дохід, достатній для оновлення і приросту економічного потенціалу, примушує менеджерів шукати напряму високоефективного вкладення власних грошових коштів і привертати інвесторів для фінансування низькоризикових варіантів капітальних вкладень з метою зміцнення індивідуальних переваг перед іншими конкурентами в конкретній сфері бізнесу. Практична потреба в реалізації такого роду заходів не може бути достатньою мірою задоволена через малу вивченість специфічних проблем інвестиційної діяльності в умовах сучасної економіки.

Актуальність поставлених питань вимагає, перш за все, розробки методологічних основ аналізу інвестиційної діяльності. В зв'язку з цим вдосконалення понятійного апарату, формулювання чітких і обґрунтованих визначень, усунення різночитання в термінології створюють необхідну наукову основу для проведення спеціальних поглиблених досліджень, що забезпечують розвиток теорії і практики обґрунтування інвестиційної діяльності.

Література:

1. Беренс В., Хавранек П.М. Руководство по оценке эффективности инвестиций: Пер. с англ. – 2-е изд., перераб. и доп. - М.: АОЗТ «Интерэксперт», Инфра-М, 1995.

2. Бирман Г., Шмидт С. Экономический анализ инвестиционных проектов. - М.: Банки и биржи, 1997. - 631с.

3. Дегтяренко В.Н. Оценка эффективности инвестиционных проектов. -М.: Экспертное бюро-М, 1997. - 144 с.

4. Мелкумов Я.С. Экономическая оценка эффективности инвестиций и финансирование инвестиционных проектов. - М.: ИКЦДИС, 1997. - 160 с.