WEB-ресурс научно-практических конференций

Мойсюк Я.І.

Львівський національний університет ім. І. Франка

ПРОБЛЕМИ ВИХОДУ УКРАЇНИ НА МІЖНАРОДНИЙ РИНОК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ІННОВАЦІЙ

Серед широкого кола питань зовнішньоекономічної політики одним з найактуальніших на сьогодні є питання іноземного інвестування. До останнього часу розвинуті країни експортували, а країни, що розвиваються, імпортували капітал. У 80–90-і роки докорінно змінилися напрямки і структура інвестиційних та інноваційних процесів. Інвестиції інших розвинених та нових індустріальних держав відіграють суттєву роль в економіках таких країн як США, Німеччина, Японія, Франція та ін. Для більшості країн з перехідною економікою іноземні інвестиції стають ключовим фактором їх ефективного розвитку. Таким чином, можна стверджувати, що наприкінці минулого сторіччя сформувався міжнародний ринок інвестицій та інновацій, який являє собою сукупність економічних відносин, що виникають між суб'єктами різних країн в сфері залучення та вкладення міжнародних інвестицій та інновацій, в результаті чого формуються попит і пропозиція, ціна та конкуренція в міжнародному інвестиційному середовищі. Як відомо, будь-який ринок характеризується співвідношенням попиту і пропозиції. На моє переконання, інвестиційний попит залежить від факторів, які визначають рівень і структуру сукупного попиту загалом. Попит є суспільним орієнтиром для товаровиробників і інвесторів (робити або не робити інвестиції), тобто він є своєрідним індикатором, який безпосередньо впливає на інвестиційну та інноваційну підприємницьку діяльність. Для характеристики збалансованості попиту та пропозиції на ринку інвестицій та інновацій пропоную розраховувати коефіцієнти еластичності, які характеризують відношення темпу приросту попиту на інвестиції та інновації до темпу приросту їх пропозиції .

Коефіцієнт еластичності показує, на скільки процентів змінюється попит на інвестиції та інновації при зміні пропозиції їх на 1 %.

Отже, функціонування міжнародного ринку інвестицій та інновацій неможливе без відповідної інфраструктури: кредитних інститутів (банків), інвестиційних фондів і компаній, фондових бірж, страхових та консалтингових фірм тощо. Міжнародна інвестиційна діяльність є сукупністю практичних дій суб'єктів господарювання в сфері вкладання міжнародних інвестицій. Вона перерозподіляє у просторі й часі ресурси між окремими суб'єктами та об'єктами різних країн. Вивезення капіталів зумовлюється дією низки чинників. Для аналізу впливу цих чинників пропонується розробити відповідну класифікацію, яка охарактеризує наявність пропозиції інвестиційних та інноваційних ресурсів на їх міжнародному ринку.

Інвестиційно-інноваційна політика держави вимагає негайної розробки стратегії ефективного виходу України на міжнародний ринок інвестицій та інновацій, яка має передбачати низку узгоджених заходів, спрямованих на досягнення необхідного рівня інвестиційної діяльності всіх підприємницьких структур.

Слід запровадити порядок, згідно з яким заходи державної підтримки надавалися б лише іноземним інвестиціям, які належать до категорії "добросовісних", а саме:

· мають довгострокове спрямування та орієнтуються на високий рівень реінвестування прибутку;

· сприяють створенню нових робочих місць на підприємствах, в які здійснюються інвестиції, і в економіці України загалом;

· орієнтуються на раціональне використання сировинної бази України і зниження імпортозалежності;

· сприяють розвиткові експортного потенціалу;

· сприяють технологічному та інноваційному розвиткові країни, впровадженню сучасних ресурсозберігаючих та екологічно безпечних технологій;

· сприяють розвиткові українських торговельних марок і технологій;

· пом'якшують міжгалузеві та міжрегіональні диспропорції внутрішніх ринків України.

Для створення більш сприятливого інвестиційного клімату слід забезпечити розробку та ефективну реалізацію довгострокової стратегії розвитку інвестиційної діяльності в Україні, яка повинна містити заходи з регулювання потоків іноземних інвестицій та їхнього

підпорядкування потребам структурної перебудови української економіки. Для полегшення реалізації стратегії інноваційно-інвестиційного розвитку країни взагалі і з метою забезпечення виходу країни на міжнародний ринок інвестицій та інновацій доцільно створити в Україні єдину спеціалізовану державну структуру, яка надавала б конкретну інформацію про можливості інвестування, здійснювала б повний правовий супровід прямих іноземних інвестицій в Україні, допомагала б українським підприємцям у пошуку потенційних зарубіжних партнерів, зацікавлених в інвестиційній співпраці тощо.

Література:

1. Закон України "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні" від 16.01.03 за № 433-ІV.

2. Институт по управлению проектами. Руководство к своду знаний по управлению проектами (PMBOKGuide).

3. Верба В.А., Загородніх О.А. Проектний аналіз: Підручник. – К.: КНЕУ, 2000. – 322 с.

4. Краснокутська Н.В. Інноваційний менеджмент: Навч. посібник. – К.: КНТЕУ, 2003. – 504 с.