WEB-ресурс научно-практических конференций

Тимошенко О.П.

Національний університет державної податкової служби України

ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ СТІЙКОСТІ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Значні економічні та соціальні втрати, понесені внаслідок банківських криз, переконують у необхідності створення системи ефективного моніторингу попередження, яка б підвищувала стійкість банківської системи, а також давала змогу уникати або пом'якшувати наслідки паніки серед вкладників банків.

Найбільшою небезпекою для стійкості економічної системи є те, що нинішня світова фінансова система через радикальну лібералізацію та інтенсивний рух фінансових потоків (значною мірою спекулятивних) тісно пов'язана з національними економіками. А отже, негативні імпульси в розвитку міжнародних фінансових ринків дуже швидко передаються від однієї країни до іншої, спричиняючи ефект доміно.

Дослідження як зарубіжних, так і вітчизняних науковців свідчать, що одним із напрямів запобігання чи попередження таких ситуацій може бути забезпечення оптимального співвідношення між внутрішніми джерелами та джерелами запозичень, які використовують фінансово-кредитні установи [3].

Важливою проблемою функціонування вітчизняних банків на сучасному етапі є з абезпечення необхідного рівня достатності капіталу , що безпосередньо пов'язано із забезпеченням високого рівня ліквідності банківських установ і зумовлює таку увагу до цього показника.

Концентрація банківського капіталу та забезпечення необхідних джерел і дієвих механізмів підвищення рівня капіталізації банківської системи є надзвичайно актуальною для подальшого та динамічного розвитку фінансового сектору України. Як засвідчили теоретичні дослідження та практичний досвід, основними напрямами підвищення рівня концентрації банківського капіталу є забезпечення капіталізації банківських установ із використанням широкого кола як внутрішніх, так і зовнішніх джерел фінансування, а також розвиток процесів консолідації банків шляхом їх об'єднання, злиття та поглинання [2].

Впровадження змін до чинного законодавства та до нормативно-правових актів Національного банку України, на наш погляд, спонукатиме вітчизняні банки до нарощування обсягів капіталу або прийняття рішення про реорганізацію шляхом приєднання чи злиття. Тому надзвичайно важливим є вплив держави на стабілізацію банківської системи.

Забезпечення стабільних темпів зростання вітчизняної економіки в період глобальної кризи потребує значних фінансових ресурсів , джерелами яких можуть бути як внутрішні, так і зовнішні запозичення. Нині ці залучення здійснюються здебільшого вітчизняними банками і небанківськими установами на основі випуску та продажу на міжнародних фінансових ринках єврооблігацій або шляхом одержання довгострокових синдикованих кредитів і короткострокових позичок. Однак, як зазначають окремі науковці та практики, такі запозичення суттєво збільшують частку боргів банківських установ і нефінансових корпорацій у структурі валового зовнішнього боргу держави, а тому можуть містити значні ризики з точки зору збільшення залежності вітчизняного фінансового сектору від іноземного капіталу, бути джерелом загрози різких змін у кон'юнктурі зовнішніх фінансових ринків чи навіть спричинити фінансову кризу [1].

Активізація зовнішніх запозичень обумовлена впливом виключно ринкових факторів: зовнішні ресурси є істотно дешевшими за внутрішні, а терміни їх залучення — значно тривалішими. При цьому слід зазначити, що, з одного боку, зростання зовнішніх запозичень може розглядатися як позитивна тенденція , що відображає не лише підвищення довіри іноземних інвесторів до України, а й посилення інвестиційної діяльності реального сектору . Крім того, активне залучення зовнішніх ресурсів українськими банками дає змогу підвищувати рівень монетизації економіки та посилювати роль банківської системи в розвитку реального сектору. З іншого боку, серед суттєвих проблем ресурсного забезпечення вітчизняної банківської системи коштами, одержаними на зовнішніх ринках, є посилення залежності української банківської системи від зовнішніх джерел надходження коштів і перебирання на себе відповідних ризиків, властивих цим ринкам.

Серед позитивних сторін активного залучення вітчизняними фінансово-кредитними установами ресурсів на світових фінансових ринках зауважимо можливість певним чином компенсувати дефіцит довгострокових фінансових ресурсів , який протягом останніх років досить гостро відчувається на внутрішньому фінансовому ринку України, і таким чином частково поліпшити збалансованість своїх активів і пасивів за термінами.

Враховуючи ризики зовнішніх запозичень, на нашу думку, Національний банк України повинен продовжити реалізацію системи заходів з упорядкування діяльності вітчизняних банків щодо кредитування населення за рахунок зовнішніх запозичень в іноземній валюті . Це дасть змогу знизити ризики масового неповернення кредитів, у першу чергу іпотечних. Необхідно запроваджувати певні критерії, за якими зовнішні запозичення, що потім спрямовуються на кредитування реального сектору економіки, повинні відрізнятися від тих, які спрямовуються у сферу споживчого кредитування населення.

Одним із варіантів підвищення рівня стійкості вітчизняної банківської системи завдяки обмеженню припливу короткострокового іноземного капіталу та вдосконаленню структури запозичень може бути всебічне стимулювання залучення банками ресурсів на внутрішньому фінансовому ринку.

Оскільки продовження тенденції активного нарощування обсягів кредитування вимагатиме від вітчизняних банків пошуку додаткових джерел для фінансування цього зростання, на нашу думку, таким джерелом можуть бути насамперед депозити населення як наймасовіші та порівняно довгі ресурси, за які в умовах продовження кризи на світових фінансових ринках у найближчій перспектив розгорнеться основна боротьба серед вітчизняних банків.

Отже, стабільність функціонування економічної системи — це основа поступального розвитку та економічного зростання України, а його підґрунтям є забезпечення стабільності функціонування фінансового сектору загалом і банківської системи зокрема.

Література:

1. Міщенко В., Жупанін В. Проблеми збалансованості внутрішніх заощаджень та зовнішніх запозичень банків в умовах нестабільності фінансових ринків // Вісник Національного банку України. - 2008. - № 7. - С. 8-12.

2 . Міщенко В. Проблеми капіталізації та консолідації банківської системи України //Вісник Національного банку України. – 2008. - № 10. - С. 2-7.

3 .Фінансовий стан банків України. – www.bank.gov.ua.