WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н . Крюкова І.О.

Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана

ФІНАНСОВА ЕКОНОМІКА ЯК ОСЕРЕДОК СУПЕРЕЧНОСТІ МАТЕРІАЛЬНОГО ТА МОРАЛЬНОГО АСПЕКТІВ БУТТЯ

« Как нажил , не спросят , только б жирный был грош .»

Г. Сковорода [5, с.70]

Механізм ринкового економічного розвитку базується на ідеології наукового позитивізму, раціональні матеріальні засади якого певною мірою суперечать духовним поняттям моральної етики. Г.Сковорода пише , що попри величезні здобутки ряду таких природничих наук, як-то фізика, математика, механіка, медицина, вони чомусь не дають достатніх можливостей для перетворення життя суспільства на більш досконале, щасливіше [6, с.356]. «Хто випереджає у науках, але відстає у моральності, той рухається назад, а не вперед.»Таку тенденцію підмітив ще Аристотель [2, с.78]. Отже, проблематика моральної етики, що зашкоджувала цивілізаційному розвитку суспільства, була відома ще із стародавніх часів.

Економічну квінтесенцію морально-етичної проблематики стародавні мислителі вбачали у розвитку фінансового сектора економіки, у гіпертрофованій ролі грошей в економічному житті суспільства, що перетворюють реальну продуктивну економіку на спотворену спекулятивну хрематистику [2, с.76]. Хрематистика є прадавнім синонімом до сучасної відомої нам фінансової економіки. Саме вона, на думку стародавніх мудреців, ставала осередком суперечності між моральними та матеріальними аспектами людської життєдіяльності.

Наукове обґрунтування заперечення Аристотелем лихварства є таким : « …воно робить грошові знаки предметом власності, такими, які втрачають своє призначення, заради якого вони були створені; адже вони виникли заради мінової торгівлі, стягнення ж проценту веде до зростання грошей» [1, с.395].

Перехід у гонитві за грошовим прибутком до активного розвитку товарно-грошових відносин, а особливо, відносин грошово-фінансових, спричиняють низку проблем, як наслідок ланцюгової реакції на різних економічних рівнях і у різних суспільних сферах на руйнування ціннісних укладів традиційного економічного буття.

Тривалий час у традиційному суспільстві впливову господарську роль відігравав морально-етичний інститут релігії. Як пише А.Маршалл, «у стародавньому світі звичай набуває недоторканого характеру..» [2, с.38]. Його консерватизмом пояснюється стриманість суб’єктивно-психологічної довільності у суспільній поведінці людей, в тому числі і господарську помірність. В таких умовах економічні фактори діють повільно і не збочують цивілізаційний розвиток. Отже звичай, як традиційна морально-психологічна форма регулювання стародавньої суспільної свідомості, виконував функцію суспільного стабілізатора.

Згодом економічна політика влади все більше відхилялись від релігійних засад врегулювання суспільного життя, на базі світського лобіювання яких вона, власне, виникла в процесі становлення інституту державності. Економічна політика нових правителів стала зволікати попереднім багатовіковий соціальний досвідом, який залишився у культурно-історичних пам’ятках. Вона набувала дедалі суперечливішого характеру до колишніх традиційних суспільних звичаїв, заснованих на вірі.

Цінності традиційного суспільства в економічній науці також відстоювали середньовічні каноністи . Вони прагнули господарської асиміляції морально-етичних інститутів християнства. Серед них добре відомими є Ф.Аквінський, Г.Сковорода та Ф. Прокопович [2, с.101-106; 3, с.92-96; 3, с.118-124].

Економічна мета традиційного економічного суспільства, яким було переважно автаркне господарство епохи раннього середньовіччя, була натуральною - задоволення потреб. Ринковий розвиток трансформував цю мету на мету фіктивну фінансову – зростання прибутку, самозростання грошей , їх перетворення на капітал. Проте суспільне буття є суцільним. Його аспекти пов’язані системним цивілізаційним ефектом. Діалектична суперечність морального та матеріального аспектів економічного буття проявляється в тому, що спотворення керівних моральних засад життєдіяльності суспільства згодом призводить до руйнування його матеріальних надбань: « Всякое изобиліе оскудеть … может , а честное ремесло есть неоскудевающий родник не изобильного , но безопарного пропитания » [4, с.116].

Отже, економічні проблеми сучасної фінансової економіки є нічим іншим, як наслідком неадекватної ціннісної орієнтації економіки. Сучасна світова економічна криза тисячоліття потому часу, в який жив і писав свої суспільствознавчі праці Аристотель, є свідченням циклічного економічного розвитку людської цивілізації, яка нажаль, з тих часів не стала розумнішою і через свою хтивість вкотре стає на ті ж самі «граблі» дисонансу матеріального та морального аспектів економічного буття. Економічний прогрес робить болючішими втрати суспільства від цього дисонансу, заглиблює кризові явища, тобто повторює уроки історії все суворіше для людства.

Література:

1. Аристотель. Сочинения : В 4т. – М.: Мысль , 1975. – 1983. –Т.4. – С.395.

2. Історія економічних учень: Підручник: У 2 ч. – Ч.1 / За ред В.Д. Базилевича . – 2-ге вид, випр . – К.: Знання, 2005. – 567с.

3. Корнійчук Л.Я. Історія економічної думки України. - К.: КНЕУ, 2004. – 431с.

4. Сковорода Г. Басня «Жаби» // Повне зібрання творів: У 2 т. – К., 1973. – Т.1.

5. Сковорода Г. Брань архистратига Михаила со сатаною // Повне зібрання творів: У 2 т. – К., 1973. – Т.2.

6.Сковорода Г. Разговор пяти путників о истинном щастиї в жизни // Повне зібрання творів: У 2 т. – К., 1973. – Т.1.