WEB-ресурс научно-практических конференций

Гончарова З.В.

Харківська національна академія міського господарства

ВЗАЄМОДІЯ УЧАСНИКІВ РЕФОРМУВАННЯ І РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН У СИСТЕМІ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА РЕГІОНІВ

Триваюче домінування адміністративних методів управління у такій соціально значимій для держави сфери як житлово-комунальне господарство (ЖКГ) є стримуючим чинником ефективного його функціонування.

Для розробки єдиної ефективної концепції реформування галузі (у т.ч. створення ринкових відносин) необхідно залучати висококваліфікованих фахівців даної галузі, науковий потенціал вищих навчальних закладів, вивчати варіанти адаптації і застосування до місцевих умов відомих апробованих практик інших міст і країн.

Актуальним питанням для органів управління різних рівнів є розвиток елементів ринкових відносин по створенню нових організаційних структур та варіантів їх взаємодії. Розглянемо нові структури, які з’являються на ринку і варіанти їх взаємовідносин.

Функцію реалізації державної політики у сфері ЖКГ в регіонах виконують органи місцевого самоврядування, які зацікавлені у створенні ринку і ринкових відносин з позитивною динамікою розвитку, яка визначається ефективністю взаємодії всіх його учасників на підставі довгострокових правил їхніх взаємин.

На сьогоднішній день ринок перебуває у стадії становлення: відбувається процес організації «правил гри», які в першу чергу визначають його учасників, їхні права і обов'язки, функції, які вони виконують.

Основними ланками реформи є формування споживача послуг в покупця (а це можливо, коли покупець може вибрати постачальника), формування нормально функціонуючого конкурентного середовища серед виробників і постачальників житлово-комунальних послуг, а також поділ функцій замовника, виконавця і контролера послуг між суб’єктами взаємовідносин.

Згідно закону України «Про загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004–2010 роки» у процесі реалізації нового підходу по управлінню житловим фондом з'явилися нові інституції: служби єдиного замовника (СЄЗ); організації, керуючі житловим фондом – керуючі компанії (КК); інститут управителів, які базуються на системі договірних відносин, крім вже існуючих об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ), органів самоорганізації населення [1-3].

Керуючі компанії (КК) представлені приватними організаціями або комунальними СЄЗ, які виконують функції замовників послуг.

СЄЗ у більшості випадків створюються на базі мережі колишніх житлово-експлуатаційних контор (ЖЕК). Комунальні ЖЕКи та інші структурні одиниці на ринку залишаються, виконуючи одну основну функцію - підрядників, виконавців послуг (за умови проходження конкурсного відбору).

Інші функції, які тепер покладені на КК, можуть виконувати суб'єкти будь-якої організаційно-правової форми, а витрати на послуги з управління включаються до вартості житлових послуг [4].

Створені приватні ЖЕКи , як виконавці, входять або в структуру холдингів приватних керуючих компаній, або будівельних організацій. Останні створюють керуючі і експлуатаційні компанії для обслуговування ними ж побудованих будинків.

ОСББ – юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна [1]. Функції по управлінню вона може здійснювати самостійно або передавати на основі договору керуючому або КК [4].

Органи самоорганізації населення (квартальні, вуличні, будинкові комітети) - представницькі органи, що створюються жителями, які на законних підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин, для вирішення завдань [5].

Поява нових учасників на ринку, особливо керуючих компаній, вимагає від органів влади всіх рівнів формування відповідного нормативно-правового забезпечення їх діяльності та здійснення державного регулювання. Так, якщо для ОСББ вона відносно сформована [1; 4; 6], то для КК вона відсутня. У теперішній час немає затвердженого принципу відбору професійних керуючих, ліцензування, критеріїв, по яких оцінюються результати роботи компаній, практично відсутня інформація саме про КК.

У населення відсутні важелі впливу на обсяг і якість наданих послуг, ціну, можливість відмовитися від їхнього споживання, якщо ціна і якість їх не влаштовують. Не розроблені типові договори, немає зрозумілої для всіх тарифної сітки, тобто всього того, на що власники будинків могли б посилатися, формуючи відносини з керуючою компанією, таким чином виявляється, що реально у власників житла немає навіть вибору.

Така ситуація накладає свій негативний відбиток на формування договірних відносин між учасниками в процесі взаємодії при наданні житлово-комунальних послуг.

Таким чином ефективне реформування і розвиток економічних відносин в ЖКГ потребує нових суб'єктів діяльності з розподілом виконуючих функцій та створення нових форм взаємин між ними за активною участю органів місцевого самоврядування.

Література:

1. Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку: Закон України від 29.11.2001 р. №2866-ІІІ – ВР. Офіц. текст із змін. станом на № 2866-14 від 03.11.2005 р. : Офіційний сайт Верховної Ради України "Законодавство України". - http://zakon.rada.gov.ua

2. Інформація щодо підприємств Харківської області, які мають позитивний досвід роботи та ефективно функціонують на ринку послуг з утримання житла: Офіційний сайт Міністерства з питань житлово-комунального господарства України. - www.minjkg.gov.ua

3. Уточнена інформація про кількість створених ОСББ, СЕЗів та ПП станом на 01.10.08 року: Офіційний сайт Міністерства з питань житлово-комунального господарства України. - www.minjkg.gov.ua

4. Організація та діяльність об’єднання співвласників багатоквартирного будинку: Навчально-методичний посібник. – К., 2006. – 256 с.

5. Про органи самоорганізації населення: Закон України від 11.07.2001 р. №2625-III – ВР. Офіц. текст.: Офіційний сайт Верховної Ради України "Законодавство України". - http://zakon.rada.gov.ua

6. Створення та діяльність об'єднання співвласників багатоквартирного будинку: Практичний посібник / Інститут місцевого розвитку.– К., 2007. – 288 c.