WEB-ресурс научно-практических конференций

Ващук О. В.

Нікопольський економічний університет

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ КОНКУРЕНТОЗДАТНОСТІ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ринкова економіка передбачає розбудову механізмів стратегічного управління підприємством будь - якої сфери діяльності, форми власності та масштабності з метою забезпечення довгострокової стійкості його розвитку та функціонування. Особливо це стосується підприємств агропромислового комплексу. В умовах негативних кризових тенденцій та недостатньо - сприятливої державної політики, агровиробникам, як суб’єктам ринкового середовища, необхідно, розраховуючи на власні сили та потенційні можливості підприємства, розробляти довгострокові стратегії подальшого розвитку та конкурентоспроможності. Адаптація до кон’юнктурних ринкових коливань змушує сільськогосподарських виробників забезпечувати постійні зміни, що впливають, у першу чергу, на їх фінансову, економічну та виробничу стійкість.

Актуальність зазначених питань визначається нагальною необхідністю істотного збільшення обсягів сільськогосподарської продукції (у першу чергу, стратегічного призначення – зернових культур) для перманентного забезпечення продовольчої безпеки держави, поповнення валютних надходжень у результаті експорту продукції та значного підвищення прибутковості і конкурентоспроможності галузі на базі ефективнішого використання не лише природних переваг агроекосистеми, а і економічних, матеріальних, фінансових, трудових ресурсів тощо. Таким чином, розв’язання не лише поточних проблем, а формування середовища для успішної перспективної діяльності у довгостроковому періоді, це і є пріоритетною концепцією сучасного агровиробництва, до якої звертається низка національних дослідників На їх погляд, вирішальна роль у розв’язанні цих проблем відводиться регіональному рівню, на що наголошує і автор.

За визначенням Іванюти В.Ф., конкуренція є невід’ємною складовою ринкової економіки. Вона забезпечує розвиток продуктивних сил, їх творчий потенціал, сприяє створенню нових технологій [1, с.106]. Через конкуренцію відбувається взаємодія суб’єктів ринку, що проявляється у економічній боротьбі (змаганні) за найвигідніші умови вкладання капіталу, збільшення обсягу продаж та маси прибутку, формуються господарські пропорції регіонів та національної економіки. У результаті конкуренції створюється конкурентоспроможна продукція ( і аграрна також), яка здатна бути більш привабливою для споживача, у порівнянні з аналогами ( за якістю, ціною, сервісом) [2]. Ми приєднуємося до думки тих дослідників, що наголошують на послідовності (певній підпорядкованості) рівнів конкурентоспроможності у єдиному ланцюгу [3]:

Отже, без створення конкурентоспроможної продукції не можна вести мову про конкуренцію взагалі, але, лише використовуючи певні переваги, підприємство здатне до генерації такої (особливої) продукції. Без забезпечення конкурентоспроможності підприємства не можливо перейти на інший рівень конкурентоспроможності (галузевий, регіональний, державний).

Звертаючи увагу на конкурентоспроможність регіонального рівня, слід зазначити, що це здатність товаровиробників, що діють у межах даного регіону у різних галузях національної економіки і випускають різнорідні види продукції за однакових витрат ресурсів, розподіляти їх у головні життєво необхідні галузі, що забезпечує їм отримання додаткового прибутку у довгостроковому періоді.

Аналізуючи конкурентоспроможність агропідприємств Дніпропетровської області, слід зазначити, що область наділена рядом природних переваг (м’яким кліматом, родючими чорноземами тощо), що засвідчує динаміку стабільності використання посівних площ, частка яких складає майже 7 % від усіх використовуваних в Україні.

Показником, який засвідчує ефективне використання ресурсного потенціалу підприємствами даного регіону, є обсяги реалізованої продукції за основними видами аграрної продукції (рис.1):

Рис. 1. Показники реалізованої продукції агропідприємствами Дніпропетровської області, 1990–2007 рр. [4]

Аналіз показників зазначеної діаграми засвідчує, що агропідприємства Дніпропетровської області досягли і перевищили рівень товарності 1990 р. лише за таким видом сільськогосподарської продукції, як насіння соняшника (у 1990 р. реалізація складала 198,3 тис. т, а у 2007 р. – 460,8 тис. т, приріст - 17,1 % ). За іншими видами продукції (м'ясо, яйця, зернові культури) рівень 1990 р. не досягнуто. Лише у 2005 р. рівень товарності зернових культур перевищив показник 1990 р. на 12,9 % ( у 1990 р. – 1330,8 тис. т, а у 2005 р. – 1502,1 тис. т).

Проаналізувати тенденції зміни фінансових результатів агровиробників від власної діяльності допоможуть показники (рис.2).

Рис.2. Показники фінансових результатів сільськогосподарських підприємств Дніпропетровської області, 2000 – 2007 рр. [4]

Показники діаграми свідчать про позитивну тенденцію до збільшення прибутковості та рентабельності підприємств сільського господарства Дніпропетровської області за останні роки. У 2000 р. підприємствами регіону отримано збитків у сумі 97,5 млн. грн. У 2007 р. прибуток від діяльності склав 639,6 млн. грн., у порівнянні з 2004 р. він зріс на 385,9 млн. грн. (приріст склав понад 1,5 рази). Рентабельність аграрного виробництва регіону також зростала – з 15,1 % у 2004 р. до 25,8 % у 2007 р., тобто на 10,7 %. Все це засвідчує, що Дніпропетровська область є потужним виробником аграрної продукції, а формування конкурентних позицій підприємств сприятиме інтегруванню національної економіки до світового простору.

Література:

1. Іванюта В.Ф. Розвиток аграрного виробництва регіону: методологічне забезпечення, стан та перспективи: Монографія. – Полтава: РВВ ПолтНТУ, 2008. -431 с.

2. Саблук П.Т. Состояние и перспективы развития агропромышленного комплекса Украины // Экономика Украины. – 2008. - № 12. – С. 4-18.

3. Остапчук А.Д., Саблук Р.П. До аналізу наукових поглядів на формування ринкових відносин //Економіка АПК. - 2009. - № 1. – С. 86–88.

4. Статистичний щорічник Дніпропетровської області за 2007 рік. – Дніпропетровськ: Головне управління статистики у Дніпропетровській області, 2008. – 535 с.