WEB-ресурс научно-практических конференций

Матвєєва А.В.

Харківська державна академія культури

PR ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ ТЕАТРАЛЬНОЇ УСТАНОВИ

У сучасних умовах демократизації суспільного життя перед організаціями як виробничої, так і невиробничої сфери постають важливі завдання: підвищення економічної ефективності та конкурентоспроможності. Саме вони є важливими умовами виживання в ринковому середовищі, тому диктують необхідність створення позитивного іміджу, доброзичливого ставлення громадськості до нових державних, громадсько-політичних, господарсько-економічних та особливо соціально-культурних інститутів суспільства сьогодні набуває особливої актуальності.

Створення доброзичливого іміджу організації, упередження негативних ситуацій за рахунок профілактичної роботи та нейтралізація негативних впливів в соціально-культурному середовищі – це основні завдання системи PR (Public Relations, далі за текстом – PR).

Питання PR-технологій та їх впливу на формування іміджу знаходяться в центрі уваги багатьох науковців, серед яких слід особливо виділити С. Горина, В.Григорова,В. Королька, С. Ленглі, М.Стародубську, Г.Тульчинського, В.Шейнова. Проте проблемам формування іміджу театрів за допомогою PR технологій приділено недостатньо уваги як вітчизняними, так і закордонними вченими.

Незважаючи на наявність науково-теоретичних надбань, комплексне вивчення системи PR є недостатнім, тому виникає необхідність подальшого вивчення поняття зв’язків з громадськістю та їх тлумачення. Тому метою нашого дослідження є вивчення основних технологій PR та їх впливу на підвищення іміджу театрального закладу.

Основною метою всього, що пов’язано зі зв’язками з громадськістю, є вплив на суспільну думку. Існуючі на сьогодні підходи до розуміння PR визначають зв’язки з громадськістю і як мистецтво, і як науку, і як сукупність технологій. Нам являє собою найбільш правильним визначити PR як елемент соціокультурного інституту.

Отже, основне завдання PR – це формування іміджу, який підлягає управлінні та координуванні. Загальною метою PR є позиціонування об’єкту, що розглядається, та зберігання іміджу, який приймається громадськістю.

Зазначимо, що засоби PR мають переваги перед рекламою. На думку М.Стародубської, ефективно просунути іміджеві характеристики за допомогою реклами неможливо [2, с.41]. Для цього необхідний комплекс засобів, спрямованих на просування театрального бренду, якими можна вважати PR-технології.

Українські театри, як ряд інших закладів культури мають скрутне матеріальне забезпечення, тому прагнуть збільшити свій дохід. Для одних театрів можна виділити такі методи як підвищення вартості квитків, для других – збільшення кількості вистав, а для третіх – збільшення кількості вистав, методом «оживлення» старих. Але тут необхідно продумати: чи дійсно це приведе до очікуваних результатів, чи може знизиться заповнюваність залу, чи та ж кількість глядачів розосередиться на більшу кількість вистав і показів. Тому виникає питання залучення інструментів PR для формування такого іміджу, який впливатиме на підвищення уваги до театру і, як наслідок, підвищення відвідуваності.

На вирішення питання про вибір таких засобів розповсюдження інформації впливають деякі фактори [3 , с. 27]:

- де зосереджені адресати PR – впливу, тобто цільова аудиторія;

- які газети, журнали, теле- та радіопрограми їх цікавлять;

- вартість відповідних PR – акцій. .

Слід зазначити, що PR в театральному закладі включають таку діяльність:

-діяльність, яка дає можливість поліпшити взаєморозуміння між контактними громадськими групами – глядачами та театральним колективом;

-заходи, направлені, по-перше, на розповсюдження конструктивних чуток, зокрема щодо нового спектаклю, незвичного художнього уявлення сценарію, оригінальної режисерської думки тощо, а, по-друге, виявлення і ліквідацію (спростування) деструктивних чуток чи інших джерел непорозуміння;

-діяльність по налагодженню зв’язків з представниками ЗМІ за для забезпечення плідних стосунків по просуванню публікацій і звернення уваги ЗМІ на інформаційні події театральної установи;

-створення новин і організація інформаційних подій, які «змусять говорити» ЗМІ мовою публікацій, радіомовлення, телерепортажу та ін.

-підготовка вищого керівництва (робота з керівництвом) до виступу перед ЗМІ та організація інтерв’ю з художнім керівником, головним режисером, провідними акторами театру;

- організація спонсорських заходів (залучення додаткових коштів для реалізації художньої ідеї).

Поширювати театральну культуру можна активно використовуючи засоби масової інформації, а також видавничу чи виставкову діяльність. Сьогодні до театрально-видавничої діяльності все більше підключаються приватні видавництва, займаючись, в основному, публікацією драматичних творів і теоретичної літератури про театр (те, чим раніш займалися спеціалізовані наукові інститути і музеї театрального мистецтва).

Сьогодні досить актуальним, однак не зовсім поширеним є «політика розповсюдження» як інструментарій PR. Така політика добре зарекомендувала себе у числен­них неприбуткових театрах країни. Глядачі можуть купу­вати квитки за будь-яку ціну, на яку вони спроможні. У більшості випадків такі квитки миттєво розходяться і купу­ються, здебільшого, широкою публікою, не дуже звиклою до театру; у майбутньому ці глядачі зможуть стати завзя­тими театралами і купуватимуть квитки за повну вартість. Таким чином, ця політика є свого роду засобом розвитку глядацького потенціалу, розширення глядацької аудиторії. Крім цього, вона може привернути увагу спонсорів [1 , с. 384].

Отже, завдяки зростанню іміджу театральної установи значно підвищується економічна ефективність діяльності закладів культури . Запорукою успіху театральної установи в умовах сьогодення можна назвати високе громадське признання, авторитет у різних громадських груп, а це стає можливим завдяки впровадженню ефективних PR технологій, які дають змогу донести потрібний імідж через канали комунікації до різних аудиторій, що дасть змогу залучити більшу кількість глядачів.

Література:

1. Ленглі С. Театральний менеджмент і продюсерство. Американський досвід / Пер. з англ. за ред. І.Д.Безгіна. – К.: ВВП «Компас», 2000. – 640 с.

2. Стародубская М. Продвижение по крупному // Стратегии. – 2005. – №3. – С.40-45.

3. Шейнов В.П. Пиар «белый» и «черный»: Технология скрытого управления людьми. – М.: АСТ; Мн.: Харвест, 2006. – 672 с.