WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н . Гарбар В.А., Борейко І.Д., Дзюба О.Ю.

Вінницький Торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОБЛЕМИ ПОДОЛАННЯ КРИЗОВИХ ЯВИЩ НА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ

Поняття „криза" - одне з найбільш складних, має багато змістових відтінків інтерпретацій та сутнісних характеристик. Розкриттю феномена кризи присвячено багато досліджень вчених у різних галузях знань. У сучасному розумінні криза на рівні підприємства - форма порушення параметрів життєздатності підприємства, яка проявляє себе протягом певного періоду, характеризується закономірністю та циклічністю виникнення на різних етапах життєвого циклу підприємства, обумовлюється накопиченням протиріч у межах господарської системи та в перебігу її взаємодії з зовнішнім оточенням, має певні наслідки для можливостей його функціонування та розвитку [6, с.336].

«Світова економіка зіштовхнулася з кризою» - таке судження звучить на вустах кожного пересічного громадянина. Тому буде доречним розглянути питання, що є досить актуальним сьогодні, а саме: «Як змінилось функціонування діяльності підприємства та його наслідки після приходу фінансової кризи?» Проблеми розгортання кризи на рівні окремого підприємства не є локальними. Окреме підприємство є частиною національної, територіальної і галузевої господарської системи. Кризові явища в його діяльності, загроза визнання підприємства банкрутом мають негативні наслідки не тільки для його кредиторів, а й для усіх суб'єктів макроекономічної системи.

Метою наукової статті є виявити проблеми кризових явищ на підприємствах, а також шляхи та напрями їх подолання. Проаналізувавши дані, ми виявили:

® населення не отримує необхідні йому товари та послуги;

® порушується відповідність між попитом та пропозицію на споживчому ринку;

® все це може призвести до зростання цін;

® партнери підприємства з господарської діяльності не отримують продукцію та послуги, необхідні їм для власної виробничої діяльності, що призводить, на нашу думку, до погіршення їхнього фінансового становища.

Завданнями нашої роботи є:

® дослідити стан підприємства під час кризи;

® проаналізувати думку критиків щодо даного питання;

® висвітлити своє бачення щодо шляхів подолання кризи.

Болючим для кожного підприємства є втрата робочої сили, а з приходом кризи, більшість працівників підприємств втрачають роботу, можливість отримання заробітної плати та поповнюють армію безробітних, які потребують державної фінансової підтримки. Про це, як ми дізналися з інформації Державної служби зайнятості, що у порівнянні з початком року безробіття виросло на 36%! Щодня чисельність безробітних, які звертаються у пошуках роботи до Державної служби зайнятості зростає на 9-11 тисяч чоловік, а кількість робочих місць скорочується кожного дня на 2 тисячі. За невтішними прогнозами, тільки офіційно на 1 січня 2009 року шукали роботу понад 900 тисяч безробітних, а на початок квітня їх може бути понад 1,5 мільйона [4, с.41]. Тільки за перші десять днів грудня було звільнено 4,2 тисячі працівників. Серед регіонів найбільше постраждали Донецька, Дніпропетровська та Луганська області й Київ. Звільняють переважно представників таких професій: машиніст крана, інженер, економіст, слюсар-ремонтник, водій, електромеханік, електрослюсар, бухгалтер. Держава, з одного боку, втрачає платника податків та обов'язкових платежів, що зменшує надходження до державного бюджету і ще більше посилює його дефіцит, з іншого - погіршується макроекономічна ситуація в країні у зв'язку з розбалансованістю економіки та її невідповідністю ринковим вимогам. Досліджуючи дану проблему, ми звернулися до думок законодавчої гілки влади, а саме: Ігоря Бураковського , Юлії Тимошенко ,Людмили Денисової, а також Володимира Галицького .

Ігор Бураковський наголосив на тому, що кризи бувають абсолютно різні і теперішня є унікальною, але всі вони характеризуються однією спільною рисою – підвищенням рівня безробіття. Україна не є винятком, проте темпи зростання та масштаби можуть суттєво відрізнятись від країни до країни. Вже зараз помітні слабкі прояви захисту власних виробників, цей феномен отримав назву "м’якого протекціонізму". Експерт зазначив, що протекціонізм не є ринковим механізмом. Це явище не може позитивно вплинути на подолання кризової ситуації. Можливі сценарії розвитку економіки обговорювалися з експертами урядових та неурядових організацій, спеціалістами Національного банку України, вченими. Але і тут є нестандартна ситуація. Усі були єдині у висновку, що економічні події потребують постійної корекції прогнозів [3, с.19]. «Світова фінансова криза не зупинилася. Темпи зростання ВВП падають не лише в Україні, але й в усьому світі про що свідчать дані, що у листопаді зростання ВВП склало 5,8%, за 11 місяців - 3,6%. », - відзначила прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко . Наступного року в службу зайнятості звернеться від 2,9 до 3,2 мільйонів осіб. Такі дані озвучила міністр праці та соціальної політики Людмила Денисова, повідомляє прес-служба Міністерства. «Ситуація вже дійшла до тієї критичної точки, – вважає Володимир Галицький, директор Державного центру зайнятості , – що вкрай необхідно вживати заходів на рівні Верховної Ради. Для мінімізації негативних наслідків кризи ми разом з Міністерством праці та соцполітики розробили проект антикризового закону у сфері зайнятості. Представники практично всіх політичних фракцій долучились до спільної роботи. Маємо надію, що його підтримає більшість. Тимчасові проблеми виробництва не повинні призвести до втрати кадрового потенціалу [7].

Тому хочемо сказати, що важливо те, якими ми вийдемо з кризи, які уроки засвоїмо і як почнемо рухатися далі. Основним результатом подолання світової фінансової кризи в Україні має стати саме прискорення структурних реформ і створення стимулів для підвищення конкурентоспроможності українських товаровиробників, що надалі дозволить поступово відновити тенденцію економічного зростання в Україні. На цей час розроблено новий варіант Програми соціально-економічного розвитку на 2009 р. Паралельно спільно з науковцями розроблено Стратегію розвитку України до 2020 року, яка будується на чіткому розумінні глобальних мегатрендів і місця України у світовій економіці, необхідності подолання критичних відставань України від провідних країн світу. Документ включає Програму підвищення конкурентоспроможності економіки України на 2010 — 2012 роки з пріоритетних напрямів економічної політики уряду, а також довгострокову стратегію на період з 2013 по 2020 роки, побудовану насамперед на гармонійних засадах сталого розвитку та євроінтеграції. Найближчим часом документ буде розміщено на сайті Міністерства економіки для громадського обговорення.

Таким чином, слід відзначити, що Україна задіяла такі самі механізми стабілізації, що і більшість країн Європи, а саме:

® посилення державних гарантій повернення вкладів,

® періодичність перегляду облікової ставки центрального банку,

® запровадження загального мораторію на дострокове припинення строкових депозитів,

® викуп цінних паперів, які можуть загрожувати стабільності банківської системи,

® обмеження спекулятивних операцій на фондовому ринку,

® цільове залучення позик міжнародних фінансових організацій,

® надання допомоги банкам, котрим загрожує банкрутство.

Для підтримки галузей, котрі потребують допомоги, уряд істотно посилив статутні капітали двох державних банків — «Ощадбанку» та «Укрексімбанку», щоб вони могли кредитувати реальний сектор економіки.

Література:

1. Вареня В., Корисні поради щодо виходу підприємства з кризи // Дебет–Кредит. – 2008. - №46.

2. Великий Ю., Особливості кризового стану вітчизняних підприємстві методів його оцінки // Фінанси України. – 2006. - №10.

3. Ковалев А., Предприятие в финансовом процесе // Финансовая консультация . - 2008. - №9.

4. Турчин А. Диагностика кризисна на предприятии : к постановке вопроса // Менеджмент и менеджер. – 2008. - №9.

5. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством: Опорний конспект лекцій. – К.: КНТЕУ, 2003. – 269с.

6. Подольська В.О. Фінансовий аналіз: Навч . посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 488с.

7. http://www.4post.com.ua