WEB-ресурс научно-практических конференций

Нуднова Ю.В., Гупало І . А.

Дніпропетровська державна фінансова академія

МІСЦЕВЕ ОПОДАТКУВАННЯ: ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД ТА УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ ВПРОВАДЖЕННЯ

Визначальною умовою інтенсивного розвитку ринкових відносин та демократичних перетворень в Україні є наявність власних фінансових ресурсів на території адміністративних одиниць, а також беззаперечне право розпоряджатися ними. В такій ситуації серйозним чинником стабілізації економічної ситуації в країні має стати ефективне формування місцевих фінансів, здатне перетворити територіальні громади із дотаційних на суб’єкти, які самостійно, за рахунок власних доходів, спроможні розв’язувати будь-які соціально-економічні проблеми. Дане питання є особливо актуальним для нашої держави.

Нинішню структуру наповнення місцевих бюджетів в Україні не можна вважати досконалою. Безумовно, для нашої країни, де місцеве самоврядування перебуває на етапі становлення, пошуку найприйнят-ніших (зважаючи й на історичний досвід, національні традиції) форм, співвідношення джерел формування місцевих бюджетів викликане об’єктивною потребою ефективного впливу держави на розвиток місцевого самоврядування як одного з елементів демократичних перетворень. Водночас не слід забувати про світовий досвід, який переконує в тому, що цей етап є перехідним, і роль власних джерел наповнення місцевих бюджетів повинна неодмінно зростати.

Зумовлено це передусім тим, що передбачені чинним законодавств-вом України місцеві податки і збори не відіграють суттєвої фіскальної ролі, а ті загальнодержавні податки, які традиційно зараховуються до дохідної частини місцевих бюджетів, не віднесені до місцевих.

Важливим у реформуванні вітчизняної системи місцевого оподаткування є використання досвіду європейських країн, де місцеві податки і збори є основним дохідним джерелом місцевих бюджетів.

В таких країнах як Австрія, Болгарія, Угорщина, Румунія, Словенія, Франція кількість місцевих податків і зборів досить значна. До складу місцевих належать такі податки, які в Україні вважаються загальнодержавними: податок на прибуток підприємств, податок на доходи громадян, майнові податки.

У різних країнах існує неоднакова кількість місцевих податків і зборів. Так, у Великій Британії функціонує лише один місцевий податок, який справляється з нерухомого майна. У Швейцарії в 26 кантонах діють різні закони про кантональні податки. Залежно від кантону максимальну комбіновану ставку податку на прибуток обчислюють від 12 % до 35 %, ставки податку з капіталу – від 0,3 % до 1,3 %. У деяких кантонах діє модель, заснована на дворічному періоді, інші використовують доходи попереднього року, дехто – дохід звітного періоду для прямого оподаткування. Ставка муніципального податку становить відсоток від кантональної ставки [7] . В Естонії до основних джерел муніципальних доходів належать: частка загальнодержавних податків і зборів, дотації-трансферти з держбюджету, місцеві (або муніципальні) податки, кредити, орендна плату за використання муніципальної власності, доходи від продажу муніципальної власності.

Чинна в Україні система податків і зборів не відповідає принципам Європейської хартії місцевого самоврядування, тому потребує свого реформування. Для удосконалення системи місцевого оподаткування в Україні треба насамперед оновити правове регламентування справляння місцевих податків і зборів через прийняття відповідного закону, врахувавши при цьому суттєві зміни, що мали місце у відносинах власності, реальних доходах населення та соціальній культурі. Як свідчить досвід зарубіжних країн, до місцевих податків можуть відноситися такі платежі як податок на доходи фізичних осіб, плата за землю, податок із власників транспортних засобів. В Україні ці податки відносяться до загальнодержавних, але відповідно до Бюджетного Кодексу України повністю зараховуються до місцевих бюджетів.

На наш погляд, необхідно запровадити місцеві екологічні податки, збори за розміщення новозабудов у центральній частині міста, вдосконалити справляння гастрольного збору. Також доцільно встановити місцеві збори за послуги, що надаються комунальними службами: за прибирання вулиць, вивіз сміття, утилізацію відходів. Якщо громадяни щомісяця будуть сплачувати п’ять гривень як окремий збір до місцевого комунального господарства, тоді місто з чисельністю, наприклад, десять тисяч чоловік за зібрану суму в п’ятдесят тисяч гривень можна буде забезпечити технічними і людськими ресурсами для підтримки чистоти і безперебійного вивозу сміття. Також можна ввести штрафні санкції за несвоєчасне вивезення сміття, які сплачували б контори, що відповідають за його вивіз. Ця проблема, притаманна як великим, так і малим містам, вже потрапила в розряд екологічних, тому потребує негайної уваги.

Останнім часом в літературі можна зустріти твердження про неефективність справляння таких податків і зборів, як: збір за участь у бігах на іподромі; збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; збір з власників собак; збір на право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей. На нашу думку, перелічені податки і збори є доволі ефективними. Необхідно лише вдосконалити механізм їх справляння. Так, наприклад, збір з власників собак справляється лише в декількох містах України, в той час як його можна зробити обов’язковим місцевим збором. При цьому необхідно, щоб в ЖКК запровадили нову посаду, і людина, яка її обіймає, ходила би по будинках і проводила реєстрацію собак. У разі відмови реєструвати собаку її власнику виписували би штраф. Кошти, отримані від збору з власників собак, повністю зараховувалися б до місцевого бюджету, і частина з них йшла б на оплату нової посади в ЖКК.

Отже, удосконалення системи місцевих податків і зборів, зростання їхньої фіскальної ролі як фундаментального напряму зміцнення місцевих бюджетів сприятиме підвищенню ефективності регіональної фіскальної політики, стимулюватиме соціально-економічний розвиток регіонів і держави в цілому.

Література:

1. Закон України від 18.02.97 р. № 77/97-ВР “Про систему оподаткування” (зі змінами та доповненнями).

2. Декрет Кабінету міністрів України від 20.05.93 р. № 56-93 “Про місцеві податки і збори”(зі змінами і доповненнями).

3. Демиденко Л.М. Роль місцевих податків у формуванні доходів бюджетів органів місцевого самоврядування// Вісник Київського національного університету ім.Т.Шевченка . – 2005. - №70. – С.21-23.

4. Назаркевич І. Місцеве оподаткування і механізми його вдосконалення // Регіональна економіка. – 2005. - №2. – С.290-294.

5. Піхоцька О. Місцеві податки і збори через призму проекту Податкового кодексу України// Економіка, фінанси, право. – 2003. - №1. – С.28-31.

6. Піхоцька О.М. Місцеві податки і збори у забезпеченні фінансової самостійності органів місцевого самоврядування // Фінанси України. – 2003. - №5. – С.46-49.

7. Письменний В. Локальні податки і збори як економічна основа наповнення бюджетів// Тернопільська академія народного господарства. – 2005. - № 1. – С.70-80.