WEB-ресурс научно-практических конференций

Шафранова К.В.

Житомирський економіко-гуманітарний інститут ВНЗ “ Університету "Україна"

ВИКОРИСТАННЯ ЗАХОДІВ ПРОТЕКЦІОНІЗМУ УКРАЇНОЮ

Із проголошенням України як незалежної держави її входження у світову спільноту стало загальноприйнятим та цілком виправданим завданням, адже тільки інтегруючись у світове господарство Україна може ефективно розвиватися та шукати нових економічно вигідних для неї партнерів. Проблемою української економіки початку років незалежності стала не стратегія її виходу на зовнішній ринок, а формування її економічного іміджу, підвищення її конкурентного рейтингу, а також захист власних інтересів серед інших, більш розвинутих, країн світу. На жаль, ця проблема залишається нагальною і на сьогодні. Для захисту своїх інтересів, особливо в умовах сучасної нестабільності економік у всьому світі, Україна вимушена вдаватися до заходів економічного протекціонізму.

Питання протекціонізму є на сьогодні актуальним не лише для України, адже майже будь-яка держава використовує окремі заходи протекціонізму, хоча більшість з них є, так званими, "прихованими". Проте саме для української держави це питання стоїть досить гостро, так як для неї, як для країни з перехідною економікою, характерні фундаментальні дилеми в сфері організації становлення відкритої до зовнішнього світу ринкової системи, і, зокрема, кардинальне питання: чому віддати перевагу - протекціонізму чи свободі торгівлі.

У класичному розумінні протекціонізм (від латинського protectio – покровительство, захист) трактується як державна політика, спрямована на заохочення вітчизняної економіки, її захист від іноземної конкуренції, на розширення зовнішніх ринків.

Всі розвинуті держави світу починали свою "історію" зовнішньої торгівлі саме із заходів протекціонізму, і лише з набуттям значних конкурентних переваг на зовнішньому ринку частково переходили до заходів вільної торгівлі.

В економіко - історичному аспекті цікаво порівняти етап переходу від централізованої командної соціалістичної економіки до ринкової з періодом становлення буржуазних (тобто розвинутих ринкових) відносин в Західній Європі. В той період, як відомо, панували концепції меркантилізму – з апеляцією до доволі сильного обмежувального впливу держави у сфері зовнішньої торгівлі, протекціонізму заради отримання активного сальдо торгового балансу. І тільки коли процес первісного нагромадження було в основному закінчено і на порядок денний висунулись проблеми створення оптимального середовища для функціонування розвинутих капіталістичних відносин, на зміну обмеженості меркантилізму з його протекціоністською схильністю прийшла концепція вільної торгівлі [4].

З самого початку своєї співпраці із світовим ринком Україна більше відчувала використання протекціоністських заходів проти себе, аніж використовувала їх проти інших держав. Прикладом цього можуть бути антидемпінгові процеси проти українських металургів в США і Мексиці, жорстке обмеження імпорту українського текстилю в Європу тощо [5].

Протекціонізм на сучасному етапі слід розглядати як державну економічну. За думкою вчених Жаліло Я.А. та Сменковського А.Ю., стратегію економічного протекціонізму доцільно розуміти як комплекс заходів щодо забезпечення засобами держави рівноправної конкуренції на внутрішньому ринку України. Така стратегія має передбачати реалізацію політики цілеспрямованого сприяння розвитку ефективних вітчизняних виробництв, національного капіталу, що діє у межах чинного законодавства, доходів та рівня споживання населення України, активної підтримки становлення сучасної конкурентоспроможної економічної системи.

Розроблена та запропонована стратегія економічного протекціонізму має бути спрямована на такі заходи: не створювати для виробників «тепличні» умови, але забезпечувати нормальні можливості для господарської діяльності та рівноправної конкуренції; забезпечити термінове відновлення місткості внутрішнього ринку як найкращого способу поширення позитивного ефекту від економічного зростання; припинити практику невиконання державою зобов’язань перед власним населенням та підприємствами; забезпечити реалізацію факторних переваг України, серед яких основними є геоекономічні чинники, наявність родючих сільськогосподарських угідь, висококваліфікована робоча сила, значний науковий потенціал, розвинена виробнича інфраструктура; враховувати у практичній діяльності соціально-економічні та політичні особливості України [1] .

Проте Україні варто пам’ятати, що використання нею протекціоністських заходів проти конкретної держави обов’язково призведе до їх використання проти неї самої, і масштаби отриманих від цього негативних наслідків та збитків буде залежати від держави – "суперниці". І не завжди ці заходи будуть виправданими, адже більшість економістів на сьогодні вважають, що протекціоністські заходи України, як – то пов’язані з підвищенням на півроку ввізного митного збору на 13% на імпортні товари на початку 2009 року, в умовах економічної нестабільності в кращому випадку - нічим не допоможуть національній економіці (тобто не матимуть сенсу, так як носитимуть нейтральний характер), а в гіршому випадку - негативно позначаться на обсягах українського експорту. До того ж, для України це, за умов її членства у СОТ, є вдвічі невигідним, так як це суперечить правилам та ідеології даної організації. А якщо не скасувати застосовані заходи, це призведе до вживання аналогічних заходів проти нашої держави, а якщо розглядати це питання об’єктивно та неупереджено, то Україна від цього понесе набагато більше збитків та ще більше втратить довіри до себе, аніж будь – яка інша держава – учасниця СОТ.

Отже, проаналізувавши все вищевикладене, варто відзначити, що викладені факти не говорять про відмову Україною від використання протекціоністських заходів. Україні варто надзвичайно обережно та виважено підійти до розгляду даного питання і, перш за все, розробити програму дій та заходів щодо реалізації тих чи інших заходів, узгодивши їх правомірність із законодавством інших країн і, зокрема, правилами та нормами Світової організації торгівлі.

Література:

1. Жаліло Я.А., Сменковський А.Ю. Концептуальні засади стратегії економічного протекціонізму. – http://www.niurr.gov.ua
2. Пенькова О.Г. Трансформація функці й держави в умовах глобалізації // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. - № 1 (80). – С. 3-9.
3. Правик Ю.М., Луцький М.Г. Вплив системи кількісних обмежень експортно – імпортних операцій на зовнішньоторговельну діяльність України // Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. - № 1 (68). – С. 3–7.
4. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія / За ред. Д.Г. Лук'яненка. - К.: КНЕУ, 2001.
5. http://djerelo.com
6. http://ua.proua.com