WEB-ресурс научно-практических конференций

Кіщенко Н.Д.

Київський національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова

ПРИРОДА КОНЦЕПТУ МУДРІСТЬ В КОГНІТИВНІЙ ЛІНГВІСТИЦІ

Постановка проблеми в загальному вигляді, її актуальність.

В когнітивній лінгвістиці надається великого значення вивченню природи концепту. Щоб осягнути природу концепту МУДРІСТЬ потрібно зазначити про існування низки схожих понять та термінів. Перш за все, це концепт, значення та поняття. Проблема їх диференціації – одна із самих складно вирішуваних в теоретичному мовознавстві в наш час. Це пояснюється тим, що під час аналізу концепту МУДРІСТЬ ми маємо справу з сутністю плану змісту, котрі не надані досліднику в безпосередньому сприйнятті, тому говорити про їх природу та якості ми можемо лише на основі допоміжних ознак. У вирішенні цієї проблеми існує безліч думок. Ю.С.Степанов писав: «Поняття (концепт) – це явище того ж порядку, що і значення слова, яке розглядається в іншій системі зв’язків; значення – в системі мови, розуміння в системі логічних відношень і форм, що вивчаються як в мовозновстві, так і в логіці» [5, с.384].

За останні роки багато чого змінилося у розумінні цього питання. «Концепти – це посередники між словами та екстралінгвістичною дійсністю та значення слова не повинне зводитися виключно до утворюючих його концептів. Концепт значно ширше, ніж лексичне значення» [1, с.6] - це точка зору на співвідношення коцепт-слово, вперше його озвучив С.А.Аскольдов. Існує ще одна точка зору, що концепт співвідноситься зі словом в одному з його значень [3, с.18]. Правильніше було б говорити про концепти як співвідносних зі значенням слова поняттях.

Значенням слова стає концепт, «закріплений знаком» [2, с.4-21]. В науці існувала і більш крайня точка зору, згідно якої значення виводилося за рамки лінгвістики та трактувалось як немовна категорія за своєю природою, що є однією із специфічних функцій мислення, тобто суто логічна сутність.

Споглядаючи на терміни (концепт, значення, поняття) потрібно підкреслити, що термін «значення» відходить на периферію лінгвістичних досліджень та надає місце іншому – «концепт». За своєю внутрішньою формою в українській мові слова концепт і поняття однакові: концепт є калькою з латинської мови conceptus «поняття» від дієслова «зачинати», тобто буквально означає «поняття, зачаття.»

На сучасному етапі науковці стали достатньо чітко диференціювати терміни «поняття» та «концепт», тому, що вони не рівнозначні поняття. Якщо поняття – це сукупність пізнаних вагомих ознак об’єкта, то концепт – ментальне національно-специфічне утворення, змістом котрого є вся сукупність знань про певний об’єкт, а планом вираження його є сукупність мовних засобів (лексичних, фразеологічних та ін.). концепти – це не будь-які поняття, а лише найбільш складні, найважливіші з них, без яких складно уявити певну культуру.

В сучасній лінгвістиці поняття «концепту» широко використовується під час опису семантики мови, тому що значення мовних виразів прирівнюються концептами та концептуальними структурами, що виражаються в них: такий погляд вважається відрізняючою рисою когнітивного підходу в цілому . Всю пізнавальну діяльність людини (когніцію) можна розглядати як вміння орієнтуватися в світі, а ця діяльність поєднується з необхідністю поєднувати чи розрізняти об’єкти: концепти виникають для забезпечення подібних операцій. Формування концептів пов’язано з пізнанням світу, з формуванням світогляду. До кінця ХХ століття було зрозуміло, що носії мови – це носії певних концептуальних систем. Кожен концепт пов’язує в собі важливі знання людини про світ та відкинуті деякі несуттєві ознаки. Система концептів формує в собі картину світу (світогляд, світосприйняття) де відображається розуміння людини дійсності, формується особливий концептуальний малюнок, котрий є основою людського світосприйняття, тобто визначається певний досвід людини, який формує концепт МУДРІСТЬ. Оперуючи певним досвідом чи знаннями, людина показує свою мудрість в різних ситуаціях, більшою чи меншою мірою. Навіть неправильність рішень в деяких питаннях, формують так звану «хибну» мудрість, яка пізніше обов’язково буде використана людиною. Таким чином, на перший план в лінгвістиці виходить проблема ментальності, бо концепти – це ментальні сутності. Щоб виявити концепт, необхідно виділити деякі ознаки та предметні дії з об’єктами та їх кінцеві результати та оцінки.

Термін «концепт» в лінгвістиці визначається як старий та новий одночасно. С.А.Аскольдов-Алєксєєв у 1928 році опублікував статтю «Концепт і слово», але до середини ХХ століття поняття «концепт» не сприймалось як термін в науковій літературі. В зв’язку з виникненням потреби перекладу творів з англійської мови знову виникає поняття концепту. Концепт МУДРІСТЬ – термін, що пояснює одиниці ментальних чи психічних ресурсів нашої свідомості та ідеї інформаційної структури, що відображає знання та досвід людини. Концепт – оперативна змістовна одиниця пам’яті ментального лексикону концептуальної системи та мови мозку всієї картини світу, що відображена в психіці людини. Розуміння концепту МУДРІСТЬ відповідає уявленню про ті суті, котрими оперує людина у мисленнєвих процесах, що відображають зміст досвіду та знань, зміст результатів пізнавальних процесів світу людської діяльності у вигляді так званих «квантів» знань.

Зараз в лінгвістиці зазначають три основних підходи до розуміння концепту, що базуються на загальному положенні: концепт – це те, що називає зміст поняття, синонім суті [4, с.234]. Перший підхід, представником котрого є Ю.С.Степанов, під час розгляду концепту велику увагу приділяє культурологічному аспекту, коли культура розуміється як сукупність концептів та відношень між ними. Тому концепт – це головна ячейка культури в ментальному світі людини. Він показує концепти як частину європейської культури «в момент їх відокремлення від європейського культурного фонду та фону». Вони займають головне місце в колективній мовній свідомості, а тому їх дослідження є дуже актуальними.

Література:

1. Карасик В.И. Культурные доминанты в языке// Языковая личность: культурные концепты. – Волгоград; Архангельск, 1996.

2. Кубрякова Е.С. Части речи с когнитивной точки зрения. – М.: Наука, 1997.

3. Лихачев Д.С. Концептосфера русского языка// Русская словесность: Антология. – М.: Academia, 1997.

4. Маслова В.А. Введение в когнитивную лингвистику. – М.: Наука; Флинта, 2007.

5. Степанов Ю.С. Константы. Словарь русской культуры. Опыт исследования. – М.: Шк. «Языки русской культуры», 1997.