WEB-ресурс научно-практических конференций

Буц І.М., Друговейко А.О.

Бердянський університет менеджменту і бізнесу

СКЛАДНЕ ЖИТТЯ “СПРОЩЕНОГО” БІЗНЕСУ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

Влада постійно повторює: слід спростити життя підприємцям, особливо якщо ці підприємці – малі та середні. Наприклад, необхідно запропонувати систему єдиного реєстраційного вікна, скасувати велику кількість перевірок, переглянути ті нормативні акти та вдосконалити ті закони, які гальмують бізнес. Що конкретно зроблено у цьому напрямку і яких, образно кажучи, яскравих перемог над бюрократизмом нам ще слід чекати? Для того, щоб відповісти на всі хвилюючі питання була і присвячена ця стаття.

Метою є дослідження проблем малого та середнього підприємництва в Україні та регіоні.

Потуги, спрямовані на запровадження, зокрема, єдиних реєстраційних офісів в Україні, закінчилися “викиднем”. “Квартирка в бізнес”, яку отримали підприємці в нинішньому викривленому виконанні, не виправдала себе: суб’єкт підприємницької діяльності, замість заповнення однієї аплікаційної форми, на основі якої державний реєстратор має видати реєстраційне свідоцтво та повідомити всі “супутні” структури, змушений особисто контактувати ще й з державними органами – УМВС, статуправлінням і т.д., а також різними фондами – пенсійним, соціального страхування тощо, причетними до обліку суб’єктів підприємництва. А щоб полегшити підприємницьку долю, державні установи та організації повинні були лише належно виконати закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” і внести відповідні зміни у свої відомчі документи.

Внаслідок чиновницького нігілізму нині в усій Україні підприємці з п’ятої години займають чергу, щоб зареєструватися і перереєструватися. І при цьому процедуру перереєстрації спромоглися пройти лише 25 % суб’єктів підприємництва.

Аналогічний сценарій очікував кампанію, спрямовану і на спрощення дозвільних процедур. З 5 січня 2006 року набрав чинності новий закон про дозвільну систему. Чиновники відрапортували про створення єдиних дозвільних офісів, але самого конкретного механізму видачі дозволів ще немає [1]. Це при тому, що процес видачі дозволів, як мінімум, разів у 10 складніший, ніж процес реєстрації. Такі регуляторні конфлікти, які, як правило, вилазять боком підприємцям, закладені в систему стосунків між бізнесом і владою: адміністративними методами зі столиці не можна ефективно вирішувати питання на місцях. Ініціатива реформування має сьогодні йти від тих, хто живе зі сплати податків – місцевої влади. [2]. Вона має бути зацікавлена в тому, щоб зростити собі нових платників і допомагати бізнесу ставати більш успішним. А якщо владі не вдалося загальмувати підприємця на старті, то вона вмикає конвеєр перевірок! На основі цього і виникає питання: - Можна зменшити штучний фіскальний тиск на тих, хто наповнює державну скарбницю та створює робочі місця?

Зменшити кількість перевірок, прийнявши ще один нормативний акт, - хибний шлях. Верховна Рада вже намагалася розглядати проект закону про перевірки суб’єктів підприємницької діяльності. Але велика кількість інспекційних процедур – лише наслідок. Сьогодні у контрольних органів треба забрати головний важіль – право знущатися над підприємцем. Для цього у Господарському кодексі слід прописати, що на суб’єкта підприємницької діяльності може бути накладена санкція тільки у випадку, якщо він завдав матеріальної чи фізичної шкоди державі, громадянину, довкіллю. Якщо ж підприємець не поставив крапку чи не дотримався процедури, то нього можуть застосовувати тільки заходи адміністративної відповідальності. Якщо ми заберемо в інспекторів право “роздягати” бізнес за формальні дії, то вони перестануть переслідувати підприємців. Автоматично відпаде великий пакет норм, якими оперує кожен контрольний орган.

А поки що очевидною є тенденція до визискування: недавно податківці запропонували новий проект закону про касові апарати, від яких малий бізнес втікав у спрощену систему оподаткування. В цьому документі передбачено до ...50 видів покарань.

Люди з бізнесового середовища, як і раніше, скаржаться на корупцію у відомчих структурах. Що змінилося не на папері, а в реальному житті?

А змінилося мало, тому що неправильними є самі методи “лікування” задавнених хвороб. За законом фізики, що більшою є дія, то сильнішою – протидія. Боротися з корупцією – це посилювати агресію, спротив. Жодна репресія себе не виправдала. Це боротьба з наслідком. А треба усувати причини.

Сьогодні корупційною причиною номер один є погані норми, які дозволяють владі бути непрозорою, творити незрозумілі закони, які можна подвійно тлумачити. Іншим про вокативним фактором є бідний чиновник, який має вищу освіту. Його треба захистити від жебрацтва. Інакше він заглядатиме в кишеню до підприємця. В цьому процесі контрольні структури повинні бути незацікавленою стороною. Нині ж вони самі займаються корупцією або “дахують” їй.

Час від часу над бізнесом нависає загроза скасування спрощеної системи оподаткування. Так було за попереднього Президента, так сталося і за нинішнього. То що ж виходить – влада в країні змінилася, а недовіра до “спрощенців” залишилася? Влада обіцяла, що податки стануть меншими, але платитимуть їх усі. На жаль, про цю урочисту клятву, яку дано на революційному Майдані, урядовці швидко забули. Нове керівництво держави почало з другої частини цього гасла – боротьби з “тіньовими” виплатами зарплатні, але не спромоглися зробити навіть найпростішу річ – запровадити єдиний соціальний податок, декларований з початку року.

Питання оподаткування не можна вирішувати механічно – це глибока системна проблема.

Наприклад, коли ми говоримо про єдиний соціальний податок в контексті пенсійного страхування, то насамперед мусимо реформувати наші стосунки з пенсійним фондом – запроваджувати накопичувальну систему пенсійного забезпечення. Коли ж держава, як це сталося сьогодні, залізає в кишеню до пенсійного фонду на 21 млрд. грн. і хоче запропонувати підприємцеві, який працює на спрощеній системі, компенсувати ці втрати – це абсурд. Уряд не має права звинувачувати малого підприємця у схемах мінімізації, тому що це – недолік норм, які прийняті в державі.

Спрощена система оподаткування випробувана життям. Ніхто не може спростувати той факт, що вона дала поштовх до розвитку малого та середнього бізнесу. Але життя рухається вперед. На які недоліки хибує сьогодні спрощена система оподаткування і як слід її вдосконалити з тим, щоб залишити вигоди підприємцям і не нашкодити державним інтересам ?

Є дуже багато варіантів реформування спрощеної системи. Одні пропонують запровадити градацію “величини” малого підприємництва, інші радять збільшити ставки оподаткування. Якщо виникає спірний момент між владою і підприємцями - фізособами, треба виходити на дискусію і приймати норму, яка є обопільно вигідною.

Малий бізнес не дуже змінився за останні 10 років. Його “приріст” спостерігався після запровадження спрощеної системи оподаткування. Але це відбулося не за рахунок якісних перетворень, а внаслідок певного перегрупування. Ті кому погано жилося при старій системі оподаткування, втекли в спрощену. У підсумку держава отримала більше коштів. Але в Україні не стало більше людей, які активно почали займатися бізнесом. Тобто частка надходжень від малого бізнесу зростала не за рахунок його інтенсифікації, а за рахунок згасання великого підприємства. Тому середній клас так і не утворився, і держава для цього нічого не зробила. Зокрема, нині підприємець не зацікавлений зменшувати затрати виробництва, інакше йому доведеться платити податок на прибуток. У свою чергу, така позиція збільшує затратність виробництва, що впливає на ціну і умови конкурентоспроможність на внутрішньому ринку. Як наслідок, в Україні не утворюються прибуток і заощадження населення, тобто той інвестиційний ресурс, який може здешевіти кредити для страхових вкладень, будівництва.

Сьогодні середнім класом себе вважає той, хто має зарплатню до 750 дол., вищу освіту і є соціально захищеним. Сьогодні нинішня влада прагне дожити до “вечора”. Вона не переймається довгостроковими перспективами. Крім того, люди, які керують економічні питання, не мають системного бачення виходу з проблем: замість ринкової перебудови вони намагаються перманентно латати господарські діри. Тому Українське підприємництво, по суті, тупцює на місці. Кістяк малого підприємництва складають громадяни, викинуті з великого бізнесу і молодь, яка закінчила навчання та шукає джерела для виживання.

Як правило, це люди з вищою освітою, професійними знаннями і широким світоглядом. Але, занурюючись у підприємство, вони змушені жити не за підручниками, а за законами “тіньової” економіки. Це ставить підприємництво на межу виживання.

Література:

1. Закон України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” від 6 вересня 2005 р. № 2806–IV// Офіційний вісник України. – 2005. – № 39. – С.30-36.

2. Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” // Відомості Верховної Ради. – 2003. – N 31–32. – Ст.263.