WEB-ресурс научно-практических конференций

Скок Н.С.

Донецький державний університет управління

ВПЛИВ СУБ’ЄКТИВНОГО ЧАСУ НА СОЦІАЛЬНЕ ЖИТТЯ ТРАНЗИТИВНОГО СУСПІЛЬСТВА

Питання про розвиток суспільства, його стабільність є одним з найважливіших питань соціального пізнанні. Специфіка перехідного періоду, в якому зараз перебуває Україна, не дає змоги зробити абсолютно однозначний розклад соціальної структури суспільства, оскільки вона дуже динамічна, знаходиться у фазі становлення. Отже, обґрунтованою є актуалізація уваги дослідників на чинники розвитку транзитивного суспільства , які сприятимуть його стабілізації.

Проблема розвитку суспільства із давніх часів перебувала в центрі уваги дослідників. Вивчення суб’єктивних чинників і об’єктивних умов стійкого розвитку суспільства стає справою важливою особливо в другій половині XX в., про що свідчать роботи К. Ясперса, А. Тойнбі, О. Шпенглера, Р. Арона, П. Сорокіна, X.Ортеги-і-Гассета та ін. Соціально-теоретичні підстави стійкого розвитку суспільства розгортаються в роботах В. С. Баруліна, В. А. Іноземцеві та ін. Необхідно зазначити, що існує чимало матеріалістичних концепцій суспільного розвитку (А.Хаіт, Ф. Ратцель, Т. Мальтус, У.Огборн, К.Маркс, К. Шепард), але всі вони залишають людину за висунутими на передній план матеріальними чинниками розвитку соціуму. Вважали найголовнішим для розвитку суспільства, хоча в різній формі, наявність духовної основи соціального розвитку І. Г. Гердер, О. Конт, А. Тойнбі, П.О. Сорокін. На думку У.Хетчера, дотепер у розвитку суспільства «матеріальному завжди віддавався пріоритет над духовним. Однак щодня ми усе більше переконуємося, що прогрес матеріальної цивілізації сам по собі не здатний вирішити породжені ним самим проблеми: він не тільки не може вивести людство на новий рівень досконалості, але й просто не гарантує збереження життя на Землі [1]. Водночас дослідження даної проблеми поки не одержало характеру теоретичної закінченості. Таким чином, виникає необхідність дослідження суб’єктивних чинників, зокрема, часу, котрий є «обов’язковою мірою соціального життя» [2, с. 497]. Нашою метою є розкриття змісту впливу суб’єктивного часу на соціальне життя як чинника розвитку соціального життя суспільства, що трансформується .

Майбутній розвиток суспільства сполучений з переходом від матеріальної цивілізації до цивілізації духовної... У такій ситуації мирне життя й благоденство народів можливі лише при досягненні досить високого ступеня згоди і єднання людей, а це потребує відновлення моральних цінностей і етичних настанов відповідно до нових завдань [1]. Цінності нової соціальної системи, що «містить у себе як нові, так і резидуальні одиниці, відрізняються за вмістом від цінностей первісної одиниці, хоча їх характеристика в термінах стандартної змінної може залишатися незмінною » [ 3, с. 262 ] . Поряд з об’єктивними чинниками, що впливають на трансформації суспільства, зростає роль чинників, пов’язаних зі змінами в їх ціннісних настановах, поведінці. Транзитивне суспільство характеризується змішанням старого й нового, що знаходить своє відбиття в людській свідомості, у нормативних і повсякденних настановах. Стан «соціальних настроїв і їх емоційно-почуттєве забарвлення , ціннісні уявлення , надії й мрії – все це надто важливо знати для вироблення ефективних антикризових соціальних технологій» [4, с. 11]. Найбільше асоціюється із соціальними змінами поняття часу , яке є основним, визначальним чинником соціальних змін як відмінність від того, що було колись, від того, що стало потім [2, с. 497].

Відповідно до результатів соціологічного моніторингу, у 2008р. майже половина населення України (46,6%) не задоволені своїм станом у суспільстві на теперішній час [ 5, с.35 ] , що може свідчити про незадоволення якістю життя у теперішньому українському суспільстві. Водночас це свідчить про низку якість життя українського суспільства, якщо під якістю розуміти можливість мати ті суспільно-значущі цінності, які українські громадяни вважають для себе найбільш важливими, оскільки « ціннісні структури являють собою «несучі конструкції» особистості , – без яких наступає криза, життя втрачає сенс...» [4, с. 16]. Більшість населення нашої держави (2008 р. – 66,8%) продовжує жити минулим, шкодує про втрату у суспільстві минулих цінностей і відчуває невпевненість у своєму майбутньому. Про це може свідчити відповідь респондентів на твердження, що «раніше, люди краще себе почували, бо кожний знав, як вчинити правильно» (2008р. – 66,8%) [ 5, с.21 ] . Це переконання цікаве для дослідження соціального часу тим, що у тезі «раніше, люди краще себе почували» міститься поняття суб’єктивного часу.

Соціальному часу притаманна «об’єктивна й суб’єктивна складові. Перша є, так звані процеси, що самовідбуваються, зміни, що закономірно настають, які якщо й залежать від людей, то на інституціональному рівні (влада, партії, союзи та інші). Суб’єктивна ж складова соціального часу є власне переживання цих подій, ціннісне ставлення до них [ 6, с. 4 ] . На думку Штомпки П., глибоке занурення у своє минуле, ностальгія за часами, що минули, «найчастіше відбуваються з такими суспільствами , які пережили зміни, які сприймаються ними як регрес стосовно колишнього блиску» [2, с. 503]. Несформовані соціальні й духовні чинники, тобто несформовані соціальні практики людей призводить до несформованих життєвих стратегій. У перехідному суспільстві важливості набувають суб’єктивні чинники, зокрема, суб’єктивний час, від якого безпосередньо залежить структурування майбутнього людини.

Зважаючи на вищевикладене необхідно зазначити, що продовжується деморалізація все більшої частини населення, широко розповсюджуються настрої нігілізму та зневіри, саме тому, поряд з основними чинниками, пов’язаними зі змінами в економічному ладі, що впливають на трансформації суспільства, зростає роль суб’єктивних чинників, пов’язаних зі змінами в соціальній ідентичності людей, їх ціннісних настановах, поведінці. Згідно з розуміння суперечливого характеру поєднання старих, що існували раніше, і нових, що утворюються, цінностей, настанов, настроїв, тобто того, що виникає на цьому стикові, структурування майбутнього постає як завдання формування життєвих стратегій людей, що передбачає необхідність з’ясування, уточнення та подальшого дослідження змісту суб’єктивного часу як чинника розвитку соціального життя суспільства, що трансформується.

Література:

1 .Хетчер У. Экономика и моральные ценности (интервью) // Общественные науки и современность. – 1998. – № 4. – С. 41-48.– http://ecsocman.edu.ru/images/pubs/2004/05/31/0000159948/004Ekonomika.pdf

2.Штомпка П. Социология. Анализ современного общества: Пер. с польск. С.М.Червонной. – М.: Логос, 2005. – 664 с.

3.Парсонс Т. Функциональная теория изменения // Американская социологическая мысль: Тексты / Под ред. В.И. Добренькова.– М.: Изд-во МГУ, 1994. – С. 254-262.

4.Заблоцкий В.П., Бурега В.В. Ценностные измерения кризисного общества // Жизненные стратегии граждан Донбасса: переходное состояние. Социологическое исследование. – Донецк: Донбасс, 2000. – С. 9-31.

5.Головаха Є., Паніна Н. Українське суспільство 1992-2008: Соціологічний моніторинг. – К., 2008. – 85 с.

6.Горяинов В.П. Критерии поступательности, обратимости, стагнации и предсказуемости социального времени // СОЦИС. – 2006. – №4. – С.3-16.