WEB-ресурс научно-практических конференций

Кучеренко Н.Л.

Міжгалузевий інститут управління, м.Ки ї в

СПЕЦИФІКА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ-ЮРИСТІВ

В статті розглянуто дуже важлива тема психологічних особливостей формування правосвідомості майбутніх фахівців-юристів, завдання кваліфікованої підготовки. Автор висвітлює особливості та напрями розвитку професійної правосвідомості майбутніх юристів у процесі навчання у вищих навчальних закладах, визначає вимоги, що висуваються до майбутнього фахівця-юриста.

Постановка проблеми . Кардинальні зміни, що спричиняють потребу у розвитку правосвідомості майбутніх юристів, диктують необхідність оновлення системи підготовки та визначають широку потребу у наданні правової освіти новому поколінню, удосконалення системи освіти у вищих навчальних закладах , які готують майбутніх фахівців - юристів. Науково-технічний поступ ставить нові соціальні та правові орієнтири в системі вищої освіти та диктує нові вимоги, які допоможуть у становленні особистості.

Основними стратегічними напрямками роботи вищої школи визначаються шляхи удосконалення професійної підготовки, яка поєднує в собі високий професіоналізм із соціально психологічними якостями правосвідомого фахівця і патріота, здатного вирішувати наукові і правові проблеми сучасності.

Завдання кваліфікованої підготовки кадрів визначає необхідність психолого-педагогічного забезпечення навчально-виховного процесу на юридичних факультетах з метою використання ефективних шляхів формування особистості майбутнього спеціаліста. Досягнення цих вимог неможливе без цілеспрямованого формування професійної правосвідомості майбутнього юриста, що включає оволодіння необхідними професійними знаннями, набуття умінь і навичок, вироблення потреб, мотивів, інтересів, установок, ціннісних орієнтацій майбутніх фахівців.

Результати теоретичного дослідження визначають, що професія правознавця, юриста вимагає ґрунтовної та різноманітної підготовки, а одним з основних завдань цієї підготовки – це формування здатності до аналітичного оцінювання ситуації. Це оцінювання повинно здійснюватися при постійному розвитку критичного та неупередженого мислення, яке при навчанні майбутніх фахівців-юристів тісно пов’язане з формуванням моральних суджень, уявлень про суб’єкти їх професійної діяльності.

У правовій свідомості майбутніх юристів закріплюються уявлення про правові принципи регулювання суспільних відносин у конкретній соціальній системі. Через професійну правову свідомість виявляється ставлення різних соціальних груп до виробничих відносин, що завжди закріплюються і регулюються системою права.

Важливо й те, що правова свідомість відбиває не тільки економічні, але й політичні, моральні, сімейні, трудові, побутові й інші відносини, що потребують спеціального правового регулювання. На відміну від інших форм суспільної свідомості, правова свідомість конкретизує політичні ідеї і моральні норми в категоріях юридичних прав і обов'язків особистості.

Разом з тим проблема розвитку професійної правосвідомості майбутніх юристів у процесі навчання у вищих навчальних закладах досліджена недостатньо.

На думку Т.В.Кушнікової, правосвідомість це система уявлень та ідей, почуттів та емоцій, що виражають ставлення людини, чи суспільства в цілому, до чинного законодавства, права, а також до діяльності особистості, яке пов’язане з правом. Правосвідомість має бути властива і працівникам, які працюють у галузі юриспруденції, і кожному громадянину країни.

Носіями правосвідомості є різні суб’єкти права: особистість, громадські об’єднання, політичні партії, державні органи та їх посадові особи, юристи-науковці та юристи–практики, суспільство в цілому. В правовій свідомості відбирається ставлення суб’єкта до права, юридичної практики, діяльності та поведінки інших суб’єктів правовідносин, їх оцінка.

Правова свідомість постає як нормативна свідомість винятково юристів, тобто фахівців із середньою спеціальною і вищою юридичною освітою, які володіють професійно-правовими знаннями на практичному, теоретико-практичному або науково-теоретичному рівні; правовими переконаннями, ідеалами і уявленнями про бажане право; оцінним, нормативним, позитивно стійким ставленням до діючого права і правопорядку, пропущеного крізь призму суб'єктивних прав і обов'язків; правовими установками [1] .

Теоретичний аналіз психологічної літератури надав можливість визначити, що теперішнє уявлення про юристів-фахівців у значній мірі – стереотипні. Необхідне якісне і ефективне виконання фахівцями своєї роботи, що впливає на його правосвідомість. Від рівня їх професійної свідомості і професійної культури залежить також поведінка населення відповідно до права та забезпечення особистої безпеки кожної людини в країні.

Правова освіта - це перший крок до самоствердження особистості на формування особистісних якостей у процесі соціальної практики. Вона повинна забезпечити розуміння специфіки роботи, майстерності та мови, які необхідні для майбутніх фахівців-юристів. Розуміння та знання правових, етичних обов’язків, прав і основних свобод особистості, які визнані законодавством країни та міжнародним правом –також є необхідними в практиці майбутнього юриста [2] .

Особливості формування правосвідомості майбутніх фахівців-юристів формується в період навчання у вищих навчальних закладах та становить різносторонню підготовку, наприклад таку як:

- загальна правова підготовка, яка надає фундаментальних правових знань;

- навчання майбутніх професій та їх специфіка – такі як підготовка слідчого, або оперативно-розшукова підготовка, підготовка майбутніх адвокатів та прокурорів та ін.

Правова культура майбутнього фахівця також передбачає творче та критичне осмислення правових законів, норм, нормативів з огляду їх демократичного, морального та гуманістичного змісту.

Через це комунікативна компетентність є одним із найважливіших факторів, що обумовлюють високий професіоналізм правоохоронної діяльності співробітників органів внутрішніх справ. Вона виявляється в таких ознаках:

- здатність встановлювати емоційні контакти з різними учасниками спілкування, підтримувати з ними в необхідних межах довірчі відносини;

- проникливість, здатність розуміти внутрішній світ співрозмовника, його психологічні особливості, потреби, мотиви поведінки, стан психіки;

- доброзичливе, увічливе ставлення до людей, уміння слухати учасника діалогу, емоційно реагувати на переживання співрозмовника;

- вільне і гнучке володіння вербальними і невербальними засобами спілкування;

- уміння в конфліктній ситуації провадити адекватну ситуації стратегію комунікативної поведінки, змінювати стиль спілкування залежно від сформованих обставин;

- здатність до співробітництва, досягнення компромісів, угод;

- розвинений самоконтроль над емоціями, настроєм в екстремальних ситуаціях;

- адекватна самооцінка і почуття гумору [ 3 ].

Сьогодні, правосвідомість студентів, майбутніх фахівців-юристів не відповідає їх правовій орієнтації як на світових засадах, так і на побутовому рівні. Підвищена терпимість до порушень кримінально-правових заборон, до злодійської поведінки осіб близького кругу, особистісні дотримання вимог кримінального законодавства говорять про серйозні недостатки правового виховання молоді.

Юридична школа здатна лише формувати професійну правосвідомість майбутніх фахівців-юристів на базі адекватно сформованої правосвідомості. Корекція правосвідомості юридичній школі не під силу [ 4 ].

Як правило, фахівці – юристи гарно знають норми права, що визначають їх компетенцію, а також регламентують порядок їх службової діяльності. З часом, в залежності від правових норм, що віддаляються від сфери суспільних відносин, юрист постійно повинен працювати як спеціаліст, рівень його знань щодо положенням законодавства знижується, навіть знижується до норм випускника середнього юридичного закладу. Багато юридичних робітників не знають норм, що визначають правові положення своєї професійно-юридичної групи у цілому.

Часто, вони керуються лише знаннями, що отримують на практиці, конкретними професійними навичками та вміннями, звичками, а також різносторонніми проявами професійної активності юристів-фахівців [ 5 ].

Необхідно турбуватися про раціональне сполучення інтересів особистості та суспільства. Особлива значимість у правовій ідеології має юридична наука. Наукова теорія визначає стратегію розвитку правового життя суспільства, що здійснюється всестороннім аналізом сучасної правової ситуації.

Освоєння правової теорії, раціональне осмислення ролі права у житті суспільства є важливим та необхідним елементом юридичної освіти та формування професійного професіоналізму [ 6 ].
С.С.Сливка зазначає і належні вимоги, що висуваються майбутньому фахівцю-юристу, які доповнюють його правову культуру і створюють кодекс його професійної поведінки, стрижнем якої є внутрішнє веління службового обов'язок [ 7 ] :

- психологічні вимоги – знання психіки, психічних явищ людини, уміння користуватися психодіагностикою та психокорекцією у ході роботи;

- моральні та етичні вимоги – визначають засвоєння гуманістичних принципів моралі та вміння керуватися ними на практиці;

- естетичні вимоги – вино виражаються у засобах спілкування, зовнішньому вигляді юриста, знання службового етикету та ін.) ;

- політичні вимоги – це в першу чергу – знання політичної стратегії, тактики держави та політичних партій і рухів, бути політично активним та освіченим.

Належний розвиток правосвідомості майбутніх фахівців-юристів в загальному вигляді можна визначити так:

- усвідомлення в необхідності вести професійну боротьбу з правопорушеннями та злочинністю і додержуватися належного правопорядку;

- вміння визначити та засудити протиправну поведінку, не бути байдужим до порушень не лише на роботі, а й в життєвих ситуаціях;

- переконаність у необхідності дотримуватися справедливості у свободі та правах громадян країни:

- усвідомлення необхідності дотримання законності під час службових обов’язків та професійні знання законодавчої бази країни [8] .

Для рівня розвитку правосвідомості майбутнього фахівця-юриста особливе значення набуває ставлення його до злочинності та знання механізмів боротьби з нею. Можна виокремити деякі особливості розвитку правосвідомості фахівця у цьому напрямку:

- неухильне додержання законності та недопустимість порушень правових принципів і норм;

- неприйняття та негативна реакція на злочинність;

- переконаність у необхідності активної та професійної боротьби зі злочинністю та орієнтація та жорсткість покарання;

- високий рівень внутрішньої правосвідомості та забезпечення правопорядку і законності;

- розуміння необхідності вести боротьбу з правопорушеннями та посягання на цінності як державні, так і кожного громадянина країни;

- особистісне узгодження понять „добра” і „зла” з державними правовими цінностями [ 7 ] .

Професійність майбутнього фахівця-юриста передбачає глибоке знання законодавства та права, переконаність у необхідності додержання прав громадян країни, вміння використовувати наданні знання та досвід під час виконання службових обов’язків у майбутньому.

Можна визначити такі особливі якості фахівця-юриста, як:

широкий кругозір, розвинений інтелект, творче мислення, кмітливість та працездатність, аналітичний склад розуму, вміння прогнозувати та виділяти головне у справі, розвинена інтуїція та уявлення, здатність до досягнення угод на різних етапах роботи, вміння знайти компроміс у спілкуванні, почуття гумору та адекватна самооцінка, самоконтроль над емоціями та поведінкою, а також – високий рівень професійної правової свідомості, чесність, мужність, совісність, принциповість, дисциплінованість, обов’язковість та ретельність у роботі, здатність адекватно реагувати на різні події [9] .

Можна погодитися з О.В Косаревською, яка розглядає особливості розвитку правосвідомості майбутніх фахівців-юристів, що формуються в період навчання у вищих навчальних закладах України і становлять різнобічну підготовку:

1) загальна правова підготовка (одержання фундаментальних правових знань);

2) спеціальна правова підготовка — навчання майбутній професії (оперативно-розшукова підготовка, підготовка слідчого та ін.);

3) загальна фізична підготовка та ін. [3].

У процесі освіти юристів суб'єкти набувають необхідних теоретичних знань у сфері права, отримують перший досвід їх практичного використання.

Під час професійної юридичної діяльності формується вміння користуватися юридичним інструментарієм, розвивається юридичне мислення, правові знання переростають у відповідні переконання, формуються й удосконалюються професійні навички, звички, традиції, розвивається так звана правова інтуїція.

Ознаки якості формування професійної свідомості, можна визначити наступні: правові знання, повсякденного переконання, навички, почуття та їх співвідношення

Для правосвідомості майбутніх юристів особливе значення набуває ставлення до злочинності і заходів боротьби з нею. У зв'язку з цим, розглянемо особливості формування правосвідомості за певними правилами:

1) мати тверду точку зору на злочинну поведінку суб'єктів та осуд посягань на цінності, які охороняються законом;

2) недопустимість порушень соціальних принципів та правових норм;

3) суворе і неухильне знання та додержання законності, високий рівень оцінки правопорядку і законності;

4) негативну реакцію на злочинність, неприйняття її, переконаність у необхідності активної боротьби з нею;

5) більш високий рівень вимог до санкцій за правопорушення порівняно з іншими законослухняними громадянами: орієнтація на жорсткість покарання;

6) більш високу оцінку власної діяльності і діяльності свого відомства, ніж інших .

З цього витікає, що необхідно більше приділяти увагу на систему вимог у навчанні, які висуваються до випускника юриста вищих навчальних закладів:

1) морально-етична (засвоєння гуманістичних принципів моралі, уміння ними керуватися на практиці);

2) політична (знання політичної стратегії та тактики держави, провідних політичних партій і рухів, уміння користуватися інструментарієм політичної діяльності і бути політичне активним);

3) психологічна (знання психічного складу особи, уміння користуватися психодіагностикою у ході вирішення юридичної справи);

4) естетична (виражається в службовому етикеті, мові спілкування, зовнішньому вигляді юриста, естетичному вигляді оформлюваних ним документах та ін.) [3] .

Література:

1. Романов В.В. Юридическая психология. – М . : Юрист, 2000. – 345 с.

2. Сливка С.С. Правове виховання працівників органів внутрішніх справ в сучасних умовах. – Львів, 1991. – 163 с.

3. Косаревська О.В. Формування проф..правової свідомості курсантів на початковому етапі підготовки у вузі МВС : Дис. . .. канд.пед.н. : 13.00.04 . – О ., 2003. – 211 с.

4. Козлов Ю. Кого готовим, господа? // Юрист. – 1998. – № 7. – С. 64

5. Соколов Н.Я. Профессиональное сознание юристов. – М., 1988. – С.173.

6. Хропанюк В.Н. Теория государства и права. – М . , 1998. – С.204 .

7. Сливка С.С. Правове виховання працівників органів внутрішніх справ в сучасних умовах. – Львів, 1991. – 163 с.

8. Голосніченко І. Правосвідомість і правова культура у розбудові української держави // Право України. – 2005. – № 4. – С. 24, 25.

9. Сливка С.С. Інформаційна культура юриста. – Івано-Франківськ, 1996. – 156 с.