WEB-ресурс научно-практических конференций

Ганніченко Т.А.

Миколаївський державний аграрний університет

ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ МАЙБУТНІХ ЕКОНОМІСТІВ У ПРОЦЕСІ МОВНОЇ ОСВІТИ

Сучасні освітні тенденції вимагають суттєвої зміни сформованої системи психолого-педагогічної та методичної підготовки майбутніх економістів. Відповідно до сучасних документів про освіту, вимог суспільства до підготовки кваліфікованих спеціалістів основною метою мовної освіти майбутніх спеціалістів є формування комунікативної компетенції [1]. Для реалізації означеної мети необхідними є розробки ефективних методик навчання, насамперед української мови за професійним спрямуванням. У контексті цієї проблеми актуальним є встановлення етапів формування комунікативної компетенції на заняттях з української мови за професійним спрямуванням та змісту кожного з них.

За розробленою експериментальною методикою нами було визначено етапи формування зазначеної компетенції. Перший етап нашого дослідження – підготовчо-мотиваційний . Мета етапу – ознайомлення студентів зі специфікою курсу навчання української мови за професійним спрямуванням, створення мотивації до вивчення дисципліни. На цьому етапі передбачено виконання наступних завдань: визначення загальних цілей та їх максимальне уточнення відповідно до необхідного змісту; формулювання окремих дидактичних цілей з орієнтацією на досягнення прогнозованих результатів; вибір оптимальних методів, форм і засобів навчання; організація ходу навчального процесу; оцінка поточних результатів і, за необхідності, виправлення, корекція навчального процесу, що спрямований на гарантоване досягнення поставлених цілей.

На першому етапі дослідження ми повідомили про цілі, завдання та зміст навчання курсу „Українська мова (за професійним спрямуванням)”, загальні відомості про мову, її функції, походження та історичний розвиток. Було запропоновано вправи на порівняння мов; вправи на переклад текстів різних стилів із зазначенням особливостей; робота з текстом на підстановку слів; добір синонімів; добір синонімів до професіоналізмів, що мають українські відповідники; визначення термінів у тексті з їх тлумаченням; ігрові завдання: зустріч українця з іноземцем – диспут про образність і поетичність, різноманіття мовних та мовленнєвих засобів тощо. Для самостійної роботи визначено такі завдання: підготувати доповідь „Мова – як засіб спілкування”, „Мова і особистість”, „Мова і професія”, скласти термінологічний словник своєї професії (10-20 статей), підготувати уривки текстів різних стилів для визначення їх одногрупниками.

Наступний етап – тренувальний (формувальний). Оскільки наша експериментальна методика базувалася на застосуванні дидактичних ігор у процесі навчання мов за професійним спрямуванням, метою цього етапу було довести, що дидактична гра є ефективним засобом навчання, що сприяє формуванню комунікативної компетенції майбутнього економіста.

На цьому етапі відбувалося вдосконалення знань, умінь та навичок студентів, набутих ними протягом шкільного курсу, щоб підготувати їх до засвоєння професійної мови. Цей етап включав: виконання завдань на розвиток основних компетенцій, що входять до складу комунікативної компетенції (мовної, мовленнєвої, соціокультурної, стратегічної, дискурсивної), уведенням професійної мови, термінології за допомогою традиційних засобів навчання та із застосуванням дидактичної гри.

Мовна компетенція включає лексичні, фонетичні, граматичні, синтаксичні знання й уміння. Відповідно набуття цього виду компетенції передбачало вивчення теоретичного матеріалу з будови української мови, виконання вправ та завдань на закріплення вивченого матеріалу, освоєння термінологічних одиниць професійного мовлення.

Велике значення мала система відбору лексичних одиниць професійного характеру, нами було використано терміни, що широко вживаються в побуті, засобах масової інформації, текстах загальнокультурного змісту, у професійно-спрямованих текстах.

Вправи зіставно-порівняльного характеру було запропоновано під час вивчення фонетики й орфоепії, що відбувалося паралельно із засвоєнням лексики та граматики і д ля кращого засвоєння професійної термінології. Зважаючи на те, що економічні терміни є переважно англійського походження такі вправи допомагали оволодіти термінами усвідомлено, поглибили загальнолінгвістичний світогляд студентів.

Велике значення для формування цього виду компетенцій мали тексти: суспільно-політичні, країнознавчі, культурологічні і професійно-орієнтовані. Вони створювали змістову базу для оволодіння всіма видами комунікативної діяльності, слугували матеріалом для різного роду завдань, джерелом нових лексичних одиниць, зразків граматичних та синтаксичних структур. Тексти стимулювали появу комунікативних намірів у студентів і були зразками для структурного й мовленнєвого оформлення власного висловлювання студентів. Професійно-орієнтовані тексти створювали мотив-стимул для подальшого засвоєння мови професії в процесі становлення професійних інтересів студентів, отримання нової професійно-значущої інформації.

Мовленнєва компетенція реалізувалася у виконанні різних видів мовленнєвої діяльності: читанні, говорінні, письмі й аудіюванні. Кожен із цих видів був пов’язаний з текстами в усній або писемній формах, або в обох. Завдання на розвиток цього виду компетенції включали усний або писемний переклад тексту; передачу змісту, анотування та реферування; завдання, що зумовлювали діалогічне й монологічне мовлення; оцінку прочитаного або прослуханого (згода, незгода, захоплення, несхвалення тощо), усні презентації, доповіді та ін.

Соціокультурні вміння та навички базувалися на знаннях про суспільство й культуру, традиції та мову. Під час вивчення української мови володіння цими знаннями сприяло кращому національному самоусвідомленню, розумінню самоідентичності, формуванню мовної особистості. „Мовною особистістю називають людину, яка виявляє високий рівень мовної і мовленнєвої компетенції, шанує, любить і береже рідну мову, людину здатну репрезентувати себе в суспільстві засобами мови [2, с.349]”. Студенти набували знань про національно марковані мовні одиниці, український мовленнєвий етикет.

Формування соціокультурної, прагматичної та стратегічної компетенцій відбувалося у єдності з розвитком мовної, мовленнєвої компетенцій. Для формування цього виду компетенцій основним опорним матеріалом був текст.

Наступними етапами було визначено – узагальнювальний і контрольно-оцінний. Під час узагальнювального етапу здійснювалася систематизація і аналіз результатів формувального етапу експериментального навчання, а на контрольно-оцінному їх перевірка і корекція.

Література:

1. Єрмоленко С., Мацько Л. Навчально-виховна концепція вивчення української (державної) мови // Дивослово. – 1994. – №7. – С.28-31.

2. Методика навчання української мови в середніх освітніх закладах : Підручник для студентів філологічних факультетів університетів/ За ред. М.І.Пентилюк – К.: Ленвіт., 2005 . – 399 с.