Жукович М.С., Жукович-Дородних Н.М.

Коледж технологій та дизайну Луганського національного університету ім. Т. Шевченка

Проблеми інтеграції в організації практичної підготовки фахівців

Серед пріоритетних напрямків освіти одне з перших місць займають інтегративні процеси, а саме: інтеграція до європейського та світового освітнього просторів, інтеграція вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації, наукових установ та підприємств для забезпечення високої якості вищої освіти та професійної мобільності випускників вищих навчальних закладів на ринку праці; інтеграція науки і освіти з метою модернізації системи освіти, що засвідчено в Національній Доктрині розвитку освіти в Україні [ 4 ] . Розвиток інтеграційних ідей сприяє удосконаленню сучасного процесу навчання, застосуванню принципово нових технологій до професійної підготовки майбутніх фахівців. На необхідність удосконалення, модернізації освітньої діяльності вказує і Президент України Віктор Ющенко: “ Необхідно переорієнтувати освітню діяльність, що базується на традиційному «академізмові», на реальні потреби суспільства, на розвиток людини як особистості” [ 1 ] .

Як вважає кандидат педагогічних наук Іванченко Є.А., особливо інтеграційні освітні процеси стосуються професійної підготовки фахівців галузі економіки «…для яких сьогодні, як ніколи раніше, характерними є інтегративні процеси, пов’язані з розширенням функцій економістів в управлінні соціальним прогресом, економічним станом країни тощо» [ 2 ] .

Актуальність теми статті зумовлена потребою удосконалення системи професійної підготовки майбутніх економістів.

Інститут соціології НАН України з 1992 року веде науковий моніторинг незадоволення рівнем своєї освіти серед випускників ВНЗ: в 2006 році цілком незадоволеними були 39,9 відсотка опитаних, у 2002 році - 40 відсотків. На жаль, стан справ не змінюється: майже кожен другий випускник і сьогодні негативно оцінює професійний рівень своєї альма-матер. Основною ж перешкодою у працевлаштуванні після отримання диплому за певною спеціальністю є відсутність практичного досвіду роботи. Забезпечити відповідну якість професійно-практичної підготовки надзвичайно важко, адже студента потрібно навчати не лише в аудиторії, а й на майбутньому робочому місці [ 3 ] .

Загальновідомо, що практична підготовка – це основна складова частина підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня “молодший спеціаліст”. Практичні заняття, навчальна технологічна, виробнича та переддипломна практики в структурі навчального плану передбачають оволодіння студентами ґрунтовних професійних умінь за фахом, закріплення теоретичних знань зі спеціальності.

На даний час в існуючій системі освіти кожен навчальний заклад самостійно обирає види та форми організації та проведення практичної підготовки студентів зі спеціальностей, що готуються в ньому.

Однак останнім часом визначається негативна тенденція зниження можливостей і ефективності організації та проведення практичної підготовки, головними причинами чого, на нашу думку є:

· зниження можливостей держави і навчальних закладів фінансування на придбання сучасного технічного оснащення навчально-виховного процесу, і практичного в тому числі, наочних технічних засобів, інструментарію, програмного забезпечення тощо;

· зниження ефективності організації та проведення навчальних, технологічних і переддипломних практик в реальних умовах діяльності підприємств через їх економічну нестабільність, постійні зміни умов господарювання;

· невелике бажання підприємств співпрацювати з навчальними закладами, брати участь у підготовці молодих фахівців, але прагнення приймати на роботу “ фахівців не старше 25 років, зі стажем роботи не менш 5 років”;

· зниження фінансових можливостей навчальних закладів для організації належного контролю і консультацій з боку викладачів-керівників практик;

· постійна відсталість рівня підготовки викладачів і майстрів виробничого навчання науково-технічному прогресу, що стрімко розвивається, надія лише на самовдосконалення педагогів.

Особливо ці фактори мають великий вплив в умовах сьогоднішньої світової кризи, коли впевненість майбутніх молодих фахівців в працевлаштуванні зменшується, штати працюючих на підприємствах скорочуються, а вимоги працедавців до робітників підвищуються.

Однак, на нашу думку, саме в цей час необхідно найефективніше організувати практичну підготовку фахівців в навчальних закладах освіти, забезпечивши таким чином не лише конкурентоспроможність молодого фахівця, а й його мотивацію до подальшого самовдосконалення, розвитку в обраній галузі.

Досвід таких європейських країн, як Німеччина, Данія, Швеція засвідчує раціональність і ефективність створення навчально-тренувальних центрів (НТЦ). Даний досвід в умовах роботи окремих навчальних закладів вже більше 10 років застосовується навчальними закладами України [ 5 ] . Розвиток даної технології з метою удосконалення системи практичного навчання можливий в інтеграції навчальних закладів та організації інтегрованого навчально-тренувального центру в межах певного регіону.

Сутність діяльності такого інтегрованого навчально-тренувального центру полягала б в тому, що на базі одного з закладів освіти, де сформована належна навчально-матеріальна база для проходження практики студентами з певної спеціальності і за складеним графіком організовується її проходження студентами з інших навчальних закладів відповідної спеціальності. Такі навчально-тренувальні центри могли б охоплювати певний регіон.

Зрозуміло, що під час створення інтегрованого НТЦ необхідно враховувати:

· відповідність діючої навчально-матеріальної бази навчального закладу сучасним вимогам проведення практик;

· рейтинг навчального закладу в даному регіоні, наявність викладачів і майстрів виробничого навчання відповідного профілю;

· місцезнаходження навчального закладу, зручність під’їзних шляхів, наявність умов проживання для іногородніх студентів.

Завданнями інтегрованого навчально-тренувального центру мали б стати:

· забезпечення проведення навчальної практики зі спеціальності, відпрацювання окремих елементів практичного навчання;

· забезпечення проведення навчальної практики зі спеціальних дисциплін (наприклад, бухгалтерський облік, комерційна діяльність організацій, маркетинг);

· проведення курсів підвищення кваліфікації викладачів і майстрів виробничого навчання, активний обмін педагогічним досвідом;

· перекваліфікація та організація практичної підготовки безробітних регіону;

· пропагування передових технологій для впровадження в виробництво, зустрічі, кругли столи, обмін досвідом викладачів та працедавців, інтеграція“ теорії ” і “ практики”.

По завершенню практичного навчання може проводитись екзамен або залік з відповідною відміткою у заліковій книжці.

Зрозуміло, що окремим питанням стає фінансування даного проекту. Проблема фінансування витрат на постійне оновлення матеріально-технічної бази, на виплату заробітної плати, можливі стипендії, відрядження на період практики, навчальні і господарські витрати мають бути вирішені не лише за рахунок навчальних закладів. Можливо, знайдуться працедавці, що зацікавлені в отриманні дійсно конкурентоздатних фахівців, які мають не лише теоретичні знання, а й сформовані професійні уміння за фахом?

Література:

1. Віктор Ющенко про освітні перспективи України. – http://osvita-ua.net/vnz/high_school/1249

1. Іванченко Є.А. – http://www.confcontact.com/2007nov/ivancehnko.htm

2. Куклін О.В. – http://www.business-college.com.ua/Pressa/kray2008.htm

3. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХ столітті // Освіта України. – 2000. - №29.

4. Щербак О.І., Куклін О.В. Організація підготовки фахівців у комерційній діяльності. – К., 2001.