WEB-ресурс научно-практических конференций

Стрілець Л.О., Беженар І.В.

Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича

ФРАЗЕОЛОГІЗМИ ЯК ВИРАЖАЛЬНО-ЗОБРАЖУВАЛЬНІ ЗАСОБИ МОВИ

Багатство виражальних засобів мови є одним із переконливих свідчень рівня розвитку мови та її довершеності. Воно виявляється у стилістичній складності, в наявності широкої палітри синонімів, та в інших паралельних способах зображення. Одним із джерел збагачення літературної мови новими виражально-зображальними можливостями та засобами є фразеологічне багатство мови, національне ідіоматичне надбання. Утворення ФО здійснюється на основі непрямої (вторинної) номінації або семантичного перетворення конституентного складу, їх комунікативна значущість полягає в оцінності , емоційності та експресивності. Власне фразеологізми надають мові яскравих рис національного характеру та того неповторного колориту, який різнить мови одну від іншої [3; 4] .

Мова художньої літератури з погляду лінгвістики є передовсім системою мовних виражальних засобів. Фразеологізми є суттєвим компонентом цієї системи, оскільки можливості формування експресивно-емоційно-оцінних конотацій у сфері фразеології набагато ширші ніж у сфері лексикології. Образність їх семантичної структури, узагальнений та переносний характер їх значення, експресивно-стилістичне наповнення обумовлюють широке використання ФО у художніх текстах як яскравого та лаконічного засобу увиразнення мовлення. Семантична гнучкість, неконкретизована адресованість , об’єктно-темпоральна змістова відносність фразеологізму роблять його дуже вдячним матеріалом для естетично спрямованої мовотворчості [4; 28].

Серед фразеологічних звороті в виділяють міжстильові та обмежені вживання м у певному стилі [ 1 ] .

Міжстильовими називаються фразеологічні звороти , що використовуються в усі х стилях мовлення . Міжстильові фразеологічні звороти являють собою загальновживані найменування певних предметів і явищ дійсності . Їм не властиві додаткові відтінки значення , експресивність , емоційність . Переважна більшість фразеологічних зворотів має стил істичні особливості і є опорою образного, емоційно наснаженого мовлення . Ці усталені звороти тяжіють до певного стилю.

За висловлюванням М.О.Бабкіна, ФО експресивно-емоційно забарвлюють той зміст, носієм якого вони є. Фразеологізми не стільки називають особу, предмет, ознаку чи явище, а скоріше змальовують, тобто дають характеристику та виявляють ставлення мовця до об’єкта мовлення. [3; 5]. У більшості ФО конотативний аспект значення домінує над денотативним, тому вони не тільки називають предмет, явище чи дію, але й характеризують і виражають ставлення мовця до них [2; 34]. З ним погоджується М.М. Шанський , стверджуючи, що єдність у змісті ФО номінативних й емоційно-оцінних елементів дає можливість письменникові використати ФО для передачі як логічного змісту думки, так і уяви про щось, а через останнє – і для вираження емоційного ставлення до предмета думки [5; 65].

Дослідники фразеології підкреслюють, що естетичний зміст та виняткова смислова вагомість фразеологізму, як правило, узгоджуються з його граматичною відшліфованістю , словесною економністю, синтаксичною симетричністю і характерною ритмомелодійністю, тобто з філігранністю його форми [4; 66]. Доречно вжитий та вміло акцентований у тексті фразеологізм здатний замінити багатослівну логічну побудову, образно узагальнити сказане, пожвавити мовлення та й надати йому особливої емоційно-експресивної тональності. Внутрішні потенційні виражальні можливості ФО у мовленні можуть ще більше інтенсифікуватися. За В.А.Чабаненком мовленнєва інтенсифікована виразність забезпечується:

а) мовно-структурними засобами (семантикою, звуковим складом слова, наголосом, інтонацією, афіксом, часткою, порядком слів);

б) різноманітними способами й прийомами стилістичної обробки мовних елементів (розтягуванням звуку, алітерацією, асонансом, розбиттям слова на склади на фонетичному рівні, трансформацією усталеної форми, трансформацією граматичних категорій та ін.);

в) застосуванням синтактико-стилістичних фігур (еліпсиса, повтору, плеоназму, градації, ампліфікації, антитези, оксюморона, каламбуру, акромонограми );

г) використанням тропів (метафори, гіперболи, перифрази та ін.);

Отже, мовленнєва інтенсифікована виразність фразеологізмів слугує одним із невичерпних джерел посилення експресивності мовлення та співреалізовує емотивну, волюнтативну / впливову, естетичну та комунікативну функції художньої літератури. Іманентні ознаки ФО – експресивність, емоційність, оцінність – дають підстави виокремити їх як провідні засоби художнього зображення, які містять у собі водночас лінгвістичний і естетичний елементи.

Бібліографія:

1. Подзигун А. С. Семантичні трансформації фразеологізмів як засіб гумору на матеріалі творів В.Кравчука http :// digestnvk 10. org . ua / roboti / ukr / podzihun . doc

2. Скрипник Л.Г. Фразеологія української мови . – К.: Наук . д умка, 1973. – 280 с.

3. Тимощук Н.П. Функціонування фразеологізмів у романах Йозефа Рота. – Автореф. дис ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Н.П. Тимощук ; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. – Л., 2005. – 19 с.

4. Чабаненко В. Основи мовної експресії . – К.: Вища школа, 1984. – 168 с .

5. Шанский Н.М. Фразеология современного русского языка. – М.: Высш . шк ., 1985. – 231 с.