WEB-ресурс научно-практических конференций

К.філ.н. Глінка Н.В.

ЛІНГВІСТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕМОЦІЙНОГО КОНЦЕПТУ СТРАХ

Одним із сучасних напрямів лінгвістичних досліджень є вивчення емоційних концептів (ЕК) , що формують глобальну мовну картину світу. Вивчення емоційних концептів є важливим напрямком лінгвістичних досліджень, адже позначення емоцій у мові мають не тільки розгорнуті синонімічні ряди, але й різняться рівнями емоційної забарвленості та, відповідно, відтворенням у процесі мовлення. Серед найважливіших концептів слід назвати ЕК СТРАХУ, адже саме емоція страху є непідвладною людському контролю та здатна якнайглибше відтворити особливості мовлення та ставлення людини до оточуючого світу. Тому вивчення ЕК СТРАХ має велике значення не тільки для лінгвістики в цілому, але й для психолінгвістики, концептології та перекладознавства.

Сучасна лінгвістика все частіше звертається до вивчення мовної репрезентації внутрішнього світу людини, зокрема її емоційної сфери та взаємодії емоції з оточуючим середовищем. Як вважає дослідник Б.І. Додонов [2, с. 7], яскраво вираженим суб’єктивним відтінком кожної емоції є притаманна їй «інтимності». Адже, передаючи свої переживання лише словесно, людина не розкриває при цьому суть самої емоції. Дійсно, емоційність не може не залишити слід у мові, адже емоційні стани безпосередньо втручаються в її номінативно-комунікативну функцію.

Емоції як найважливіші прояви внутрішнього психічного життя людей категоризуються, утворюючи на ментальному рівні свідомості емоційну картину світу. Концептосфера емоцій, або емоціоконцептосфера (ЕКС) – це світобачення, спроектоване емоційною сферою свідомості індивіда [5, с. 65].

Організаційно ЕКС являє собою ієрархічно упорядковану сукупність введених у мовлення за допомогою лексичних та фразеологічних засобів емоційних концептів – своєрідних “квантів” впорядкованого знання про емоційне життя людини, які знаходяться один з одним у складних структурно-семантичних та функціональних відношеннях [3, с. 60]. Емоція «страх» є одним з найважливіших компонентів ЕКС людини, який обумовлює процес пізнання та орієнтацію людини у світі, характеризуючись біологічними, психологічними та соціокультурними особливостями.

Функціональне призначення страху полягає у тому, що він виявляється у вигляді загостреного сприйняття загрози для життя, благополуччя чи самопочуття людини на рівні відчуттів та активної чи пасивної реакції на несприятливі фактори навколишнього середовища. Специфіка реакції людини на загрозу та виникнення емоції страх визначається рівнем її співіснування у межах конкретного етносу. Страх – базова емоція, яка, маючи біологічний вимір, соціально конструюється і набуває відповідних культурних характеристик [4, с. 12]. Йдеться про накладання суспільних обмежень на способи емоційної експресії, усвідомлені та мимовільні дії людини, спрямовані на знаходження виходу зі створеної ситуації, серед яких чільне місце посідає вираження реакції на страх одиницями національної мови [6, с. 5]. При цьому, соціальна причина виникнення пояснює походження емоції, культурно-історична причина виникнення визначає форми її вираження та способи впливу, і ці знання включаються безпосередньо до структури ЕК.

Отриманий досвід структурується у свідомості людини у вигляді прототипної психолінгвістичної моделі емоції «страх», що описується визначеним набором подій: 1) небезпечна ситуація; 2) власне емоція «страх» та мимовільні реакції індивіда; 3) певним чином усвідомлені дії й мовні реакції людини [7, с. 150]. Зазначена модель узагальнює знання, що формують інформаційний стрижень ЕК СТРАХ і допомагають відтворити його лінгвістичними засобами. Саме завдяки цим знанням ми маємо можливість “проникнути” до структури досліджуваного концепту, виявити суттєві та додаткові елементи його смислового наповнення.

Емоція страх є одним з найважливіших компонентів ЕКС людини, який обумовлює процес пізнання та орієнтації людини у світі. Стан страху безпосередньо виявляється у мимовільних реакціях людини. До них відносяться, наприклад, такі симптоми як неможливість сконцентруватися, зниження тонусу мускулатури, збільшення частоти серцебиття, що відображає неспокій, дискомфорт, зміни у міміці та пантоміміці, мимовільні мовленнєві вигуки тощо. Ці симптоми є підставою для класифікації емоції як неприємної, такої, що приносить невдоволення, у більшості випадків блокує діяльність людини, і відповідно оцінюється нею як небажана.

Дійсно, в українській мові слово «страх» позначає переважно негативну реакцію. Винятком є лише відчуття благоговіння, що крім емоції «страх» відображає стан захоплення та несе в собі емоції згоди, слухняності. Великий тлумачний словник української мови позначає страх як «стан хвилювання, тривоги, неспокою, викликаний чеканням чогось неприємного, небажаного; вираження, прояв тривоги, неспокою тощо (на обличчі, в очах і т. ін.)».

Англійським відповідником ЕК СТРАХ є ЕК FEAR , де денотативним значенням самого поняття « fear » є «a feeling of distress, apprehension, or alarm caused by impending danger, pain, etc». Оскільки в англійській та українській мовах ЕК СТРАХ представлений великою кількістю емоційно-забарвлених елементів, у базовій структурі визначеного концепту можна виділити ядро як базове знання про емоцію та периферію , до складу якої входять усі інші знання [1, с. 45]. Звідси можна зробити висновок, що багатошаровість значень досліджуваного ЕК СТРАХ дає можливість розкрити його структуру у вигляді певної схеми, що відображатиме ядерно-периферійну класифікацію основних поняттєвих напрямків самого концепту.

За визначенням лінгвіста О.О. Борисова [1, с. 49], ядро ЕК СТРАХ складає своєрідне емоційне поняття, що формується на відповідному сприйнятті образів та оцінці. В цей же час периферія формується по мірі “занурення” концепту в англомовне та україномовне культурне середовище. У цьому випадку емоційне поняття про страх дорівнює вже пережитому та оціненому досвіду людини, обумовлене певними світобаченнями та неначе обростає додатковими ознаками, які в свою вписуються у широко розвинену систему зв’язків концепту з навколишнім середовищем аби відтворити максимально точну сукупність знань про нього ж.

Виходячи з вище зазначеного, для більш детального розгляду сфери дії концепту ядро та периферію ЕК СТРАХ можна поділити на відповідні групи, що базуються на якісних складових самої структури концепту: понятійну, образну та ціннісну. В той час, як понятійна складова ядра ЕК відображає прямі, характерні ознаки емоції «страх», до периферії ЕК відносяться саме додаткові ознаки досліджуваної емоції, що якнайбільш чітко відображає різницю між ядерною та периферійною структурою ЕК (напр. страшний, жахливий – бридкий, тривожний ). В свою чергу, образна складова ядерної структури концепту поєднує в собі образ емоції «страх», заснований на сприйнятті, відчуттях, а периферійна – на емоціях, з якими ці відчуття пов’язані та асоціюються (напр. тілом пробігла дрож – трусить, наче в лихоманці ). Що стосується ціннісної складової, універсальна оцінка емоції ядра ЕК змінюється на нехарактерну оцінку емоції у периферії ЕК (напр. нестерпний страх – безглуздий страх ) [1, с. 52].

Таким чином ЕК СТРАХ виступає як ретельно розроблений культурно та соціально визначений базовий складник концептуальної картини світу (ККС) представників англомовної та україномовної спільноти, що відноситься до негативно забарвленої сфери мовлення. До складу досліджуваного концепту входить широкий спектр ознак фізичного, психологічного, соціального й національно-культурного характеру, які розподіляються за ядерною та периферійною зонами, визначаючи цим сукупність значень його численних мовних відповідників.

Таким чином ЕК СТРАХ виступає як ретельно розроблений культурно та соціально визначений базовий складник концептуальної картини світу (ККС) представників англомовної та україномовної спільноти, що відноситься до негативно забарвленої сфери мовлення. До складу досліджуваного концепту входить широкий спектр ознак фізичного, психологічного, соціального й національно-культурного характеру, які розподіляються за ядерною та периферійною зонами, визначаючи цим сукупність значень його численних мовних відповідників.

Література:

1. Борисов О.О. Мовні засоби вираження емоційного концепту страх: лінгвокогнітивний аспект. – Донецьк, 2005. – 262 с.

2. Додонов Б.И. В мире эмоций. – К.: Политиздат Украины, 1987. - 140 с .

3. Красавский Н.А. Эмоциональные концепты в немецкой и русской лингвокультурах. – Волгоград: Перемена, 2001. – 495 с .

4. Селігей П.О. Внутрішня форма назв емоцій в українській мові: Автореф. дис. … канд. філол. наук. – К., 2001. – 20 с.

5. Фесенко С.Л. Лингвокультурологическая специфика эмоциональных концептов // Композиционная семантика: Мат-лы III -й междунар. шк. -с еминара по когнитивной лингвистике, 18-20 сентября 2002 г .– Тамбов: Изд-во ТГУ им. Г.Р.Державина, 2002. – С. 64-67.

6. Шаховский В.И. О лингвистике эмоций // Язык и эмоции. – Волгоград: Перемена, 1995. – С. 5-13.

7. Kovecses Z., Palmer B.G., Dirven R. Language and Emotion: The Interplay of Conceptualization with Physiology and Culture // Cognitive Linguistic Research – N.-Y.: Mouton de Gruyter , 2002. – Vol. 20.– P. 133-161.