Купина М. В.

Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича

Комунікативні інтенції “Ти-висловлень” у прагматичному аспекті

Інтенція є складною мовно-ментальною категорією, яка привертала увагу дослідників ще за часів античності. Зараз цей термін використовується у працях з лінгвістики тексту, літературознавства, прагматики, комунікативної граматики, психолінгвістики та ін. У сучасних лінгвістично орієнтованих дослідженнях знайшли своє відображення різні типи інтенції: номінативні (С.О. Горяєв ), інтенції прохання, згоди, відмови, вираження власної точки зору (Е.Р. Шакірова ), обіцянки (А.В.Антонова), несхвалення (Т.К.Соловйова), захисту (Е.П. Бурмістрова ) та ін. Таку зацікавленість дослідників можна пояснити не тільки важливістю цього явища, але і його складністю.

Актуальність нашої роботи зумовлена її спрямованістю на розв'язання проблеми вербалізації інтенцій у “Ти-висловленнях” на прагматичному рівні мови. Крім того, „інтенція”, що в широкому розумінні означає комунікативний намір адресанта, у нашому дослідженні розглядається у зв'язку з фактором адресата, що не відображено в існуючих дослідженнях цього фактору (Н.Д. Арутюнова , О.П. Воробйова, А.В. Полонський ). Фактор адресата представлений особовим займенником “ you ”, який у сполученні з певною формою дієслова становить лексико-граматичну основу “Ти-висловлення”. Також аналізуються висловлення з дієсловом у наказовому способі, де “ you ” адресата імпліцитне.

Об'єктом дослідження є інтенції “Ти-висловлення”, а предметом - прагматичні закономірності їх актуалізації в англійському художньому дискурсі. Матеріалом дослідження слугували оповідання В. Картер, де виокремлено 582 “Ти-висловлення”.

Суперечливість та складність дослідження інтенцій зумовлена великою кількістю визначень та інтерпретацій цього поняття, найважливішими серед яких є мовленнєвий задум або воля адресанта [1:270]; комунікативна настанова [9:72]; ілокутивна мета висловлення [4:100; 7:172; 5:16]; суб'єктивне значення 12:378]; конкретно-комунікативний смисл висловлення [10:19]; ланка, яка пов'язує людину-адресанта та її знаряддя - мову у мовленнєву діяльність [6:74]; осмислений чи інтуїтивний намір адресанта, який визначає внутрішню програму мовлення і спосіб її втілення [2:116]; спрямованість людської свідомості на об'єкти й стани речей зовнішнього світу [3:101]. У нашому дослідженні інтенцій ми дотримуємося визначення Н.І. Формановської : конкретно-комунікативний смисл висловлення, вважаючи задум, ілокутивну силу, комунікативну настанову, намір, спрямованість свідомості ширшими поняттями, які включають інтенцію.

Мовленнєвий акт як цілеспрямована дія є прагматичною формою актуалізації інтенції. Класифікувавши “Ти-висловлення” за типами мовленнєвих актів Дж . Сьорля [7], ми встановили, що 57% становлять директиви, наприклад:

“ If you do not come with me , I will take you -- you had better come ,” said Canute quietly [11]. У цьому директивному висловленні адресат спонукається до дій за допомогою інтенцій попередження та поради.

“ Think of it , my brother [...] What right have you to lose one of God's precious souls ?” [11]. Інтенція спонукання до роздумів та відповіді на запитання реалізується за допомогою імперативу та питального речення. Окрім інтенцій спонукання (28%), поради (4%), попередження (9%) у “Ти-висловленнях” художнього дискурсу також зустрічаються інтенції погрози (3%), наказу (3%), прохання (2%), вимоги (2%), пропозиції (2%), передбачення (1%), дозволу (1%), заборони (1%), докору (1%).

Решта “Ти-висловлень” (43%) належить до підкласу репрезентативів , наприклад:

“ Eric Hermannson , you are lost , going down at sea ” [11].

“ This wind is the real thing ; you don't strike it anywhere else ” [11]. У цих висловленнях адресант повідомляє певну інформацію про адресата, узагальнює свій досвід, ототожнюючи себе з адресатом. Інтенції “Ти-висловлень” репрезентативів не менш різноманітні, ніж інтенції директивів . Серед інтенцій репрезентативів крім наративної (21%) та узагальнення (2%) зустрічаються також експлікативна (3%), асертивна (2%) та супозитивна (2%) інтенції, інтенції уточнення (10%), підтвердження (1%), заперечення (2%).

Отже, “Ти-висловлення” художнього дискурсу вербалізують переважно інтенції спонукання та наративну , що свідчить про специфіку впливу на адресата як об'єкта цих інтенцій.

Список літератури

1. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества . - 2-е изд . - М.: Искусство , 1986. - 444 с.

2. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики. - К.: Академія, 2004. - 344 с.

3. Безугла Л. Р. Вербалізація імпліцитних смислів у німецькомовному діалогічному дискурсі. - Х.: ХНУ ім.В.Н. Каразіна , 2007. - 330с.

4. Остин Дж . Слово как действие // Новое в зарубежной лингвистике : сб . ст. — М.: Прогресс , 1986. - Вып . 17. Теория речевых актов . - С.22-131.

5. Полюжин М. М. Напрями та одиниці прагматичного аналізу мовленнєвої комунікації // Проблеми романо-германської філології : зб. наук. пр . - Ужгород : Патент, 2003. - С. 6-19.

6. Почепцов О. Г. Основы прагматического описания предложения . - К.: Вища шк., 1986. - 115,[1] с.

7. Серль Дж . Классификация иллокутивных актов // Новое в зарубежной лингвистике : сб . ст. - М.: Прогресс , 1986а. - Вып . 17. Теория речевых актов . - С.170-194.

8. Сухих С. А. Речевые интеракции и стратегии // Языковое общение и его единицы : межвуз . сб . науч . тр . - Калинин : КГУ, 1986. - С.74-83.

9. Формановская Н. И. Речевое взаимодействие : коммуникация и прагматика / Формановская Н. И. - М.: Изд-во ИКАР, 2007. - 480 с.

10. Carter W. The Troll Garden and Selected Stories . - Режим доступу: http://gutenberg.net.au

11. Grice H. P. Meaning // The Philosophical Review . — 1957. - Vol . 66, №3. - P.377-388.