WEB-ресурс научно-практических конференций

Бєлгородцева М.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановського, Україна

ОСОБЛИВОСТІ РОЗПОДІЛУ ВИТРАТ НА ВЕДЕННЯ СТРАХОВОЇ СПРАВИ

В обліковій практиці страхових компаній не приділяється увага розподіленню непрямих витрат на ведення страхової справи, відсутня методика, яка б дозволяла це робити. Такий розподіл, на нашу думку, необхідно здійснювати не скільки для фінансового обліку та складання звітності, а - для управлінського обліку, тобто для управління за центрами відповідальності. Зазначимо, що більшість страхових компаній на ринку України мають розгалужену мережу філій, представництв, відділень, тому розподіл витрат необхідно здійснювати для визначення достовірної оцінки роботи структурного підрозділу, його беззбитковості, встановлення співвідношення отриманих доходів і понесених витрат. Оскільки на відміну від інших видів витрат, витрати на ведення страхової справи підлягають коректуванню, можливим стане визначення економії або перевитрати за центрами відповідальності. З огляду на вищевказане тема дослідження представляється досить актуальною і досі залишається невирішеною.

Метою статті є розробка способів розподілу витрат на ведення страхової справи за центрами відповідальності.

Перш за все, виділимо центри відповідальності, які є в страхових компаніях, а саме: дирекції, філії, представництва, відділення. За своїм призначенням вони виконують аналогічні функції, починаючи із укладання договору страхування, його обслуговування, до моменту врегулювання збитків страхувальникам. Деякі компанії мають також так звані «точки продаж», які призначені лише для реалізації договорів страхування. Як правило, це співробітники туристичних компаній, автосалонів, комерційних банків, які за додаткову плату допомагають продавати страхові продукти. Вважаємо, що розподіл витрат доцільно здійснювати лише за філіями, дирекціями, представництвами та відділеннями. Як правило, на точки продаж припадає незначна частина витрат страховика, а оскільки працівники отримують лише комісійні за реалізацію страхових послуг, тому між такими структурними підрозділами не доцільно здійснювати розподіл витрат.

Розглянемо, як можна розподілити витрати на ведення страхової справи за центрами відповідальності на прикладі однієї з досліджених страхових компаній НАСК «Оранта». В цілому НАСК «Оранта» має 676 структурних підрозділів, які згруповані у 25 дирекцій відповідно в кожній області та АР Крим. Кожна дирекція має у підпорядкуванні представництва, загальна кількість яких дорівнює 642 та понад 7000 страхових агентів. Представництва, відділення, додаткові точки продажів розташовані за територіальною ознакою в обласних центрах та адміністративних районах міста. Наприклад, Донецька обласна дирекція НАСК «Оранта» має 40 представництв, розташованих в районах м. Донецька та найбільших містах Донецької області.

Досить складно вибрати базу для розподілу витрат між центрами відповідальності. Найбільш оптимальним нам представляється розподіл витрат пропорційно кількості укладених договорів страхування та сумі сплачених страхових премій (внесків) в залежності від виду витрат, що розподіляються.

Наведемо види витрат на ведення страхової справи, які доцільно розподіляти між структурними підрозділами (дирекціями) пропорційно сплаченим страховим преміям за договорами страхування:

1.Фонд оплати праці апарату управління (директора та головного бухгалтера дирекції).

2.Витрати на утримання апарату управління (оренда, комунальні послуги).

3.Витрати на забезпечення апарату управління матеріальними ресурсами, в тому числі забезпечення мобільного зв’язку.

4.Витрати на рекламу.

5.Витрати на службові відрядження апарату управління.

6.Витрати на утримання автотранспорту апарату управління.

7.Представницькі витрати.

Саме цей критерій вважаємо оптимальним, оскільки в різних регіонах вартість страхової послуги може суттєво відрізнятися і застосування для бази розподілу критерію «кількість укладених договорів страхування» може привести до формування завищеного показника витрат на окремому представництві або дирекції.

Проте, в НАСК «Оранта» основні витрати вимагають розподілу між представництвами та відділеннями. Оскільки ці витрати пов’язані з роботою різних спеціалістів, які можуть працювати на декількох структурних підрозділах і мають відношення до різних сфер діяльності компанії, доцільно застосовувати в якості бази розподілу різні критерії.

В табл. 1 наведено витрати на ведення страхової справи, які вимагають розподілу між представництвами та відділеннями.

Таблиця 1. Розподіл витрат на ведення страхової справи між представництвами

Як видно з табл. 1, представлений основний перелік витрат, які потребують розподілу за центрами відповідальності. За наведеними витратами запропоновано виділяти три критерії розподілу. Так, для співробітників відділу введення договорів страхування та андерайтингу доцільним є застосовування в якості бази розподілу кількість укладених договорів страхування, оскільки трудові витрати працівників не залежать від виду і форми страхування, страхової суми та ін.

Оскільки страхові компанії мають різну структуру, керівництву компанії необхідно проаналізувати витрати на ведення страхової справи і скоректувати їх розподіл за центрами відповідальності, зважаючи на конкретні потреби.

Запропоновані способи розподілу витрат на ведення страхової справи за центрами відповідальності дозволять не тільки їх контролювати, а й визначити доцільність і ефективність його роботи.

Список літератури:

1. Белоконева Ф.Н. Учет расходов на ведение дела – М.: Издательский дом «АудиториЯ», 2003. – 256 с.

2. Вахрушина М.А. Бухгалтерский управленческий учет: Учебник для вузов. – М.: ЗАО «Финстатинформ», 2000. – 533 с.

3.Вещунова Н.Л. Бухгалтерский учет в страховых организациях: учеб. практическое пособие. – М.: ТК Велби, Изд-во «Проспект», 2006. – 608с.