WEB-ресурс научно-практических конференций

Філінчук І.Я.

Україна

ГІПОТЕЗИ ВИНИКНЕННЯ ТА ФОРМУВАННЯ ГРАМАТИЧНОЇ КАТЕГОРІЇ РОДУ

Цілком прийнятною є думка про те, що в глибокій давнині люди уподібнювали неживі предмети з живими, але існування граматичного роду в індоєвропейських мовах в основному пов’язано з морфологією (слова ділилися на роди в залежності до закінчень цих слів.

Граматичний рід є однією з найменш логічних категорій, але в той же час у цій граматичній категорії міститься найбільше несподіванок. Граматичний рід слова, зазвичай, пов’язують зі статтю істоти яку він позначає, проте, рід істоти часто не співпадає в тих мовах, в яких граматичний рід є чітко вираженим.

Існують три основні гіпотези походження граматичного роду: семантична, морфологічна і синтаксична. Прибічники семантичної концепції (І.Г. Гердер, Я. Гримм, В. Гумбольдт), вважають, що в основі граматичного роду лежить протиставлення за статтю? ознака статі переносилася давніми індоєвропейцями на предмети неживої природи. Причому цей перенос проходив по принципу: все велике, швидке, активне відноситься до чоловічого роду, все мале, спокійне, пасивне – до жіночого, а все штучне та збірне до середнього [3, с.201].

Прихильники морфологічної концепції трактують рід, як формальну категорію, суть якої полягає в класифікації субстантивів, але відбиття немовної реальності, а опозиція по статі сприймається як результат пізнішої раціоналізації іменної морфології [2, с.40].

Прихильники ж синтаксичної концепції (Г. Штейнталь, Дж. Фодор, В.В. Йоффе ), вважають, що рід можливий тільки в тих мовах в яких існує такий синтаксичний зв'язок, як узгодження.

Існує багато теорій розвитку граматичного роду, проте найбільш обґрунтованими є теорії А.Мейє та К.Бруннера.

На думку А. Мейє спочатку існувала відмінність не за родами, а за категоріями „живий-неживий предмет”. Таким чином, іменники поділялися на два класи – живі й неживі [4 , с. 129]. Оскільки індоєвропейська прамова була спочатку мовою активно-стативної будови, предмети та явища, що оточують людину, мислилися або як речі (артефакти), або як живі суб’єкти дії (факти). При цьому не обов’язково „істотами” могли бути тільки живі істоти (тварини, люди). Такі важливі у житті давньої людини “предмети”, як вогонь і вода, також могли розумітися як жива божественна сила. Зовнішні частини тіла людини (наприклад, рука, нога, око, зуб) мислилися як живі (активні) предмети, а внутрішні органи (серце, печінка) – як неживі (інактивні) предмети. ж ивими (божественними) силами чоловічого й жіночого роду могли мислитися, як сказано вище, і такі предме­ти, як вогонь і вода. Іменники, що позначали дерева, мислилися активними предметами (істотами), тоді як плоди цих дерев – як неживі предмети (інактивні) (пор. укр. яблуня – жін. роду (як дружина ) , але яблуко – середнього роду).

Карл Бруннер вважає, що спочатку граматичний рід не мав нічого спільного з поняттям статі, так само як ці поняття не є ідентичними в сучасних мовах (наприклад, у німецькій мові das M?dchen, das M?nnchen, das Weib - середньго роду ) [3 , с. 216]. Наприклад, історично до чоловічого роду в основному належав найчисельніший клас індоєвропейських іменників з основою на –о. Однак спочатку такі іменники не позначали ні виключно людей чи тварин чоловічої статі, ні неживі об’єкти, що були “чоловічими” через метафоричну персоніфікацію (уособлення). Наприклад, *ekwos “кінь” чи *wlqos “вовк” не позначали самців, вони позначали певного конкретного вовка чи коня. Відповідні їм іменники з основою на – ? (*ekw?, *wlq?) мали родове чи збірне значення, тобто позначали вид “кінь” та вид “вовк” чи групу цих тварин. Таким чином, клас був представлений жіночим родом, а окремі особини – чоловічим.

Ці три категорії – конкретне, родове та збірне – згодом були узагальнені, і закінчення прикметників та займенників почали узгоджуватися з основою іменника. Так, на думку Бруннера, рід став одним із основних класифікаційних принципів у індоєвропейських мовах [1 , с. 218].

Отже, на основі теорій А.Мейє та К.Бруннера можна зробити висновок: спочатку існувала відмінність не за родами, а за категоріями “живий – неживий предмет”, граматичний рід не мав нічого спільного з поняттям статі.

Перспективою подальшого дослідження є розвиток граматичного роду та способи його вираження.

Список літератури:

1. Бруннер К. История английского языка, т.2. – М.: Просвещение, 1995. – 392с.

2. Вгин Я.И. Поэтика грамматического рода. - Петрозаводск, 1992

3. Даниленко В.Л. Ономасиологическое направление в грамматике. – Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1990. - 240c.

4. Левицький В.В. Основи германістики. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2006. – 528 с.

5. Левицкий В.В. Основы сравнительной морфологи германских языков. – Черновцы: Рута, 2004. – 127 с.

6. Садовник Н. В. Концептуалізація роду в давньоанглійській картині світу. // «Гуманітарний вісник»: Серія: Іноземна філологія: всеукр. зб. наук. пр. Число ІІ. – Черкаси: ЧДТУ, 2007. – С. 461-466.