WEB-ресурс научно-практических конференций

Галушка А.О.

Горлівский державний педагогічний інститут іноземних мов, Україна

АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ПРИБУТОК»

Становлення та розвиток в Україні ринкової інфраструктури суттєво змінило економічне, інформаційне і правове середовище функціонування підприємства. Тобто суб'єктам господарювання необхідно орієнтуватися на такі результати виробництва і реалізації продукції, що дозволять не лише покривати свої витрати і забезпечувати повторюваність виробництва в незмінних масштабах, але і фінансувати розширення виробничої діяльності, вирішення соціальних проблем. Оскільки за рахунок отриманих прибутків суб'єкт господарювання виконує свої зобов'язання перед персоналом, постачальниками, банками, а також державою та отримані фінансові результати є джерелом збільшення масштабів виробництва, то процес визначення та уточнення поняття «прибуток» в сучасних умовах ринкової економіки стає важливим аспектом управлінської діяльності.

Перші визначення прибутку збігалися зі значенням валового доходу, який за індивідуалістичною системою розподілу поділявся на три категорії: доходи від капіталу, землі та доходи від праці.

Прибуток за К.Марксом – це перетворена форма додаткової вартості, відношення між необхідним і додатковим робочим часом.

Під впливом теорії продуктивності капіталу, а також концепції граничної корисності склалася неокласична теорія прибутку. Вона мала подвійне тлумачення. З одного боку, Дж.Б . Кларк , Л. Вальрас вважали, що прибуток – це винагорода, ціна одного окремого фактору виробництва (капіталу), не враховуючи винагороди за всі інші фактори (землю, працю). З іншого – комплексний дохід підприємця від усіх факторів виробництва. Особливим чинником, який мав вплив на розвиток неокласичної теорії прибутку, був ризик. Це поняття досліджується у працях І.Фішера, Г. Мюрдаля як важливий розрахунковий показник, що використовується для аналізу прибутків в умовах недосконалої конкуренції і надприбутків.

Розвиток ринкових відносин в економіці України потребує нових підходів до управління формуванням і розподілом прибутку. Тому й саме визначення прибутку зазнає певних змін. Не дивно, то в сучасних умовах серед вітчизняних та закордонних вчених існують різні точки зору на це поняття.

С.Ф. Покропивний розглядає прибуток як ту частину виручки, що залишається після відшкодування витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. На нашу думку, таке розуміння прибутку обмежується тільки кількісним визначенням категорії і не розкриває його економічної природи. Зазначимо, що передусім прибуток – це частина грошових накопичень, що створюється підприємством будь-якої форми власності. Тому М.Я. Коробов вважає, що прибуток підприємства – це взагалі єдина форма його грошових накопичень.

Під прибутком російський економіст Д.С. Моляков розуміє грошове втілення частини вартості додаткового продукту. А.М. Поддєрьогін визначає прибуток як частину поновленої вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Таким чином, наголошується на важливості процесу реалізації виробленого продукту за кошти.

У публікаціях останніх років І.А. Бланк одним із перших в Україні використовує поняття співвідношення ризику і доходу у своєму визначенні прибутку. На думку вченого, прибуток – це втілений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності, та є різницею між сукупним доходом і сукупними витратами у процесі здійснення цієї діяльності. Ми вважаємо, що це визначення є найбільш точним визначенням сутності економічної категорії прибутку і є найбільш прийнятним для умов ринкових відносин.

Водночас прибуток як економічна категорія відображає кінцеву грошову оцінку виробничої та фінансової діяльності і є найважливішим показником фінансових результатів підприємницьких структур. У загальному вигляді прибуток – це доход від певної діяльності за винятком витрат на її здійснення. Він сигналізує про необхідність заходів щодо зменшення собівартості продукції, нарощування обсягів виробництва і реалізації, розширення асортименту виготовлюваних товарів, доцільність змін у ціновій політиці. Він є визначальним критерієм ефективності господарювання та джерелом формування фінансових ресурсів. Сума прибутку, отримана підприємством, є дуже важливим показником. Але щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, прибуток необхідно порівняти зі здійсненими витратами. По-перше, витрати можна розглядати як поточні витрати діяльності підприємства, тобто собівартість продукції (робіт, послуг). По-друге, витрати можна розглядати як авансовану вартість (авансований капітал) для забезпечення виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства.

Таким чином, слід підкреслити, що однозначного трактування поняття «прибуток» в літературі не існує. Можна зробити лише узагальнюючий висновок, що дана економічна категорія відображає кінцеву грошову оцінку виробничої та фінансової діяльності і є найважливішим показником фінансових результатів підприємницьких структур, їх фінансового стану. У загальному вигляді прибуток – це доход від певної діяльності за винятком витрат на її здійснення.

Список літератури:

1. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств. – К.: 3нання, 2001. –384с.

2. Субботович Ю.Л. Прибуток у господарській діяльності підприємства // Фінанси України. – 1999. – №12.– С.39-46.

3. БланкИ.А. Управление прибылью . – К.: Ника-Центр , 1998 . – 544 с.

4. Якубовский Н. Актуальные проблемы промышленного производства // Экономика Украин ы . – 1997. – №10.– С.4-13.