WEB-ресурс научно-практических конференций

Кривенко М.П.

Київський національний університет ім. Т. Шевченко, Україна

ВИКОРИСТАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ НА ЗАСАДАХ КОМПЛЕКСНОГО ПІДХОДУ

Стрімке підвищення рівня конкуренції на внутрішньому і зовнішніх ринках, зростання вимогливості споживачів призводить до того, що у найближчі десятиліття сподіватися на процвітання може лише те підприємство, яке володітиме конкурентними перевагами в різних сферах. Але жодне підприємство не може одночасно мати конкурентні переваги по всім характеристикам товарів чи методам їх просування. Необхідним є обрання пріоритетів та вироблення стратегії, найбільш ефективної за існуючих ринкових умов. На відміну від тактичних дій на ринку, стратегія повинна бути спрямована на забезпечення конкурентних переваг у довготерміновій перспективі. В свою чергу, однією з основних вимог до підтримки конкурентоспроможності підприємства є розширення кількості та джерел конкурентних переваг, їх комплексне використання.

На сьогодні для успішного функціонування підприємства на ринку в умовах високої конкуренції, йому необхідно забезпечити себе відповідними конкурентними перевагами та ефективно їх використовувати. Для досягнення тих чи інших конкурентних переваг в своїй діяльності підприємство дотримується певної обраної стратегії. Враховуючи необхідність володіння конкурентними перевагами одночасно в кількох сферах діяльності, все більш актуальним стає питання використання конкурентних переваг на засадах комплексного підходу.

Ще у 1980 році професор з Гарварду Майкл Портер у своїй книзі «Стратегія конкуренції» запропонував три базові стратегії для зміцнення конкурентних переваг – лідерство у витратах, диференціація та фокусування (на диференціації, на витратах). З того часу стратегії Портера не втратили своєї актуальності. При цьому базові стратегії конкуренції мають суттєву різницю в характері конкурентних переваг що досягаються. У зв’язку з цим виникає питання чи можливе одночасне використання кількох базових стратегій в рамках однієї компанії (бізнес-структури) чи необхідно кожну зі стратегій реалізовувати в окремих підрозділах компанії? Найбільш розповсюджена точка зору, заснована на дослідженнях М. Портера, передбачає фокусування на одній зі стратегій через їх фундаментальну несумісність.

Але, сучасні підходи в менеджменті говорять про те, що поєднання різних стратегій конкуренції в рамках однієї бізнес-структури не тільки можливе, а й в деяких випадках навіть більш ефективне - при вірній організації можливий ефект мультиплікації та отримання додаткових конкурентних переваг

Так, якщо розглянути виробниче підприємство, що випускає певні види продукції, то можна побачити, що на підприємстві можуть одночасно ефективно використовуватись різні стратегії:

- сегмент що характеризується постійним та великим обсягом партій буде спеціалізувати на «лідерстві у витратах»

- сегмент з невеликими партіями, різними умовами виробництва, не постійними замовленнями може мати спеціалізацію на диференціації

- сегмент з орієнтацією на 1го великого постачальника чи на певний географічний ринок може ефективно використовувати стратегію фокусування тощо.

Комплексне використання конкурентних переваг в рамках стратегії підприємства можливе також за допомогою впровадження гнучких виробничих систем та організації автономних робочих груп. Гнучкі виробничі системи (ГВС) – найбільш ефективний засіб автоматизації серійного виробництва, який дозволяє переходити з одного виду продукції на інший з мінімальними витратами часу та праці (зазвичай такі системи машин є автоматизованими). Таким чином використання ГВС забезпечує високий потенціал сумісності різних стратегій конкуренції за рахунок можливості поєднання цехового та потоково-конвеєрного типів виробництва. За рахунок цього досягається висока продуктивність та узгодженість окремих виробничих ланок.

Великі диверсифіковані компанії США, Японії, Західної Європи вже давно використовують автоматизовані системи в різних виробничих сферах: автоматизоване управління обладнанням (CAM – Computer Aided Machine), інтегроване управління виробництвом (CIM – Computer Integrated Manufacturing), автоматизоване проектування (CAD – Computer Aided Design) тощо. Подібні системи організації технологічних процесів позитивно впливають на собівартість продукції, дозволяють гнучко реагувати на специфічні запити споживачів, підвищувати якість продукції.

Отже, як ми можемо бачити, проблема комплексного використання конкурентних переваг достатньо складна і часто не має однозначного вирішення. Узагальнюючи існуючі наукові підходи до цієї проблеми та практику діяльності підприємств можна зробити наступні висновки :

- Положення про «несумісність» базових стратегій конкуренції достатньо розповсюджене але має достатньо суттєві наслідки для рішення проблеми проектування виробничої структури підприємства. Однак в своїй основі подібне положення не є життєздатним, так як суперечить одній з ключових вимог досягнення ефективної конкурентоспроможності підприємством – розширення арсеналу різних конкурентних переваг та їх джерел.

- Більш ефективним напрямом для підприємства є фокусування на різних стратегіях конкуренції в рамках єдиного виробничого комплексу. Це пов’язано з обмеженістю виробничих ресурсів та потужностей. Створення окремих структур, що будуть працювати в рамках різних стратегій, не може продовжуватись нескінченно, як того вимагає ринок, через значну капіталоємність нових виробництв.

- Практика іноземних компаній доводить, що одночасне слідування кільком базовим стратегіям не поставило їх у невигідне конкурентне становище. Навпаки, 70% подібних компаній відрізняються більш високим показником прибутковості на інвестованих капітал, ніж ті конкуренти, які надали перевагу реалізації домінуючої стратегії в рамках самостійних виробничих підрозділів. Крім того, кожна з базових стратегій конкуренції передбачає різні умови реалізації та різні вимоги, яких необхідно дотримуватись щоб досягти успіху. Це, в свою чергу, передбачає певну різницю в організаційній структурі та культурі компанії.

Список літератури:

1. Азоєв Г.Л., Челенков А.П. Конкурентные преимущества фирмы. – М.: ОАО Типография «НОВОСТИ», 2000. - 256 с.

2. Должанский И.З. Конкурентоспособность предприятия. – Донецк: Норд-Пресс, 2005. – 361с.

3. Фатхутдинов Р.А. Управление конкурентоспособностью организации. - М., 2004. - 544 с.

4. Michael Porter. Competitive Strategy: Techniques for Analyzing Industries and Competitors. - 2nd edition. - Simon & Schuster. - 1998. - 396 p.