WEB-ресурс научно-практических конференций

Кузь К.В.

Східноукраїнський національний університет ім. В.Даля, Україна

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТА

Проблема формування та розвитку особистості активно розробляється у філософії, загальній та соціальній психології та в інших науках. Але це не виключає необхідності її дослідження в педагогіці. Незважаючи на значну кількість досліджень та великий обсяг опублікованих праць, проблему формування та розвитку особистості не можна вважати вирішеною. Вона завжди актуальна і надзвичайно важлива, враховуючи об’єктивну потребу суспільства у формуванні гармонійної, цілісної, всебічно розвинутої особистості.

У Законі України «Про освіту» фокусується увага на необхідності забезпечення всебічного розвитку «людини як особистості й найвищої ц інності суспільства, розвитку її талантів, розумових і фізичних здібностей, ви ховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до відомого соціального вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого і культурного потенціалу народу» [1].

Ці ідеї стверджуються у Національній доктрині розвитку освіти в Україні, розвиваються та конкретизуються у чинному законодавстві в галузі освіти. Положення, закладені в ньому, актуалізують питання підготовки студентів до майбутньої професійної діяльності у тісному зв’язку з їхнім особистісним розвитком.

Педагогічні аспекти формування та розвитку особистості, визначення його змісту, цікавили як дослідників минулого (П.П. Блонський , А. Дистерверг , Я.А. Коменський , А.С.Макаренко, В.А.Сухомлинський, К.Д.Ушинський, С.Т.Шацький), так і сучасних учених (Д. Белухін , А.Бойко, В.Рибалка та ін.). Концептуальним положенням щодо формування особистості присвячені роботи таких вчених, як О.М.Леонтьєв, Б.Ф. Ломов , К.К.Платонов, В.Г.Асєєв, Л.І. Божович , Б.В. Зейгарник .

Поняття «формування особистості» включає єдність об'єктивних та суб'єктивних умов, що визначають процес становлення та розвитку людини. Тільки враховуючи вплив всієї сукупності суспільних відносин у сполученні із суб'єктивною діяльністю суспільства і самої людини можна говорити про багатобічний вплив на особистість і відповідно про її формування та розвиток. Формування — це процес створення, додання форми, закінченості чому-небудь [3, С. 887] . Формування особистості, тобто її соціально-значущих якостей, відбувається в результаті засвоєння та присвоєння індивідом суспільно виробленого досвіду. Тобто, у людини відбувається присвоєння норм і цінностей, формується суспільна спрямованість особистості. Головне у формуванні особистості — формування нових мотивів та потреб, їхнє перетворення і супідрядність. Досягти цього шляхом простого засвоєння не можна. Засвоєний — значить знаний, але ще не реально діючий, тобто мотив неістинний. Необхідно, щоб відбувся процес проживання ситуації, коли досвід буде привласнений людиною.

За теоріями С.Л. Рубінштейна , О.М.Леонтьєва і О.Г.Асмолова, особистість формується в діяльності та народжується з діяльності. Особистість, на їхню думку, виступає, з одного боку, як умова діяльності, а з іншого — як продукт діяльності. «Спільна доцільна предметна діяльність людей» являє собою вихідну, « породжувальну » основу розвитку особистості. «Власний психічний розвиток особистості опосередковано її діяльністю», — підкреслював С.Л.Рубінштейн [4, С. 683]. Через організацію зовнішньої діяльності особистості можна і необхідно організовувати її внутрішню діяльність, тобто психічні процеси, які саморозвиваються . Цей механізм має назву «інтеріоризація» — «процес формування внутрішньої структури та механізмів людської психіки на основі засвоєння і трансформації структур специфіки людської діяльності; формування індивідуальної свідомості як соціального явища» [5, С.186]. Інтеріоризація забезпечує засвоєння особистістю зовнішньої діяльності , у процесі якої формується, на думку О.М.Леонтьєва, внутрішня діяльність, тобто відбувається « самоактивність і саморозвиток особистості» [2, С. 286]. Саме на цей саморозвиток має бути спрямована виховна робота навчального закладу.

Процес формування особистості, з одного боку, повинен відповідати сутнісним характеристикам професійного виховання, а з іншого ? враховувати реальний рівень розвитку особистості студента. При цьому необхідно враховувати значну різницю у вікових та індивідуальних особливостях студентів перших і випускних курсів. Необхідно відзначити, що від того, наскільки вміло організовано процес пред'явлення студентові варіантів участі у позаудиторній діяльності і можливостей самовизначення на основі власних інтересів, буде залежати й результат ? сформованість особистості студента.

Підсумовуючи вищевикладене, зазначимо, що теоретичне і практичне значення проблеми всебічного гармонійного розвитку особистості, досягнення нею відповідного рівня розвитку як необхідної умови здійснення удосконалення суспільства ставить завдання єдності інтелектуальної і вольової сфер духовного життя людини.

Список літератури:

1. Закон України «Про освіту» // Голос України. – 1991. – 16 липня. – С.2.

2. Леонтьев А.М. Избранные психологические произведения: В 2 т. ? М., 1988 ? Т. 1.

3. Ожегов С. И. Толковый словарь русского языка : 80000 слов и фразеологических выражений / С. И. Ожегов, Н. Ю. шведова ? 4-е изд., допол . ? М.: Азбуковник, 1997. ? 944 с .

4. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии . ? СПб .: Питер Ком, 1999. ? 720 с.

5. Фельдштейн Д.И. Психология становления личности . ? М., 1994.