WEB-ресурс научно-практических конференций

Макарова М.В.

Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ЗВУКОВОГО РЯДУ ПРИ РОБОТІ З ФІЛЬМОМ НА ЗАНЯТТЯХ З ПУПМ НА МОЛОДШИХ КУРСАХ МОВНОГО ВУЗУ

Відео є одним з найпривабливіших та ефективних засобів навчання іноземній мові. Застосування відео дозволяє створювати ситуації, наближені до реальних умов спілкування, стимулює розумову та мовленнєву діяльність студентів, сприяє закріпленню вже набутих навичок усного мовлення, забезпечує перехід до спонтанного мовлення.

Серед багатьох питань, пов’язаних з методикою застосування відео на заняттях з ПУПМ важливе місце займають варіанти звукового супроводу та їх доцільність при роботі з різними типами фільмів.

В процесі роботи з фільмами важливо встановити, яким варіантам звукового супроводу слід віддавати перевагу на початковому етапі навчання, щоб запобігти пасивному перегляду фільму та якомога краще стимулювати студентів до непідготовленого мовлення, враховуючи те, що на молодших курсах мовного вузу переважно застосовуються тематичні та ситуативно-тематичні фільми, які відрізняються прозорістю змісту та відсутністю проблематики.

Прикладом коротких ситуативно-міжтематичних фільмів можуть слугувати сюжети з відеокурсу " Alles Gute ", що відображають повсякденне життя в ФРН. Відеокурс розрахований на початківців і охоплює лексику з багатьох тем І курсу і тому ідеально підходять для роботи зі студентами І курсу. Саме такі фільми дають студентам початкового ступеню навчання можливість розмовляти досить вільно в рамках відносно обмеженого лексико-граматичного матеріалу.

Звуковий супровід може бути повним чи частковим (до окремих кадрів чи серії кадрів фільму). Досвід роботи з відео свідчить, що при застосуванні тематичних чи ситуативно-міжтематичних фільмів звуковий супровід більшою мірою себе не виправдовує, бо, як було зазначено вище, на відміну від фабульних такі фільми не потребують додаткових роз’яснень. До того ж робота з такими фільмами проводиться, як правило, на заключному етапі роботи над темою з ПУПМ, коли студенти повинні самостійно вживати вивчену лексику в нових ситуаціях спілкування, тому в більшості випадків доцільно обмежуватися частковим звуковим супроводом і в першу чергу до фрагментів, які пов’язані з діалогічним мовленням, оволодіння яким вважається важчим за монологічне.

Відсутність звукового ряду в цьому випадку може компенсуватись за рахунок коротких мовленнєвих стимулів з боку викладача: а) фраз, які вводять студентів у ситуацію, яка представлена в фільмі чи його окремих кадрах; б) перехідних фраз від кадру до кадру чи від однієї серії кадрів до іншої; в) звернень, спонукань, реплік, які виражають здивування, твердження, запитання, констатацію факту тощо; г) короткого коментарю до кадру, серії кадрів, обсягом від однієї-двох до трьох-чотирьох фраз.

Якщо у зв’язку зі змістом фільму потрібні деякі нові слова, то їх бажано відпрацьовувати до початку демонстрування фільму, якщо звичайно не йдеться про лексичні одиниці, значення яких студенти можуть легко зрозуміти з контексту, на основі знання правил словотвору чи за схожістю звучання зі словами рідної мови.

Повний звуковий супровід, як підкреслюється в методичній літературі, слід подавати до фабульних чи пізнавальних фільмів. При роботі з ситуативно-міжтематичними фільмами повний звуковий супровід доцільно застосовувати лише при повторному демонструванні, аби студенти могли порівняти свої записи, зроблені під час першого перегляду фільму, з тим, що вони почули при його повторі.

М.-Л. Бранді та Д. Арнсдорф , концентруючи увагу на можливостях варіювання звуку та зображення, пропонують наступний варіант окремого використання цих двох джерел інформації: студентів ділять на дві групи і працюють з ними в окремих приміщеннях. Одна група переглядає фільм без звукового супроводу, інша лише слухає аудіозапис до фільму. Студенти роблять помітки, після чого обидві групи знов збираються разом і намагаються поєднати побачене та почуте. Наприкінці заняття студенти обох груп переглядають фільм у звуковому супроводі.

Окреме використання звуку та зображення є дидактично виправданим, бо у першому випадку (відео без звуку) на основі побаченого у свідомості студентів виникає уявлення про ситуацію (події) фільму; у другому (відео без зображення) на основі звукового ряду (музики, діалогів та шумів) у свідомості студентів виникають картини, які допомагають визначити ситуацію фільму. Інтерес студентів до того, чи співпадуть їх уявлення з подіями фільму, стимулює їх до непідготовленого мовлення.

При роботі з тематичними та ситуативно-міжтематичними фільмами переважно має місце умовно-непідготовлене мовлення, тому що такі фільми чи їх окремі фрагменти "задають" зміст висловлювань і в значній мірі їх послідовність. Але у разі, якщо фільм демонструється без звукового супроводу, то студентам доводиться "видавати" з довготривалої пам’яті мовний матеріал, який максимально відповідає поданим ситуаціям спілкування, що надає відбору мовних засобів творчий характер.

Таким чином, застосування фільму чи його окремих фрагментів без звукового супроводу якомога краще відповідає кінцевій меті навчання іноземних мов, бо вже на початковому ступені навчання, коли переважно має місце умовно-непідготовлене мовлення, воно стимулює до спілкування іноземною мовою, надає заняттю комунікативний характер, сприяє формуванню уміння та навичок непідготовленого мовлення.