WEB-ресурс научно-практических конференций

Москаленко Л.А., к.е.н. Хринюк О.С.

Національний технічний університет України «КПІ»

ХАРАКТЕРИСТИКА СТРАТЕГІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В КРИЗОВИХ УМОВАХ

Кризові явища на підприємстві викликаються різноманітними причинами, які умовно можна поділити на дві групи:

• зовнішні , що не залежать від суб'єкта керування;

• внутрішні, що залежать від суб'єкта керування.

Надзвичайно актуальним є їх своєчасне виявлення, ідентифікація та врахування в процесі управління фінансово-господарською діяльністю підприємством. При цьому кризові явища на рівні підприємства можна поділити на локальні та стратегічні, нейтралізація яких вимагає адекватної системи заходів. Оскільки стратегічна криза призводить до радикального порушення нормальної виробничої діяльності, управлінський вплив щодо її попередження має величезне значення.

Практика діяльності підприємств в умовах нестабільності показує, що першою умовою підготовки підприємства до функціонування в кризових умовах є розробка стратегічного плану, спрямованого на розробку комплексу заходів стратегічної спрямованості по виходу із кризи. При цьому центральним питанням виступає формування стратегії підприємства, адекватної прийнятим місії та цілям підприємства, з однієї сторони, та врахування внутрішніх та зовнішніх умов і можливостей , з другої сторони.

В кризових умовах підприємства можуть використовувати наступні основні види стратегій.

1. Стратегія розвитку ринку, яка може дати ефект в таких випадках:

1) при розширенні ринку; 2) виникненню нових сегментів на ринку; 3) при появі нових областей застосування добре відомої продукції.

2. Стратегія концентричної диверсифікованості, яка базується на пошуку й використанні додаткових можливостей для виробництва нових товарів, продуктів, послуг, схожих на товари, продукти, послуги підприємства.

3. Стратегія горизонтальної диверсифікованості, що припускає пошук можливостей росту на існуючому ринку за рахунок нової продукції, відмінної від тої, яка уже використовується.

4. Стратегія конгломератної диверсифікованості, що полягає в розширенні, технологічно не пов'язаних з колишньою продукцією, нових товарів і продуктів, які реалізуються на ринках.

5. Стратегія вертикальної інтеграції, яка виражається в розширенні підприємства за рахунок придбання структур, що перебувають технологічному «ланцюжку», або посиленні контролю над ними.

6. Стратегія горизонтальної інтеграції, яка проявляється в діях підприємства, спрямованих на поглинання підприємств-конкурентів або встановлення більше твердого контролю над ними.

7. Стратегія диференціації, яка проявляється через розширення випуску привабливих для багатьох споживачів товарів різних видів.

8. Стратегія низьких витрат, яка орієнтує керівництво підприємства на розширення ринків і масове виробництво товарів, за допомогою яких можна мінімізувати витрати й пропонувати низькі ціни.

9. Стратегія концентрації (вузької спеціалізації) націлює на роботу з вузькоспеціалізованими або унікальними товарами, продуктами, послугами.

10. Стратегія копіювання може використовуватись малими підприємствами, які випускають недорогі, але якісні вироби.

11. Стратегія оптимального розміру знаходить своє застосування в тих сферах бізнесу, які неефективні й малоприбуткові для великих підприємств.

12. Стратегія участі в продукті великого виробника полягає у використанні франчайзингу, як системи договірних відносин між великим виробником і малим підприємством, при якій останньому надається право користуватися товарною маркою, технологіями й устаткуванням великого виробника.

13. Стратегія ліквідації як радикальний випадок стратегії скорочення, коли підприємство не може вести подальший бізнес, і входить в процес банкрутства.

14. Злиття підприємств як стратега можливе в умовах самоліквідації одного підприємства з метою зменшення витрат при роботі в іншому спільному підприємстві.

15. Стратегія "збору врожаю" припускає відмову від довгострокової участі в даному бізнесі з метою одержання максимальних доходів у короткостроковій перспективі, що застосовується стосовно безперспективного бізнесу.

16. Стратегія часткового скорочення підрозділів полягає в тому, що підприємство закриває або продає одне з безперспективних, неприбуткових підрозділів.

17. Стратегія часткового скорочення видатків носить характер тимчасових короткострокових заходів, пов'язаних зі зниженням виробничих витрат, скороченням наймання й звільненням персоналу, скороченням виробництва товарів і виробничих потужностей при виникненні кризових явищ.

На практиці в процесі антикризового управління підприємства можуть застосовувати різні стратегії залежно від видів факторів розвитку кризи. В умовах нестабільності зовнішнього середовища вироблення й реалізація стратегії діяльності підприємства має багато переваг, і, зокрема, робить підприємство більше підготовленим до раптових змін і криз.

Список літератури:

1. Криза як початок розвитку, або що чекає українську економіку 2009 року (рос.). - http://www.epravda.com.ua.

2. Миронова Н.С. Концептуальні підходи до формування антикризових стратегій у державному управлінні. - http://anticriza.ru/.