WEB-ресурс научно-практических конференций

Папп Н.В.

Ужгородський національний університет, Україна

Особливості формування інноваційного потенціалу регіону

З розвитком інноваційної діяльності пов'язують вихід вітчизняної економіки із кризового стану, зростання обсягів ви робництва, вихід на нові ринки, адаптацію підприємств до ринкового середовища. Від результатів науково-технічної та інноваційної діяльності значною мірою зале­ жить оновлення основних фондів, рівень технічної оснащеності підприємств, стан вітчизняної економіки, її конкурентоспроможність. Водночас проблема переходу на інноваційну модель розвитку не стільки науково-технічна чи організаційна, скільки фінансова, пов'язана з пошуком шляхів використання інвестиційних та кредитних ресурсів.

Актуальними на сьогодні є завдання пошуку та впровадження відповідних важелів, підходів та методів сучасного розвитку регіонів, спроможних підвищити його інноваційний потенціал.

В умовах ринкових відносин важливо органічно пов’язати реалізацію науково-технічного потенціалу в інноваційному процесі з відповідною адекватною реалізацією інвестиційного потенціалу. Його можна подати як сукупність фінансових ресурсів – грошовий капітал, який суспільство може виділити для забезпечення інноваційного процесу, відтворення капіталу. Залучення інноваційного потенціалу до інноваційного процесу, його формування, відтворення, реалізація відбуваються за допомогою ринкового саморегулювання в органічному поєднанні з державним регулюванням.

Під інноваційним потенціалом розуміється єдність і взаємодія наукового, освітнього, управлінського і модернізованої частки технічного потенціалу. Разом з цим, інноваційний потенціал розглядається як підсистема більш складнішої категорії «це частина економічного потенціалу, що забезпечує розвиток науки і техніки і впровадження їх досягнень в економіку, забезпечуючи тим самим її зростання» [3, с.179]. З погляду структурної характеристики інноваційний потенціал – це “сукупність науково-технічних, технологічних, інфраструктурних, фінансових, правових, соціокультурних і інших можливостей, що забезпечують сприйняття й реалізацію нововведень, тобто одержання інновацій” [2].

Важливе місце серед вироблення національної інноваційної системи повинна займати розробка результативної системи управління інноваційною діяльністю на місцях як принципово нового механізму впливу держави на економіку в умовах ринку. Для цього необхідно вирішити такі завдання: проаналізувати реальний стан наукового та інноваційного потенціалу території; визначити концептуальні підходи до створення системи управління інноваційним розвитком економіки території; розробити структуру управління територіальним інноваційним комплексом. Наукові підходи до використання, відтворення, розвитку інноваційного та науково-технічного потенціалів мають ґрунтуватися як на загальних принципах, так і на всебічному врахуванні особливостей, ситуації, що склалася на всіх територіальних рівнях.

Інноваційна інфраструктура в регіоні повинна являти собою мережу взаємопов'язаних структурних одиниць, які надають необхідні послуги іншим суб'єктам інноваційної діяльності. Це повинні бути структури, основним видом діяльності яких є сприяння ефективній інноваційній діяльності в регіоні та за його межами. Важливим є принцип формування інноваційної інфраструктури, виходячи з її функціонального призначення. Оскільки найбільш болючою проблемою є забезпечення інноваційної діяльності фінансовими ресурсами, особливу увагу необхідно приділити формуванню кредитно-фінансової сфери інноваційної інфраструктури.

Зокрема, до основних диспропорцій, які намітились у формуванні структурної будови інноваційного потенціалу регіону та негативних наслідків, які вони спричиняють, належать:

- наявність значної кількості висококваліфікованої кадрової складової, проте відсутність фінансових ресурсів, необхідних для її повноцінного використання, призводить до непоправної втрати талановитих конструкторів, інженерів та винахідників;

- нестача фінансових ресурсів призводить до морального та фізичного старіння матеріально-технічної складової, що гальмує в часі, а інколи унеможливлює ефективне здійснення НДДКР, що зумовлює втрату інноваційної ідеї;

- недостатній рівень розвитку інноваційної інфраструктури ускладнює процесс формування та розвитку в регіоні джерел фінансування інноваційної діяльності, гальмує розвиток інформаційно-методичної складової інноваційного потенціалу та процес комерціалізації інновацій.

У ході управління інноваційними процесами на регіональному рівні пріоритетну підтримку повинні мати підприємства, що мають власну базу для проведення дослідно-експериментальних та науково-технічних досліджень, відповідний кадровий потенціал і пов’язані із значними фінансовими затратами. Їх потрібно націлювати на випуск нової продукції і використання наявного потенціалу, а за необхідності підтримувати відповідні елементи інноваційної інфраструктури регіону.

Для ефективного вирішення інноваційних регіональних проблем пропонується: формування організаційно-фінансових механізмів управління розвитком інноваційної діяльності; інтеграція ресурсів і інтелектуального потенціалу науки, промисловості й бізнесу для інноваційної діяльності; створення міжрегіонального ринку інновацій із залученням інвестицій; мотивація інноваційної діяльності в різних галузях економіки.

Розв'язання проблеми інноваційного розвитку може значно вплинути на подолання негативних явищ перехідного періоду. Передумовою й важливою складовою будь-якої інновації є інноваційний потенціал, тому кожному суб'єкту господарювання необхідно знати й розуміти теоретичні основи, закономірності процесу формування, структуру, джерела зростання, методи оцінки й напрями ефективного використання такого потенціалу. Вільне володіння цими питаннями дасть змогу об'єктивно оцінювати свої можливості, розробляти нові напрями інноваційної діяльності, сформувати ефективну стратегію інноваційного розвитку.

Список літератури:

1. Гуменюк Д.О. Участь держави у формуванні інноваційно-інвестиційного потенціалу // Фінанси України. – 2005. – № 10. – С. 51-59.

2. Лисин Б., Фридлянов В. Инновационный потенциал как фактор развития // Инновации . – 2002. – №7. – С. 25.

3. Проблеми управління інноваційним розвитком підприємств у транзитивній економіці: Монографія /За заг . ред. С.М. Ілляшенка . – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2005. – 582 с.