WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н . Папп В.В.

Інститут регіональних досліджень НАН України, Україна

НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ РЕГІОНАЛЬНИХ СУСПІЛЬНИХ СИСТЕМ

Значимість горизонтальних зв’язків регіональних систем для стійкості всієї системи “країна” в Україні досить велика. В умовах тривалої глибокої економічної кризи міжрегіональне співробітництво розширює можливості регіональних органів управління в збільшенні внутрішнього потенціалу регіонів, створює умови для більш ефективного вирішення регіональних проблем в економічній, соціальній і політичній сферах. Розширення міжрегіонального співробітництва стало закономірним проявом бажання, що виникло “знизу”, від самих регіонів, знайти в нових умовах своє місце в системі держави і національної економіки з ринковими основами господарювання.

Наявність суттєвого регіонального дисбалансу соціально-економічного та культурного розвитку в країні ускладнює проведення єдиної політики соціально-економічних перетворень, формування загальнодержавного ринку товарів і послуг, збільшує загрозу регіональних криз, дезінтеграцію національної економіки. Регіональні диспропорції гальмують забезпечення високих темпів економічного зростання на всій території держави.

Методологічним проблемами регіонального співробітництва присвячені роботи В.Андрійчука, П. Бєлєнького , Л. Вардомського , М. Гонака , О.Гонти, М. Долішнього , Є. Кітовського , П. Луцишина , Ю.Макогона, М. Мальського , Н. Мікули , А.Мокія, О. Оксанича , М.Паламарчука, О.Паламарчука, В.Пили, С.Писаренко, В. Поповкіна , С.Романова, Є.Сича, М. Фащевського , О. Чмир , О. Шаблія , Л. Шевчук, І.Школи та інших.

Існують різні форми і механізми взаємодії регіональних систем. До економічних форм відносяться співробітництво регіонів шляхом їхньої участі в діяльності міжрегіональних асоціацій економічної взаємодії, спільна робота при реалізації великих інвестиційних проектів, що торкають інтереси декількох регіонів, у тому числі в рамках державних цільових програм, двостороннє співробітництво шляхом укладання договорів і угод, участь у міжрегіональних виставках та ін.

Співробітництво регіональної системи може виражатися у взаємодії органів управління даної системи з органами управління чи суб'єктами інших регіональних господарюючих систем.

Механізми реалізації двосторонніх угод як форми міжрегіональної взаємодії виражаються у створенні середовища для співробітництва окремих товаровиробників, допомоги підприємствам і установам регіонів в участі у виставках і ярмарках, розвитку інфраструктури, створенні торгових домів, представництв, участі в круглих столах, конференціях.

Крім двостороннього співробітництва регіональних органів управління воно може виражатися також у “прихованій” формі шляхом взаємодії великих господарюючих суб’єктів.

Існуючі в Україні форми міжрегіональної взаємодії не вичерпуються перерахованими вище. Механізми горизонтального економічного співробітництва регіонів з розвитком у країні ринкових відносин, а також удосконаленням технологій будуть ускладнюватися і розширюватися. У найближчій перспективі можна чекати появи і розвитку таких нових форм як створення міжрегіональних розрахункових систем, взаємодія регіонів в питаннях бюджетного планування, поява великих інвестиційних проектів на транспорті та у телекомунікаціях.

Однією з важливих форм міжрегіонального співробітництва є взаємодія підприємств і організацій різних регіонів країни. Така взаємодія здійснюється між підприємством (організацією), з одного боку, і центром регіональної системи, тобто органом управління регіоном, з іншого, чи між двома господарюючими суб’єктами різних регіонів.

У цілому міжрегіональна взаємодія підприємств виробничого і невиробничого секторів в Україні має позитивний характер, як необхідний елемент збереження спільного економічного простору країни, що, у свою чергу, є однією з ознак стабільної держави. Однак можливість тих чи інших структур здійснювати хоча б частковий контроль відразу над декількома регіонами може бути використана і для досягнення інтересів окремих груп впливу, при цьому завдаючи шкоди суспільству в цілому. Врахування цього факту особливо важливе у період підготовки і проведення виборів і наступного за ними перерозподілу сфер впливу різних груп, що мають міжрегіональні інтереси.

Економічна інтеграція товаровиробників і підприємств сфери послуг в значній мірі залежить від масштабу країни і пануючої в ній економічної моделі, від сегментування споживчого ринку, від здатності транспортної та іншої інфраструктури забезпечувати ці процеси. Вона, як правило, позитивно відбивається не тільки на економічних показниках окремих підприємств, але і на виробничій, а також інших підсистемах регіональної системи в цілому.

Іншими напрямками розвитку міжрегіонального співробітництва можуть стати створення інфраструктури міжрегіональних ринків різних товарів, потужних міжрегіональних галузевих лізингових центрів, клірингових центрів, організація єдиних інформаційних мереж для взаємного інформування по найважливіших економічних і правових питаннях і т.п.

Очевидно, з розвитком технологій відбудеться формування нових форм і механізмів міжрегіональної взаємодії у виробничій і фінансовій сфері.

З огляду на масштаби країни, особливості її адміністративно-територіального устрою, неоднорідність економічних та інших умов господарства, необхідність економії на транспортних витратах, у зміцненні внутрідержавних інтеграційних процесів, найбільш перспективним є пряма участь товаровиробників (поєднуваних у міжрегіональні корпорації і компанії), а також фінансово-кредитних установ у реалізації великих міжрегіональних інвестиційних проектів, реалізованих на території суміжних регіонів країни.

Отже, щоб забезпечити швидке та найбільш результативне залучення регіону до міжрегіональної співпраці необхідно вдосконалити організаційно-економічний механізм регулювання міжрегіонального співробітництва, дія якого спрямовуватиметься на трансформацію міжрегіональних зв’язків.

Основними напрямками раціоналізації організаційної системи механізму є вдосконалення нормативно-правового забезпечення, забезпечення дієвої структури управління (створення органу для координації міжрегіонального співробітництва на загальнодержавному рівні), покращення обліку і контролю через впровадження системи моніторингу міжрегіонального співробітництва, впровадження стратегічного планування та прогнозування, підвищення значення інституцій ринкової інфраструктури.

Список літератури:

1. Матвієнко П. Узагальнююча оцінка розвитку регіонів // Економіка України. – 2007. - №5. – С. 26–35.

2. Предборський В.А. Трансформаційні протиріччя у регіональному вимірі як тініутворюючі фактори розвитку // Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. - № 10 (65). – С. 136-139.

3. Ростанец В., Топилин А. Социальные структуры региональной интеграции // Экономист . – 2006. - №2. – С. 53-59.

4. Офіційний сайт Державного комітету статистики. - ukrstat.gov.ua