WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Петрова І.В.

Донецький державний університет управління, Україна

СУТНІСТЬ ЕКОНОМІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ РЕГІОНУ

З поглибленням економічного розвитку саме на рівні регіонів виникають і накопичуються проблеми соціального, економічного і політичного характеру, які в рамках кожного з них носять специфічний характер. Ігнорування особливостей територій підсилює їх відмінність в соціально-економічному розвитку і рівні життя населення, суперечності між центром і регіонами. Не випадково багато сучасних дослідників бачать причину зниження темпів ринкової трансформації економіки України в її забороні саме на регіональному і мікроекономічному рівнях. В зв'язку з цим справедливим було б твердження про те, що формування економічної політики держави неможливе без урахування економічних інтересів кожного з її суб'єктів і їх узгодження. Вивчення економічних відносин на рівні регіону, особливо дослідження цього процесу в аспекті економічних інтересів припускає системність, в якій ця категорія була б охарактеризована адекватно її економічній природі.

У зв'язку з цим, представляється важливим врахувати методологічні підходи, що склалися до теперішнього часу у вивченні цієї проблеми в науковій літературі. До них, зокрема, відноситься детермінованість інтересів потребами (як їх матеріальною основою) і економічними відносинами (соціальною основою інтересів), ядром яких є відносини власності.

Дійсно, власність означає відносини між людьми з приводу привласнення умов і результатів виробництва, в рамках яких присутні об'єкти і суб'єкти привласнення. Самі ж суб'єкти є носіями історично певних економічних відносин і відповідних ним інтересів . Зв'язок між відносинами власності і економічними інтересами носить причинно-наслідковий характер, що не завжди виявляється на поверхні явищ, але полягає в тому, що типи, форми, різновиди економічних інтересів, їх зміст і способи реалізації визначаються відносинами власності.

Перехід до ринкового типу економіки, здійснюваний в нашій країні, виявляється перш за все, в затвердженні різноманіття відносин власності. У основі цього різноманіття лежать відносини приватного привласнення, які стають їх основною формою. Відносини привласнення, з одного боку, включають як елементи, економічні інтереси суб'єктів власності, а з іншого - служать їх соціальною основою. З цього виходить, що оскільки економічні інтереси не можуть розглядатися поза відносинами власності, що зумовлюють економічні відносини в будь-якому суспільстві, вони, як і самі ці відносини, є історично певною категорією, за змістом, формою прояву і реалізації якої змінюються разом із зміною економічних відносин.

У економічній літературі до цих пір немає єдиного погляду на трактування взаємозв'язку потреб і інтересів. Ряд дослідників вважає інтереси виразом цільової функції потреб, або усвідомленими потребами.

У першому випадку, визнаючи відмінність потреб і інтересів, стверджується, що ці дві категорії різним чином характеризують умови матеріального життя суспільства, причому потреби не тільки дають імпульс виробництву, але і є його продуктом. Інтереси ж служать лише імпульсом розвитку виробництва. Різні і функціональні ролі потреб і інтересів, як рушійних чинників виробництва, які полягають, відповідно до цієї точки зору, в тому, що інтереси покликані указувати на мету, виражаючи напрям руху їх окремих суб'єктів або груп, а потреби характеризують стан умов матеріального життя цих суб'єктів. При всій привабливості і продуктивності такого підходу в нім простежується причинно-наслідковий зв'язок інтересів і потреб. Тим часом відомо, що людина і суспільство діють для задоволення тих або інших потреб, виходячи зі своїх економічних інтересів. З цього стають ясними причинно-наслідкові зв'язки між потребами і інтересами, через які перші стають матеріальною основою других.

Друга точка зору веде до відомого ототожнення потреб і економічних інтересів на тій підставі, що обидві ці категорії нерозривно пов'язані з виробництвом і споживанням. Більш того, цей підхід дає підстави до віднесення економічних інтересів до суб'єктивних категорій, оскільки, ототожнюючи потреби з інтересами, він ставить наявність інтересів в залежність від усвідомленості або неусвідомленості потреб на різних рівнях суспільної структури.

Насправді, усвідомлена потреба детермінує діяльність кожного з суб'єктів економічних відносин, перетворюючись на мету цієї діяльності, робить по суті невідмітними один від одного категорії "інтерес" і "потреби", відмінність між якими зводиться лише до суб'єктивного чинника - усвідомлення потреб. При подібному підході рішення питання про природу економічних інтересів стає більш ніж уразливим.

В той же час більшість дослідників дотримуються погляду на взаємозв'язок економічних інтересів і потреб як на об'єктивно існуючу форму відносин, що виникають в процесі діяльності різних суб'єктів цих відносин. Але лише з'єднання взаємозалежних суб'єктів людської діяльності в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання з метою задоволення потреб породжує певні економічні інтереси.

Таким чином, економічні інтереси є опосередкованою ланкою між потребами суб'єктів і їх виробничою і іншою суспільною практикою, є соціально і історично обумовленою необхідністю задоволення останніх. У свою чергу, потреби складають матеріальну основу економічних інтересів, оскільки інтерес народжується в процесі конкретних дій орієнтованих на задоволення потреб, а нез факту усвідомлення.