WEB-ресурс научно-практических конференций

К.фіз-мат.н. Резніков С.І. ^* , Резнікова Ю.С. ^**

^* Інститут туризму Федерації профспілок України , ^** НДІ праці і зайнятості населення Мінпраці України та НАН України

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ОБОВ ’ЯЗКОВИХ ПРОФЕСІЙНИХ ПЕНСІЙНИХ СИСТЕМ В УК РАЇНІ. ДОСВІД ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

Перспективним законодавством України (проект Закону України «Про обов’язкову професійну пенсійну систему») передбачено зміну джерел фінансування дострокових пенсійних виплат окремим категоріям застрахованих осіб, які зайняті на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, шляхом запровадження додаткового професійного пенсійного забезпечення .

Подібний підхід цілком узгоджується із загальносвітовими історичними тенденціями розвитку та удосконалення національних систем пенсійного захисту населення .

Як свідчить міжнародний досвід [ 1 ] , на початковому етапі професійні пенсійні системи розвинених країн світу існували у вигляді сукупності окремих професійних пенсійних програм, які не мали обов’язкового статусу на державному рівні. Основне призначення подібних програм, запровадження яких відбувалося за ініціативою окремих роботодавців шляхом утворення приватних пенсійних фондів, полягало у забезпеченні додаткового до державних пенсійних виплат доходу по закінченні трудової діяльності для окремих груп за професійною ознакою (професійне пенсійне забезпечення за місцем роботи). Поступово, внаслідок колективних переговорів та розвитку соціального діалогу, рівень охоплення зайнятого населення професійним пенсійним забезпеченням за місцем роботи значно зріс, досягнувши 80-90%, тобто останнє набуло квазіобов’язкового характеру. Наступним етапом стало надання більшості існуючих сукупностей приватних професійних пенсійних програм квазіобов’язкового характеру обов’язкового статусу в результаті державних заходів, спрямованих на їх закріплення та стабілізацію.

Сучасна криза солідарної складової системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування України, а також недостатній розвиток недержавної складової, обумовили обов’язковість характеру участі відповідних категорій застрахованих осіб у додаткових недержавних професійних пенсійних системах за місцем роботи (далі – ППС) вже на початковому етапі запровадження. Однак, враховуючи наявний незадовільний стан більшості галузей, які підпадатимуть під дію означених систем, актуальним та необхідним вбачається напрацювання відповідних заходів, які сприятимуть недопущенню надмірного фінансового навантаження роботодавців сплатою професійних пенсійних внесків.

У даному аспекті корисним може виявитись досвід Великобританії, система пенсійного забезпечення якої вважається однією з найдосконаліших пенсійних систем у світі.

Однією з особливостей пенсійної системи Великобританії є надання права альтернативної участі у другому державному рівні (державне професійне пенсійне страхування) та одному з видів недержавного пенсійного страхування [1]. Зокрема, за наявності на підприємстві відповідної визначеним вимогам, прийнятної з точки зору надійності (ліцензованої) професійної пенсійної програми, роботодавцю дозволено сплачувати обов’язкові пенсійні внески тільки до базової складової державного пенсійного забезпечення (перший рівень). При цьому в обмін на відмову від майбутніх прав на отримання пенсійних виплат з другого державного рівня працівникам також дозволено робити менші відрахування до Національної системи страхування у порівнянні із тими, які залишились учасниками другого державного рівня.

Обов’язковим критерієм переходу до альтернативного пенсійного страхування шляхом участі у недержавній професійній пенсійній системі за місцем роботи є забезпечення останньою належного рівня професійних пенсійних виплат, а саме, еквівалентного (або зазвичай вищого) другому державному рівню доходу по закінченні трудової діяльності.

Враховуючи сучасну соціально-економічну ситуацію в Україні, стан галузей економіки та перспективи їхнього подальшого розвитку, а також обов’язковий характер участі у ППС , встановлений перспективним законодавством, доцільним вбачається розглянути питання щодо надання можливості альтернативної участі (в якості класичного прикладу виступає досвід Великобританії) у накопичувальній складовій державної системи пенсійного страхування України (другий державний рівень) та ППС. Подібний підхід дозволить роботодавцям сплачувати пенсійні внески тільки до солідарної складової державної системи пенсійного страхування України (перший державний рівень), що сприятиме частковому зменшенню фінансового навантаження останніх сплатою сукупних страхових внесків на користь працівників відповідних пільгових категорій.

При цьому обов’язковим критерієм переходу до альтернативного пенсійного страхування має бути належний рівень професійних пенсійних виплат, що їх у змозі забезпечити професійна пенсійна система за місцем роботи. На думку авторів, зазначений рівень повинен бути не нижчим за прогнозний рівень пенсійних виплат з накопичувальної складової державної системи пенсійного страхування України.

Список літератури:

1. Аналитический вестник «Зарубежный и отечественный опыт организации и совершенствования национальных систем социального страхования» . – М . , 2006 . - № 13 (301) .