WEB-ресурс научно-практических конференций

К.пед.н . Стечкевич О.О.

Львівський науково-практичнийцентр професійно-технічної освіти АПН України , Україна

УМОВИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ПЗ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ В ПТНЗ

Абсолютна більшість фірм, організацій, установ, незалежно від форм власності і організаційних форм, користуються невичерпними можливостями інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ). У зв'язку з цим актуальним стає питання пошуку і залучення фахівців відповідного профілю підготовки і кваліфікації. Визначальною умовою при оцінці кандидата на працевлаштування є не наявність певної освіти, а ступінь кваліфікації, знання і, особливо, практичні навики в даній спеціальності. Причому багато фірм віддають перевагу багатовекторним фахівцям, що мають практичний досвід роботи з ІКТ різного (широкого і вузького) функціонального застосування.

Впровадження нових технологій, комп'ютеризація виробництва і сервісу, зростання відповідальності і необхідність виживання фірм в умовах жорсткої конкуренції автоматично залишає безробітними фахівців, що не володіють цими якостями в належній мірі. Основні конкурентні переваги на ринку праці мають ті фахівці (незалежно від професії), які в достатній мірі володіють ІКТ. Попит росте на фахівців, що виконують “робочі” функції, які не зв'язані, скажімо, з необхідністю ухвалення або реалізації складних інформаційних і інженерних рішень по експлуатації ІКТ, устаткування і програм.

Комплекс критеріїв, якими оперує замовник, буде змінюватись як за структурою, так і за пріоритетами, він помітно відрізнятиметься від критеріїв, які важливі для учнів, але саме спираючись на цей комплекс замовник може корегувати освітню діяльність навчального закладу з тим, щоб професійно підготовлений випускник відповідав вимогам конкретної професійної діяльності.

У нормативних документах наголошується необхідність випереджаючого розвитку професійної освіти з метою підготовки кваліфікованих фахівців конкурентноздатних на ринку праці, таких, що вільно володіють своєю професією і орієнтованих в суміжних областях діяльності, готових до постійного професійного зростання, соціальної і професійної мобільності.

Реалізація цієї мети припускає, перш за все, підвищення якості освіти. Вирішення цієї проблеми багатопланове, оскільки якість освіти визначається сукупністю показників, що характеризують різні аспекти навчальної діяльності: зміст освіти, технології навчання, матеріально-технічне забезпечення, кадровий потенціал тощо.

Тобто, особливої актуальності набуває проблема створення умов, які дозволять забезпечити якісні зміни в навчальному процесі професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ), що сприятимуть засвоєнню ними не тільки базових знань і професійних умінь, але і сформованості у них готовності до активного самостійного отримання нових знань, інформаційних і інших технологій, набуття багатофункціональних умінь, а також підвищення рівня їх культури, соціальної активності.

Розглянуті аспекти професійного навчання по суті визначають професійно-соціальну компетентність випускника. Будучи ширшим, ніж кваліфікація, поняттям, компетентність, породжена ринком праці, відображає вищий рівень вимог, що пред'являються робочому, чим це необхідно для виконання конкретної роботи.

У зміст поняття «професійну компетентність» укладають особисті можливості фахівця, які дозволяють йому самостійно та достатньо ефективно вирішувати завдання, котрі формулюються ним самим або адміністрацією закладу. Необхідним для рішення тих або інших завдань передбачається знання теорії, уміння й готовність застосовувати її положення на практиці. Таким чином, під компетентністю спеціаліста можна розуміти єдність його теоретичної й практичної готовності до здійснення діяльності. Якщо ж мова йде про професіоналізм діяльності фахівця, то мається на увазі рівень володіння системою професійних знань й умінь спеціаліста, навичками творчої діяльності.

Слід зазначити, що існують ґрунтовні суперечності між необхідністю випереджаючого розвитку професійної освіти і недостатньою розробленістю механізмів і умов, які дозволять забезпечити якісні зміни в навчальному процесі ПТНЗ. І особливо актуальними є ці суперечності для дисциплін інформаційної сфери, яким властиве швидке оновлення і розширення програмного забезпечення (ПЗ), що використовується на практичних заняттях, активне використання міждисциплінарного і диференційованого підходів. Додатковою проблемою в організації навчального процесу дисциплін інформаційно-технологічної спрямованості є швидке старіння інформації, що міститься в навчально-методичній допомозі або їх відсутність.

З урахуванням вищесказаного, ми вважаємо, що якість знань і ефективність підготовки фахівців у процесі вивчення ПЗ спеціального призначення в ПТНЗ будуть підвищені, якщо:

–створити відповідні організаційно-педагогічні умови, що реалізовуються за допомогою інформаційних і комунікаційних технологій з урахуванням накопиченого учнями досвіду;

–відповідно до можливостей комп'ютерної техніки, інформаційних і комунікаційних технологій здійснюватиметься відбір, структурування і дозування навчального матеріалу, що вивчається на теоретичних і практичних занять;

–навчально-пізнавальний процес будувати відповідно до моделі формування ключових компетенцій, орієнтованої на задоволення вимог соціального замовлення;

–розробити типологію уроків і систему вивчення ПЗ спеціального призначення, спроектувавши систему критеріїв і показників, що відображає сформованість знань, умінь, навиків і ключових компетенцій фахівця.