WEB-ресурс научно-практических конференций

Ступнікер Г.Л.

Інститут безперервної фахової освіти ПДАБА, Україна

ЗАСТОСУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОГО ПІДХОДУ ДО ФОРМУВАННЯ І ОЦІНКИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Проблемам інтелектуального капіталу присвячені численні дослідження, але комплексний механізм функціонування інтелектуального капіталу (ІК) на промислових підприємствах є недостатньо розробленим і висвітленим як з теоретичної, так і з практичної точки зору.

Специфічність такого особливого виду капіталу як інтелектуальний обумовлена його складною сутністю та процесами формування, оцінки і реалізації. Б агатоаспектність підходів до визначення сутності ІК як економічної категорії свідчить про необхідність розробки універсальних критеріїв його діагностики.

Найбільш спірним є питання ототожнення ІК виключно з однією з його складових – людським, технологічним або ринковим капіталом. Зважаючи на це, автором пропонується визначати термін «інтелектуальний капітал» як вартість людських, технологічних та ринкових ресурсів, використання яких у поєднанні з фізичним капіталом в процесі виробничо-господарської діяльності забезпечує формування підприємством конкурентних переваг нематеріального характеру та отримання наднормативного прибутку . При взаємодії елементів людського, технологічного і ринкового капіталу підприємство отримує більший ефект, ніж використання окремих складових елементів ІК розрізнено.

У зв'язку з тим, що ІК бере участь в кругообігу сукупного капіталу при формуванні грошової форми капіталу, він відособлюється в самостійний об'єкт економічних і управлінських відносин, оскільки має відповідні ознаки капіталу і відтворює, одночасно, характерну лише йому специфіку та особливості. Більш того, ІК має не тільки самостійну цінність, він також породжує ефект мультиплікатора по відношенню до фізичного капіталу, підвищуючи рівень ефективності їх спільного застосування.

Фінансовий аспект відтворення інтелектуального капіталу оцінює його сформований рівень з точки зору співвідношення отриманих вигод і фактичних витрат.

У оцінці інтелектуальних ресурсів як особливої форми капіталу однією з невирішених проблем є те, що у ІК процес зносу і знецінення протікає інакше, ніж у матеріально-речовинних засобах. Більш того, коли темпи фізичного і морального зносу запасу знань і кваліфікації перевищують темпи зростання такого чинника як виробничий досвід, розпочинається процес знецінення інтелектуального капіталу, причому його темпи, як правило, є нижчими темпів амортизації основного капіталу. Таким чином, знецінення ІК відбувається відповідно до життєвого циклу, на якому знаходиться підприємство у різні періоди свого функціонування. Це впливає на специфіку амортизаційної політики стосовно ІК, оскільки лише одна його складова – технічна - має законодавчо обґрунтовані підстави для здійснення підприємством амортизаційних відрахувань.

З точки зору взаємозв’язку ІК з такими категоріями як інтелектуальні ресурси та інтелектуальні активи, їх визначення потребує удосконалення. Так, і нтелектуальні ресурси є джерелами формування інтелектуального капіталу, які мають нематеріальний характер та в процесі спільного використання у виробничо-господарській діяльності підприємства формують його людську, технологічну та ринкову складові. Інтелектуальні активи – це ідентифіковані, оцінені та відображені у балансі підприємства складові ІК.

Вартість ІК є похідною від його величини, що визначається як ідентифікована сукупність людських, технологічних та ринкових ресурсів підприємства. Виходячи з цього, вартість ІК – це виражена в грошових оцінках величина витрат на інтелектуальні (людські, технологічні, ринкові) ресурси підприємства, які використовуються підприємством у виробничо-господарській діяльності з метою отримання додаткового доходу.

Дослідження сутності інтелектуального капіталу як нової концепції загальної економічної категорії «капітал» ґрунтується на функціональному підході. Будучи необхідним засобом створення нової вартості, ІК принципово відрізняється від інтелектуального потенціалу, що може бути представлений наявністю окремих інтелектуальних ресурсів, якими підприємство володіє, але з різних причин не отримує доходу від їх використання.

Забезпечення різного роду технологічних і організаційних переваг над конкурентами є основною функцією інтелектуального капіталу, реалізація якої сприятиме зміцненню конкурентного статусу підприємств в сучасних економічних умовах.

Застосування стратегічних підходів до управління ІК пов’язане з необхідністю структуризації загального капіталу, що задіяний у виробничо-господарській діяльності, на фінансову та інтелектуальну складові. Наявність у підприємства інтелектуального капіталу підтверджується зростанням доходів, що характеризує його як чинник виробництва, який здійснює свій внесок в процес створення доданої вартості разом з іншими традиційними чинниками. Разом з тим питання ідентифікації та вартісної оцінки елементів інтелектуального капіталу ускладнюються тим, що значна частина інтелектуальних ресурсів підприємства не входить до складу облікованих активів організації і тому не є об'єктом бухгалтерського обліку.

З метою удосконалення методичних підходів до ф ормалізації обліку складових ІК, пропонується застосовувати на підприємстві форму управлінського аналітичного балансу, що дозволяє вирішити проблему кількісної оцінки інтелектуальних активів, оскільки їх традиційний облік є досить обмеженим і тому потребує певних доповнень, джерело яких міститься не лише у фінансовій, а й в управлінській звітності підприємства.