WEB-ресурс научно-практических конференций

Тищенко О.О.

Національного університету ДПС України

ВДОСКОНАЛЕННЯ ІНСТИТУТУ АРБІТРАЖНИХ КЕРУЮЧИХ В ПРОВАДЖЕННІ У СПРАВАХ ПРО БАНКРУТСТВО

Порушення справи про банкрутство породжує комплекс процесуальних правовідносин: провадження у справі, визнання боржника банкрутом, оголошення про банкрутство, задоволення вимог кредиторів, припинення справи про банкрутство тощо, де не останню роль відіграє діяльність арбітражного керуючого. Відповідно до ст. 1 Закону України від 14 травня 1992р. «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) — це фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали господарського суду. Головним завданням арбітражного керуючого є врегулювання, у встановленому Законом порядку, відносин між боржником та його кредиторами [1, ст.1, 3-1] Актуальність теми дослідження обумовлена великим значенням інституту банкрутства для повноцінного функціонування економіки держави та недосконалістю правого регулювання діяльності арбітражного керуючого у судових процедурах розпорядження майном, санації та ліквідації. Мета дослідження полягає у аналізі правового статусу арбітражного керуючого як суб'єкта цивільно-правових, господарсько-правових, трудових правовідносин та визначення проблем даного інституту, які вимагають їх вирішення і розроблення конкретних пропозицій з удосконалення чинного законодавства України, що регулює правовий статус арбітражного керуючого. З метою вдосконалення інституту арбітражних керуючих, підвищення вимог до їх відповідальності, а також посилення контролю за їх діяльністю Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України і Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва спільно затвердили ліцензійні умови провадження господарської діяльності арбітражних керуючих. У зазначені ліцензійні умови були внесені зміни, якими посилені вимоги до напряму вищої освіти, яку повинні мати арбітражні керуючі [2]. За період дії ліцензійних умов практика їх застосування виявила низку прогалин, які призводять до численних скарг та нарікань на порушення арбітражними керуючими вимог чинного законодавства та їх безвідповідальність. Частішають випадки ухилення арбітражних керуючих від проведення перевірок, не забезпечення ними умов для їх проведення та ненадання необхідних матеріалів. При цьому недосконалість чинних ліцензійних умов дозволяє несумлінним арбітражним керуючим вчиняти вказані дії та позбавляє органи контролю за додержанням ліцензійних умов (державний орган з питань банкрутства та спеціальний орган з питань ліцензування і їх територіальні підрозділи) оперативно виявляти такі порушення, вживати до них необхідних заходів та застосувати відповідні санкції. Така ситуація дозволяє арбітражним керуючим працювати неефективно, що призводить не до відновлення платоспроможності підприємств-боржників та задоволення вимог їх кредиторів, а навпаки- до виведення активів підприємств в інтересах певного кола кредиторів, списання за недостатністю майна незадоволених вимог кредиторів. Як наслідок ліквідуються потенційно життєздатні підприємства, не отримують кошти кредитори, з-поміж яких і держава. Оскільки відбувається руйнування економічного потенціалу держави, то суб'єктом, на якого порушені проблеми справляють негативний вплив, є вся країна [3, c.60-63]. Вчені зазначають, що альтернативним способом вирішення таких проблем є внесення змін до законів України, які б підвищили ефективність діяльності арбітражних керуючих та посилили їх відповідальність. А саме доповнити Закон спеціальними положеннями щодо особливостей ліцензування діяльності арбітражних керуючих та вивести цю діяльність поза межі регулювання Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”. Пропонується внести зміни до ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих, які б встановили положення щодо надання державному органу ліцензування певної інформації та матеріалів, що стосуються виконання арбітражним керуючим повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора під час провадження у справі про банкрутство, механізмів анулювання ліцензії у разі невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого, що завдало значної шкоди боржнику чи кредиторам, а також за відсутністю такої шкоди. Забезпечення арбітражним керуючим умов для проведення перевірок органам контролю, надання йому всіх необхідних документів для її проведення та обов'язкової явки на перевірку, а також механізму анулювання ліцензії у разі невиконання вказаного, забезпечення арбітражним керуючим отримання кореспонденції від органів, які здійснюють контроль за додержанням ліцензійних умов, а також механізм анулювання ліцензії у разі незабезпечення зазначеного [4, c.24-27]. Застосування даних змін забезпечить підвищення ефективності діяльності арбітражних керуючих при виконанні ними повноважень розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів під час провадження у справі про банкрутство підприємств-боржників та посилення контролю за їх діяльністю та сприятиме недопущенню зловживань при застосуванні механізмів банкрутства підприємств. Науковці очікують високий ступінь ефективності запропонованих заходів. Наслідком підвищення ефективності діяльності арбітражних керуючих стане збереження виробничого потенціалу підприємств та робочих місць, що сприятиме поліпшенню загальної соціально-економічної ситуації в Україні.

Список літератури:

1. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14 травня 1992р. – № 2344-XII // Відомості Верховної Ради України.-1992.-№31.-ст.440.

2. Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих: Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України.- № 72/49 від 04.05.2001р.- Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 травня 2001 р. за № 436/5627 ( Із змінами, внесеними згідно з Наказами Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва N 79/210 від 12.08.2002 N 57/221 від 23.06.2006 )

3. МельникА. Вдосконалення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: окремі проблеми // Право України. – 2005. – №15. – С. 60-63.

4. ПоляковБ.М. Удосконалення правового регулювання відносин неплатоспроможності (банкрутства) в Україні // Право України. - 2008. – № 10. - С.24-27.