WEB-ресурс научно-практических конференций

Уханова Л.С.

Київський національний торговельно-економічний університет, Україна

ФОРМУВАННЯ ЛЕКСИЧНИХ НАВИЧОК НА ЗАНЯТТЯХ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Відомо, що вивчення будь-якої іноземної мови – це перш за все оволодіння певним запасом слів цієї мови, щоб з їх допомогою називати предмети, дії або стан. Саме тому необхідність формування лексичних навичок є одним з найважливіших завдань викладача на шляху до вирішення основної проблеми – навчанню спілкуванню іноземною мовою в усній та письмовій формах.

Більшість методистів вважають, що навчання іноземній мові має проходити у тісній взаємодії фонетики, граматики і лексики. Розрізняють акт ознайомлення зі словом і процес його засвоєння. Акт ознайомлення передбачає одночасну подачу форми лексичної одиниці (її слухового, артикуляційного, зорового та рукомоторного образу) та її значення, що зумовлює появу у свідомості студента потрібних асоціацій між матеріальним і смисловим планами слова або словосполучення. Акт ознайомлення є короткотривалим, а процес засвоєння – досить довготривалим процесом. Але звичайне заучування слів не може забезпечити формування мовленнєвих навичок. Щоб студенти запам’ятали слова, необхідне їх багатократне повторення з обов’язковим контролем розуміння. Потрібно постійно формувати словниковий запас студентів. Розрізняють активний і пасивний словниковий запас. Активний запас формується шляхом ґрунтовного опрацювання матеріалу і використовується у усному мовленні і на письмі. Пасивний запас завжди набагато ширший. На його основі будується процес читання і сприймання мовлення на слух. Викладач має постійно розширювати словниковий запас студентів через виконання вправ на похідні слова, побудовані за допомогою різних способів словотворення. Слова, які можуть бути зрозумілими у тексті без спеціального вивчення теж складають потенційний словниковий запас. Це може бути як розуміння інтернаціональних слів, так і самостійне розуміння слів у словосполученнях з опорою на вивчене значення. Слід постійно звертати увагу студентів на багатозначність слів і навчати їх розпізнаванню так званих «хибних друзів перекладача». Важливо постійно давати багато вправ на підбір синонімів і антонімів. Це допоможе студентам швидко орієнтуватися у мовних ситуаціях. Студенти також повинні навчитися вибирати правильне, відповідне контексту значення слова. Слова важко засвоїти ізольовано від контексту. Пропонуючи студентам приклади самостійного розуміння слів, викладач дає завдання на встановлення значення слів із тексту. Такі вправи створюють у студентів необхідну психологічну установку на самостійне розуміння слів і розвивають уміння робити це швидко, без перекладу. Дуже важливо також, щоб студенти запам’ятовували не лише окремі слова, а й цілі словосполучення. Викладач має запропонувати для цього ряд вправ на запам’ятовування словосполучень. Раціональним також, на нашу думку, є пояснення нового лексичного матеріалу іноземною мовою за допомогою уже вивчених слів та надання їм точного визначення. При ознайомленні з лексичним матеріалом потрібно приділяти увагу не лише повнозначним словам (іменникам, дієсловам, деяким прислівникам), а і службово-структурним словам (займенникам, сполучникам тощо). Частотність вживання таких слів у іншомовних текстах дуже висока. А отже, викладач має постійно сприяти їх засвоєнню студентами.

Для закріплення лексичних навичок дуже ефективним є використання ситуативних завдань і рольових ігор, пов’язаних з майбутньою професійною діяльністю студента. Такі завдання допоможуть їм у вирішенні майбутніх комунікативних проблем. Наприклад, для студентів економічних спеціальностей це можуть бути ситуативні завдання та ігри, пов’язані з відкриттям рахунку у банку, отриманням позики тощо. Студенти мають навчитися вживати нові слова вільно, без внутрішнього перекладу, пристосовуючись до мовних ситуацій, що змінюються. Перед виконанням ситуативних завдань бажано повторення вивчених лексичних одиниць з акцентуванням уваги на словах, що важко читаються і вимовляються. Викладач постійно додає до раніше вивчених слів нові, а отже, розширюється кількість комунікативних ситуацій. Для організації такої роботи викладач готує опорні картки, комп’ютерні презентації. Завдання лексичного характеру можна розробляти у вигляді кросвордів та інших творчих форм. До підготовки таких завдань викладач може залучати студентів. У процесі таких видів роботи студенти засвоюють і вчаться активно вживати у мовленні велику кількість лексичних одиниць. Викладач керує роботою студентів на заняттях, формуючи лексичні навички, необхідні для вирішення проблем спілкування. Крім аудиторної роботи, нові лексичні одиниці мають засвоюватись студентами самостійно, під час роботи над домашнім читанням, підготовленим викладачем на основі оригінальної літератури з фаху і Інтернету. Студенти мають постійно вести словник, де вони не лише записують переклад і транскрипцію нових слів, а й вносять у нього словосполучення з даним словом, синоніми та антоніми до нього, похідні слова. Часто доцільно записувати і словосполучення зі службово-структурним словами. Тоді вживання студентами лексичних одиниць у мовленні буде максимально приближене до їх вживання носіями мови. Робота над домашнім читанням продовжується в аудиторії. Викладач пропонує студентам ряд лексичних і проблемних завдань до тексту, поступово переходячи до навчання монологічному і діалогічному мовленню. Він постійно підтримує мотивацію студентів до засвоєння нових слів. Вагомим джерелом мотивації є задоволення від самого процесу навчання, що називають радістю пізнання. Творчий і винахідливий викладач завжди знаходить безліч способів формування лексичних навичок і зможе навчити студентів вживати лексичні одиниці у процесі спілкування.